2 Самуїла 1 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.

После смерти Саула Давид вернулся, победив амаликитян, и пробыл в Циклаге два дня.

І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.

На третий день из лагеря Саула пришёл человек в разорванной одежде, с пылью на голове. Придя к Давиду, он поклонился ему до земли.

А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.

— Откуда ты пришёл? — спросил его Давид. — Я спасся из лагеря израильтян — ответил он.

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.

— Что случилось? — спросил Давид. — Расскажи мне. Человек сказал: — Народ бежал с поля боя. Многие пали и умерли. Саул и его сын Ионафан мертвы.

Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?

Давид сказал юноше, который принес ему это известие: — Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?

А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.

— Я случайно оказался на горе Гильбоа, — сказал юноша, — и там был Саул, который опирался на свое копье, а колесницы и всадники приближались к нему.

Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!

Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»

Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.

Он спросил меня: «Кто ты?» — «Амаликитянин», — ответил я.

Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!

Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я ещё жив».

Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.

Я подошел и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки и принес их сюда, к моему господину.

Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.

Тогда Давид и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.

І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

Они рыдали, плакали и постились до вечера о Сауле, и о его сыне Ионафане, и о войске Господа, и о доме Израиля, потому что все они пали от меча.

І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.

Давид сказал юноше, который принес ему известие: — Откуда ты? — Я сын чужеземца — амаликитянина, — ответил он.

А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?

Давид сказал ему: — Как же ты не побоялся поднять руку, чтобы погубить Господнего помазанника?

І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.

Давид позвал одного из своих людей и сказал ему: — Подойди и убей его! Тот убил его, и он умер.

І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!

А Давид сказал, повернувшись к амаликитянину: — Твоя кровь на твоей голове. Ты сам свидетельствовал против себя, когда сказал: «Я убил Господнего помазанника».

Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,

Давид оплакивал Саула и его сына Ионафана этой горестной песней

і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:

и приказал научить жителей Иудеи этой «Песне лука» (она записана в «Книге Праведного»[1]):

Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!

«Слава твоя, о Израиль, сражена на твоих высотах. Как пали могучие!

Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.

Не говорите об этом в Гате, не разглашайте на улицах Ашкелона, чтобы не радовались дочери филистимлян, чтобы не ликовали дочери необрезанных.

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.

О горы Гильбоа, да не будет вам ни росы, ни дождя, ни щедрых полей,[2] ведь там осквернен был щит могучих, щит Саула — не натираемый больше маслом.

Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.

От крови сраженных, от плоти могучих лук Ионафана не отворачивался, меч Саула не возвращался несыт.

Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.

Саул и Ионафан — столь любимы и чтимы при жизни, и в смерти не разлучились. Были они быстрее орлов, львов сильнее.

Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.

О, дочери Израиля, оплакивайте Саула, который одевал вас в роскошные алые наряды, который украшал ваши платья золотым убранством.

Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.

Как пали могучие в бою! Ионафан сражен на высотах твоих.

Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.

Я скорблю по тебе, Ионафан, брат мой, ты был мне очень дорог. Твоя любовь была для меня прекрасна, прекраснее любви женщин.

Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!

Как пали могучие! Погибло оружие брани!»

Примечания:

Новый русский перевод

18 [1] — Или: в Книге Яшар. Эта древняя книга, не вошедшая в состав Писания, не сохранилась до наших времен.

21 [2] — В евр. тексте это место неясно.

« 31 глава 2 глава »