Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

Господнє слово, яке було до Йоіла, сина Ватуїла.

Слово Господне, которое было к Иоилю, сыну Петуила.

Послухайте це, старці, і сприйміть усі, що живете на землі. Чи сталося таке у ваші дні, чи в дні ваших батьків?

Слушайте, старцы, внимайте, все жители этой страны! Случалось ли что-либо подобное этому, в ваши дни или в дни ваших отцов?

Про це ви розповісте вашим дітям, і ваші діти — їхнім дітям, а їхні діти — наступному поколінню.

Расскажите об этом вашим детям, они же пусть перескажут это своим, а их дети пусть передадут следующему поколению.

Те, що залишилося від гусениці, пожерла сарана, те, що залишилося від сарани, пожерла личинка сарани, і те, що залишилося по личинці сарани, пожерла іржа.

То, что осталось от подбирающей саранчи, ела грызущая саранча, то, что осталось от грызущей саранчи, ела поедающая саранча, а то, что осталось от поедающей саранчи, доела пожирающая саранча.[1] [2]

Тож витверезіться, сп’янілі, від свого вина і заплачте! Заридайте, усі, що п’єте вино до оп’яніння, бо забрано з ваших уст веселість і радість!

Пробудитесь, пьяницы, и плачьте, причитайте, пьющие вино, оплакивайте молодое вино, потому что оно отнято от уст ваших!

Адже сильний і незліченний народ пішов на Мою землю, його зуби — зуби лева, і його кутні зуби, як у левеняти.

На мою землю вступил народ, сильный и бесчисленный. Его зубы — зубы льва, а клыки — как у львицы.

Віддам Мій виноградник на знищення і Мої смоківниці на розбиття. Він справді дослідив [1] його і повалив, вибілив його галузки.

Он разорил мою виноградную лозу, обломал мой инжир. Обнажил, ободрав его кору, и бросил; белыми стали его ветви.

Заплач до Мене більше від невістки, підперезаної мішковиною за свого чоловіка-молодця!

Плачьте, как девушка, что облачилась в рубище и оплакивает своего возлюбленного.

Забрано жертву і жертву виливання з Господнього дому. Плачте, священики, що служите жертовникові,

Прекратились хлебные приношения и возлияния в доме Господнем. Скорбят священники, служители Господа.

бо рівнини потерпіли. Нехай заплаче земля, бо пшениця потерпіла, вино висохло, зменшилася олія.

Опустошено поле и плачет земля; уничтожено зерно, засох молодой виноград и увяла олива.

Посохли рільники, плачте, посілості, над пшеницею і ячменем, бо пропав урожай з поля.

Сокрушайтесь, земледельцы, о пшенице и ячмене, потому что погиб урожай на полях. Рыдайте, виноградари,

Виноградник висох, і смоківниці змаліли. Гранатові яблука, пальми, яблуня і всі дерева поля засохли, бо людські сини засоромили радість.

потому что засохла виноградная лоза и завял инжир; гранат, пальма и яблоня[3] — все деревья на поле засохли; потому и прекратилось веселье у сынов человеческих.

Підв’яжіться і плачте, священики, плачте, ви, що служите жертовникові! Увійдіть, засніть, одягнені в мішковину, — ви, що служите Богові, бо забрано з дому вашого Бога жертву і жертву виливання.

Облекитесь в рубище, священники, и плачьте, рыдайте, служащие перед жертвенником. Придите, служители моего Бога, и проведите ночь в рубищах, потому что хлебные приношения и возлияния прекратились в доме вашего Бога.

Освятіть піст, сповістіть лікування, зберіть усіх старійшин, що живуть на землі, до дому вашого Бога і заголосіть ревно до Господа:

Объявите священный пост, созовите собрание, пригласите старцев и всех жителей страны в дом Господа, вашего Бога, и взывайте к Господу.

Горе мені, горе мені, горе мені в день, бо Господній день близько і прийде, як нещастя з нещасть!

О, этот день! Близок день Господень, придет он подобно разрушению от Всемогущего[4].

Перед вашими очима знищена їжа, веселість і радість від дому вашого Бога.

Не на наших ли глазах отнимается пища, а радость и веселье уходят из дома нашего Бога?

Скочили телиці біля своїх ясел, знищені скарби, розбиті чавила, бо зерно висохло.

Истлели зерна под глыбами земли,[5] разрушены кладовые, опустели амбары, потому что засохли зерна.

Що собі зберемо? Заплакали стада волів, бо немає для них пасовиська, і пропали отари овець.

О, как стонет скот! Уныло бродят стада, потому что нет для них пищи; даже отары овец несут наказание.

До Тебе, Господи, закличу, бо вогонь знищив гарні місця пустелі, і полум’я спалило всі дерева поля.

Я взываю к Тебе, Господи, потому что огонь спалил степные пастбища и пламя пожрало все деревья в поле.

І худоба рівнини поглянула до Тебе, бо висохли джерела вод, і вогонь пожер гарні околиці пустелі.

Даже дикие животные стремятся к Тебе, потому что высохли источники воды и огонь спалил степные пастбища.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — В этом стихе на языке оригинала для обозначения саранчи использованы четыре слова. Эти слова могут быть либо просто синонимами, либо терминами, которые отражают четыре стадии развития саранчи. То же в 2:25.

4 [2] — Точное значение этих четырех евр. слов, использованных в отношении саранчи неясно.

12 [3] — Или: абрикос.

15 [4] — Евр. Шадда́й.

17 [5] — Значение этого евр. слова неясно.

« 14 глава 2 глава »