Українська Біблія. Турконяк
1 Боже слово, яке було до Єремії, сина Хелкія, зі священиків, який жив в Анатоті, у землі Веніаміна.
2 Те Боже слово, що було до нього в дні Йосії, сина Амоса, царя Юди, у тринадцятому році його царювання.
3 І було воно в дні Йоакима, сина Йосії, царя Юди, — аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя Юди (аж до полонення Єрусалима в п’ятому місяці).
4 І Господнє слово було до нього:
5 Раніше, ніж Я тебе створив у лоні, Я тебе знаю, і раніше, ніж ти вийшов із лона, Я тебе освятив, Я тебе поставив пророком для народів.
6 А я сказав: Ти, Господи Владико, Який є, ось я не вмію говорити, бо я молодий!
7 7— Та Господь сказав мені: Не говори: Я дуже молодий, бо підеш до всіх, до кого лиш тебе пошлю, і говоритимеш згідно з усім, що тільки тобі накажу.
8 Не бійся їхнього обличчя, бо Я з тобою, щоб тебе спасти, — говорить Господь.
9 І Господь простягнув до мене Свою руку, і доторкнувся моїх уст, і Господь сказав мені: Ось Я вклав Мої слова у твої уста!
10 Ось Я тебе сьогодні поставив над народами і над царями, щоб викорінювати, розвалювати, вигублювати, відбудовувати і насаджувати!
11 До мене було Господнє слово, яке запитувало: Що ти бачиш? І я відповів: Горіхову палицю.
12 А Господь сказав мені: Добре ти побачив, тому що Я пильнував над Моїми словами, щоб їх виконати.
13 І Господнє слово було до мене вдруге, запитуючи: Що ти бачиш? І я сказав: Казан, під яким горить, і його передня сторона з боку півночі.
14 І Господь сказав мені: З боку півночі розгориться зло на всіх, хто живе на землі!
15 Тому-то ось Я скликаю всі царства з півночі землі, — говорить Господь, — і прийдуть, і кожний поставить свій престол при вході брам Єрусалима і напроти всіх його стін довкола, і так — по всіх містах Юди.
16 І заговорю судом до них за все їхнє зло, бо Мене покинули і кадили ладаном чужим богам, і поклонялися ділам своїх рук!
17 А ти обв’яжи свої стегна, встань і скажи все, що лиш тобі наказую. Не бійся їхньої присутності і не май страху перед ними, бо Я з тобою, щоб тебе визволити! — говорить Господь.
18 Ось Я тебе поставив сьогоднішнього дня як укріплене місто і як міцну мідну стіну для всіх царів Юди, для його володарів і для народу землі.
19 Вони воюватимуть проти тебе, та не здолають тебе, бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб тебе визволити!
Комментарии МакДональда
I. ВВЕДЕНИЕ: ПРИЗВАНИЕ И ПРОРОЧЕСКАЯ МИССИЯ ИЕРЕМИИ (Гл. 1)
1:1−10 В первой главе книги мы знакомимся с Иеремией, сыном Хелкииным, которого Бог призывает на пророческое служение и дает соответствующие указания. Об отце Иеремии сказано, что он был одним из священников в Анафофе, в земле Вениаминовой. Еще до того, как он родился, Бог пророком поставил его (ст. 5). Человеческая природа Иеремии противилась такому предназначению (ст. 6), но Божья сила укрепила пророка (ст. 8−9), сделав его вестником гибели и надежды (ст. 10). Вильям Келли удачно характеризует жизнь и служение Иеремии:
«Вдумчивый читатель не может не поразиться тому, насколько ощутимо различие между Иеремией и Исаией — и в стиле, и в самом характере пророков. В послании Иеремии не раскрываются величественные замыслы Бога для всего мира, центром которого является Израиль; его пророчества в первую очередь вскрывают нравственное состояние Божьего народа. Конечно, суд над язычниками также имеет место, и все же, главная задача пророка — пробудить совесть иудеев, и чтобы достичь этого, Дух Святой поразительно часто использует личный опыт самого Иеремии. Никакой другой пророк не уделяет столько внимания самоанализу — своих мыслей, эмоций, поведения, состояния духа».
1:11−19 Далее, Господь наставляет Иеремию, используя наглядные примеры: миндальное дерево и кипящий котел. Миндальное дерево, цветение которого служит первым признаком весны, означает, что близко исполнение Божьего Слова (ст. 11−12). Кипящий котел (лицо его со стороны севера) символизирует Вавилон, ярость которого вот-вот изольется на Иуду — на народ, забывший Бога и обратившийся к идолам (ст. 13−16). Иеремия должен будет провозглашать не очень-то популярные пророчества против царей Иуды, против князей его, против священников его и против народа. Но Господь укрепит его. Хотя враги будут ратовать против пророка, Бог будет с ним, чтобы избавлять (ст. 17−19).