2 Царів 1 глава

Після смерті Ахава Моав відступив від Ізраїля.

 

После смерти Ахава Моав взбунтовался против Израиля.

Охозія випав з вікна, що в нього на горищі, у Самарії, і захворів. Тож він відіслав послів, кажучи їм: Ідіть і випитайте у Ваала-мухи, бога Аккарона, чи виживу від цієї моєї хвороби. І вони пішли запитати в нього.

 

Охозия же упал через решетку своей верхней комнаты в Самарии и покалечился. Он отправил посланцев, сказав им: — Идите и спросите Баал-Зевува[1], бога Экрона, оправлюсь ли я от этих увечий.

А Господній ангел сказав Іллі, тесвітянинові, мовлячи: Вставши, іди назустріч послам Охозії, царя Самарії, і скажеш їм: Ви йдете запитати у Ваала-мухи, бога Аккарона тому, що немає Бога в Ізраїлі?

 

Но Ангел Господень сказал Илии из Тишбы: — Пойди навстречу посланцам царя Самарии и спроси их: «Разве в Израиле нет Бога, что вы идете спрашивать Баал-Зевува, бога Экрона?»

Не буде так! Оскільки так говорить Господь: Ліжко, на яке ти зліг, з нього не встанеш, бо на ньому безсумнівно помреш [1]! Тож Ілля пішов і сказав їм.

 

Итак, вот что говорит Господь: «Ты не встанешь с постели, на которую лег. Ты непременно умрешь!». И Илия пошел.

І посли повернулися до царя, а він запитав їх: Чому це ви повернулися?

 

И вернулись посланцы к царю, и он спросил их: — Почему вы вернулись?

Ті ж відповіли йому: Чоловік вийшов нам назустріч і сказав нам: Ідіть, поверніться до царя, який вислав вас, і скажете йому: Так говорить Господь: Ти йдеш запитатися у Ваала-мухи, бога Аккарона тому, що немає Бога в Ізраїлі? Не буде так! Ліжко, на яке ти зліг, з нього не зійдеш, бо безсумнівно помреш [2]!

 

— Нам навстречу вышел некий человек, — ответили они. — Он сказал нам: «Возвращайтесь к царю, который вас послал, и скажите ему, что так говорит Господь: „Разве в Израиле нет Бога, что ты посылаешь людей спрашивать Баал-Зевува, бога Экрона? Итак, ты не встанешь с постели, на которую лег. Ты непременно умрешь!“»

І він промовив до них, запитуючи: Яка відмітна особливість чоловіка, котрий вийшов вам назустріч і заговорив до вас цими словами?

 

Царь спросил их: — Как выглядел тот человек, который вышел вам навстречу и сказал это?

А вони сказали йому: Чоловік волохатий і підперезаний шкіряним поясом по своїх стегнах. І він сказав: Ілля, тесвітянин, — це він!

 

Они ответили: — Он был одет в шкуры,[2] с кожаным поясом на бедрах. Царь сказал: — Это Илия из Тишбы.

Тож цар послав до нього начальника над півсотнею і його п’ятдесятьох воїнів, і той відійшов та прийшов до нього, і ось Ілля сидить на верхів’ї гори. І п’ятдесятник звернувся до нього, закликаючи: Тебе покликав цар, чоловіче Божий, сходь!

 

Он послал к Илии военачальника с пятьюдесятью воинами. Тот поднялся к Илии, который сидел на вершине холма, и сказал ему: — Божий человек, царь говорит: «Спустись!»

У відповідь Ілля сказав п’ятдесятникові: Якщо я — Божий чоловік, то нехай з неба зійде вогонь і пожере тебе та твоїх п’ятдесятьох! І з неба зійшов вогонь, і пожер його та його п’ятдесятьох.

 

Илия ответил начальнику над пятьюдесятью воинами: — Если я Божий человек, пусть огонь сойдет с неба и пожрет тебя и твоих людей! И огонь, сойдя с неба, пожрал его и пятьдесят его воинов.

А цар продовжував, і він послав до нього іншого п’ятидесятника і його п’ятдесятьох воїнів; п’ятидесятник пішов, звернувся до нього і сказав: Чоловіче Божий, так говорить цар: Скоро сходь!

 

Тогда царь послал к Илии другого пятидесятника с его людьми. Тот сказал Илии: — Божий человек, так говорит царь: «Немедленно спустись!»

У відповідь Ілля промовив до нього і сказав: Якщо я є Божим чоловіком, то нехай з неба зійде вогонь і пожере тебе й твоїх п’ятдесятьох! І з неба зійшов вогонь, і пожер його та його п’ятдесятьох.

 

— Если я Божий человек, — ответил Илия, — пусть огонь сойдет с неба и пожрет тебя и твой пятидесяток! И огонь Божий, сойдя с неба, пожрал его и пятьдесят его воинов.

Цар же продовжував ще посилати — третього начальника над півсотнею і його п’ятдесятьох воїнів. А третій п’ятидесятник прийшов до нього, упав на свої коліна перед Іллею, благав його і звернувся до нього, і сказав: Чоловіче Божий, нехай моя душа і душа цих твоїх п’ятдесятьох рабів буде цінною у твоїх очах.

 

Тогда царь послал третьего пятидесятника с его людьми. Этот командир поднялся и пал на колени перед Илией. — Божий человек, — взмолился он, — прошу, пощади мою жизнь и жизнь этих пятидесяти воинов, твоих слуг!

Ось із неба зійшов вогонь і пожер двох попередніх п’ятидесятників та їхні п’ятдесятки, тепер же нехай у твоїх очах буде цінною душа твоїх рабів!

 

Ведь огонь, сошедший с небес, пожрал двух первых пятидесятников и их воинов. Пощади же мою жизнь!

І Господній ангел сказав Іллі, промовляючи: Піди з ним, не лякайся їхньої присутності! Тож Ілля встав і спустився з ним вниз до царя.

 

Ангел Господень сказал Илии: — Спустись с ним, не бойся его. Тогда Илия встал и спустился с ним к царю.

І сказав йому Ілля, промовляючи: Так говорить Господь: Як це, що ти відіслав послів запитати у Ваала-мухи, бога Аккарона? Не так! Ліжко, на яке ти зліг, з нього не зійдеш, бо безсумнівно помреш [3]!

 

Он сказал царю: — Так говорит Господь: «Разве в Израиле нет Бога, чтобы спрашивать Его? Ты отправлял посланцев спрашивать Баал-Зевува, бога Экрона! За это ты не встанешь с постели, на которую лег. Ты непременно умрешь!».

І він помер за Господнім словом, яке сказав Ілля.

 

И тот умер, по слову Господа, которое произнес Илия. Так как у Охозии не было сына, вместо него на втором году правления иудейского царя Иорама[3], сына Иосафата, воцарился его брат Иорам.

Інші слова Охозії, що він учинив, чи ось не записане це в книзі літопису царів Ізраїля? 18a А в Самарії дванадцять років царює над Ізраїлем Йорам, син Ахава, у вісімнадцятому році Йосафата, царя Юди. 18b І він чинив зло перед Господом, тільки не так, як його брати, і не так, як його матір. 18c І він повалив стовпи Ваала, які зробив його батько, і знищив їх. Тільки був прив’язаний до гріхів дому Єровоама, який привів Ізраїль до гріха, — від них він не відступив. 18d І Господь запалав гнівом на дім Ахава.

 

Что же до прочих событий правления Охозии и того, что он сделал, то разве не записаны они в «Книге летописей царей Израиля»?