Українська Біблія. Турконяк
1 І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього.
2 А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки!
3 Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним.
4 Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік.
5 У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця.
6 Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг.
7 Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.
8 Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем.
9 Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині.
10 Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака.
11 А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів.
12 І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку.
13 І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку.
14 І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно?
15 Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела. І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.
16 І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом.
17 А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.
18 Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці.
19 Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній.
20 А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака.
21 Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня.
22 А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними.
23 Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза.
24 А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя!
25 І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили.
26 І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.
27 Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень, ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі.
28 Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав [1] його повністю.
29 І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником.
30 А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником.
31 Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові.
32 Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати.
33 І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками.
34 І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину.
35 І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником.
36 Ось границя Аморея: Ідумей, вгорі над Акравіном на Камені й вище.
Комментарии МакДональда
I. ОБЗОР И ПРОСМОТР (1:1 — 3:6)
A. Оглядываясь назад (1:1 — 2:10)
1:1−3 После смерти Иисуса Навина (см. 2:8), колено Иуды возглавило войну с Хананеями на юге. Несмотря на Божье обещание победы, Иуда искал помощи у колена Симеона, этим показав, что их вера не полагалась полностью на Слово Божье.
1:4−7 Первую победу они одержали над жителями Везека. Убив десять тысяч людей, они отрезали царю большие пальцы на руках и ногах, как он это делал со своими врагами. Его нужно было предать смерти, как заповедал Господь (Втор 7:24), но вместо этого его просто изувечили. Потом его отвезли в Иерусалим, где он и умер. Это предвестило непослушание Израиля по отношению к язычникам, находящимся на израильской земле. Вместо того, чтобы их полностью истребить, Израильтяне их только калечили. Такое частичное послушание являлось непослушанием и много стоило Иудеям впоследствии.
1. Благочестивое наследие Самсона (Гл. 13)
2. Праздник и загадка Самсона (Гл. 14)
3. Ответные меры Самсона(Гл. 15)
4. Самсон обманут Далидой(Гл. 16)
III. РЕЛИГИОЗНЫЙ, МОРАЛЬНЫЙ И ПОЛИТИЧЕСКИЙ УПАДОК (Гл. 17−21)
A. Религиозные основания Михи (Гл. 17)
Б. Миха и сыны Дана (Гл. 18)
B. Левит и его наложница (Гл. 19)
Г. Война с Вениамином (Гл. 20−21)
1:8 В какой-то степени Иуде сопутствовал успех в захвате Иерусалима, когда они подожгли город. Но ни Иуде, ни Вениамину не удалось выдворить Иевусеев из их крепости (см. комментарий к Иисусу Навину 15:21−63). Это произошло только во время правления Давида (2Цар 5:6−7).
1:9−15 Захват Хеврона здесь приписывается Иуде; 14 и 15 главы Иисуса Навина говорят о том, что Халев захватил этот город. Здесь нет никаких расхождений, так как Халев был из колена Иуды. Эти стихи (9, 10), вероятно, ссылаются на захват города Халевом (см. ст. 20), а не на военную операцию, последовавшую после смерти Иисуса Навина, так же как захват Кириаф-Сефера Гофониилом повторно описывается в стихах 11−15, хотя он произошел до этого (Нав 15:16−19).
1:16 Кенеяне продолжали жить с детьми Иуды, несмотря на то, что они (Кенеяне), на самом деле, так и не обратились к Богу.
1:17−21 Другие завоевания Иуды включают города: Хорма, Газа, Аскалон и Екрон, но эти завоевания были не полными. У обитателей долин были железные колесницы, а у Иуды не хватило веры пойти в наступление. Они не захотели проявить стойкость в трудных обстоятельствах. Стих 21 указывает на то, что книга Судей была написана до того, как Давид захватил Иерусалим.
1:22−26 Другие победы приписываются только двум коленам Иосифа. (Вероятно, эти стихи ссылаются на захват Вефиля еще при жизни Иисуса Навина (Нав 12:16), так же, как и предыдущие стихи, касающиеся Хеврона и Кириаф-Сефера, возвращают нас к дням этого великого воеводы). Они напали на город Вефиль, ранее называвшийся Луз, и разрушили его. Но их ошибка заключалась в том, что они пообещали безопасность изменнику, работавшему на их стороне. Он сразу же начал строить еще один город под названием Луз в земле Хеттеев. Неосужденный грех выживает, и с ним придется столкнуться позже.
1:27−36 В оставшихся стихах этой главы говорится о том, как у семи центральных и северных колен не получилось выдворить Хананеев со своей территории: колен Вениамина (ст. 21), Манассии (ст. 27−28), Ефрема (ст. 29), Завулона (ст. 30), Асира (ст. 31−32), Неффалима (ст. 33) и Дана (ст. 34−36).