Приповістей 1 глава

Книга приказок Соломонових
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,

Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израиля:

щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,

да принесут они мудрость и наставление и да помогут осмыслить разумные высказывания;

засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;

да научат они правилам благоразумной жизни, праведности, справедливости и честности

щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.

и дадут простакам[1] проницательность, а юным — знание и рассудительность;

Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,

пусть послушают мудрые и умножат познания, и пусть разумные получат советы;

пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.

да уразумеют они пословицы и притчи, слова мудрецов и загадки их.

Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.

Страх перед Господом — начало познания, только глупцы[2] презирают мудрость и наставление.

Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,

Сын мой, послушай наставление своего отца и не отвергай поучения своей матери.

оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.

Они будут прекрасным венком на твоей голове и ожерельем на твоей шее.

Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:

Сын мой, если грешники соблазняют тебя, не поддавайся им.

Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;

Если скажут они: «Идем с нами, устроим засаду для пролития крови, без причины подстережем невинного,

поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;

живьем их проглотим, как мир мертвых[3], целиком — как тех, кто нисходит в пропасть;

присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;

награбим всевозможных дорогих вещей и наполним дома свои добычей.

кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!

Бросай с нами жребий, поровну разделим добычу»,

Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!

то не ходи с ними, сын мой, не вставай на путь их.

Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.

Ведь их ноги бегут к злу, спешат они на пролитие крови.

Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!

Как бессмысленно ставить сеть на глазах у всех птиц,

Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.

но эти люди устраивают засаду для пролития своей же крови, подстерегают самих же себя!

Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.

Таковы пути всех, кто жаждет преступной добычи; она отнимает жизнь у завладевших ею.

Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.

Мудрость восклицает на улицах, возвышает свой голос на площадях;

Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:

на углах шумных улиц кричит она и при входе в городские ворота держит речь:

Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.

«До каких же пор вы, простаки, будете любить свою простоту? Сколько же ещё глумливые будут наслаждаться насмешками, а глупцы — ненавидеть знание?

Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.

Если бы вы ответили на мой укор, я поделилась бы с вами своими мыслями и передала бы вам свои слова.

Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,

Но раз вы отвергли меня, когда я призывала, и никто не внимал, когда я протягивала вам руку;

адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.

раз вы пренебрегли всеми моими советами и не приняли моего укора,

Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;

то и я в свой черед посмеюсь над вашей бедой, поиздеваюсь, когда поразит вас ужас, —

коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.

когда поразит вас ужас, как буря, и беда пронесется над вами, как вихрь, когда горе и скорбь вас подавят.

Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.

Тогда будут звать меня, но я не отвечу; будут искать меня, но не найдут.

Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,

Раз они знание возненавидели и страх перед Господом не избрали,

і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.

раз мой совет не приняли и укор мой с презрением отвергли —

Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.

то они будут есть плоды своего пути и получат сполна от своих замыслов.

За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.

Ведь своенравие убьет простаков, и беспечность погубит глупцов,

А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.

но слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась беды».

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Евр. слово, переведенное как простаки в этой книге обозначает доверчивого человека без нравственных ориентиров, склонного ко злу.

7 [2] — Евр. слово, переведенное как глупцы в этой книге и в других местах Ветхого Завета обозначает нравственно несовершенного человека.

12 [3] — Евр. шео́л — место, где пребывают души умерших. Так же по всей книге.

« 150 глава 2 глава »