Рут 1 глава

Книга Рут
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

І сталося, коли судді судили, а в землі настав голод, то чоловік із Вифлеєма юдейського пішов, щоби жити в полі Моава, — він, його жінка та його сини.

В дни, когда правили судьи[1], в стране случился голод, и один человек из Вифлеема в Иудее вместе со своей женой и двумя сыновьями отправился жить в страну Моав[2].

Ім’я чоловіка — Авімелех, ім’я його жінки — Ноемінь, імена двох їхніх синів — Маалон і Хелеон, ефратійці з Вифлеєма юдейського. Вони прибули на поле Моава і перебували там.

Этого человека звали Элимелех, его жену — Ноеминь, а двоих его сыновей — Махлон и Хилеон. Они были ефрафяне из Вифлеема, что находится в Иудее. Они пришли в Моав и жили там.

Та Авімелех, чоловік Ноеміні, помер і вона залишилася зі своїми двома синами.

Элимелех, муж Ноемини, умер, и она осталась с двумя сыновьями.

Вони взяли собі жінок-моавійок (ім’я першої — Орфа, ім’я другої — Рут) і жили там якихось десять років.

Они женились на моавитянках — одну из них звали Орфа, а другую Руфь. После того как они прожили там около десяти лет,

Та згодом померли обидва, Маалон і Хелеон, і жінка залишилася без свого чоловіка і без обох своїх синів.

Махлон и Хилеон тоже умерли, и Ноеминь осталась без своих сыновей и мужа.

Вона та дві її невістки піднялися і повернулися з моавського поля, бо почули на полі Моава, що Господь відвідав Свій народ, щоби дати їм хліба.

Услышав в Моаве, что Господь пришёл на помощь Своему народу, дав им пищу, Ноеминь со своими снохами приготовилась вернуться домой.

Тож вона вирушила з того місця, де перебувала, — вона і з нею дві її невістки, — і вони йшли дорогою, щоб повернутися в землю Юди.

Вместе со своими снохами она покинула место, где жила, и отправилась в дорогу, которая должна была привести их обратно в землю Иуды.

І тоді Ноемінь сказала своїм невісткам: Ідіть, поверніться кожна в дім своєї матері! Нехай Господь учинить вам милосердя, як і ви чинили з померлими і зі мною.

Ноеминь сказала своим снохам: — Возвратитесь каждая в дом своей матери. Пусть Господь будет милостив к вам, как вы были милостивы к вашим умершим и ко мне.

Нехай Господь дасть вам, щоб ви знайшли спочинок — кожна в домі свого чоловіка. І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос і заплакали.

Пусть Господь даст каждой из вас найти пристанище в доме у нового мужа. Она поцеловала их, и они громко заплакали

Вони сказали їй: Ми повернемося з тобою до твого народу!

и сказали ей: — Мы вернемся с тобой к твоему народу.

А Ноемінь сказала: Поверніться ж, мої дочки, і навіщо підете зі мною? Хіба є ще в мене сини в моєму лоні й будуть вам за чоловіків?

Но Ноеминь сказала: — Возвратитесь домой, мои дочери. Зачем вам идти со мной? Разве у меня будут другие сыновья, которые смогут стать вам мужьями?[3]

Поверніться ж, мої дочки, тому що я зістарилася, щоби бути заміжньою за чоловіком, бо я сказала: Коли було б мені можливо вийти за чоловіка і народити синів,

Возвратитесь домой, мои дочери; я уже слишком стара, чтобы у меня был другой муж. Даже если бы я думала, что у меня ещё есть надежда, — даже если бы этой ночью я была с мужем, а потом родила сыновей, —

чи зачекаєте на них, аж доки не змужніють? Хіба чекатимете на них, щоб не вийти заміж за чоловіка? Ні, мої дочки, бо гірко стало мені за вас, тому що на мене найшла Господня рука!

разве вам можно ждать, пока они вырастут? Можно ли вам оставаться всё это время незамужними? Нет, мои дочери. Моя горечь слишком тяжела для вас, потому что рука Господня обратилась против меня!

І вони підняли свій голос і знову заплакали. І тоді Орфа поцілувала свою свекруху й повернулася до свого народу, Рут же пішла за нею.

И тут они снова громко заплакали. И Орфа поцеловала свою свекровь на прощание, но Руфь осталась с ней.

Ось твоя подруга-невістка повернулася до свого народу і до своїх богів, — промовила Ноемінь до Рути, — повернися ж і ти за твоєю подругою-невісткою!

— Смотри, — сказала Ноеминь, — твоя невестка возвращается к своему народу и своим богам. Возвращайся и ты с ней.

Та Рут відповіла: Хай не станеться, щоб я залишила тебе чи повернулася назад від тебе. Бо куди підеш ти, піду туди і я, і де ти проживатимеш, там проживатиму і я. Твій народ буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом!

Но Руфь ответила: — Не уговаривай меня покинуть тебя или отвернуться от тебя. Куда пойдешь ты, туда и я, и где ты остановишься, там остановлюсь и я. Твой народ будет моим народом, и твой Бог — моим Богом.

І де помреш ти, там і я помру і там буду похована. Це нехай учинить мені Господь, і це додасть, бо тільки смерть розлучить нас!

Где умрешь ты, умру и я и там буду похоронена. Пусть Господь сурово накажет меня,[4] если что-нибудь кроме смерти разлучит меня с тобой.

Ноемінь, побачивши, що вона вирішила, аби йти з нею, перестала про це говорити до неї.

Когда Ноеминь поняла, что Руфь твердо решилась идти с ней, она перестала её уговаривать.

Вони обидві йшли, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. І ціле місто загуділо про них, люди говорили: Чи це Ноемінь?

И обе женщины пошли дальше, пока не пришли в Вифлеем. Когда они пришли в Вифлеем, весь город пришёл в движение из-за них, и женщины восклицали: — Неужели это Ноеминь?

А вона сказала їм: Не звіть мене Ноемінь [1] , а звіть мене Гірка, бо сильно засмученою зробив мене Всесильний.

— Не зовите меня Ноеминь[5], — сказала она им. — Зовите меня Мара[6], потому что Всемогущий[7] сделал мою жизнь очень горькой.

Я пішла в достатку, а Господь повернув мене з порожніми руками, тож чому називаєте мене Ноемінь? Господь упокорив мене, і Всесильний завдав мені зла.

Я вышла отсюда в достатке, но Господь вернул меня обратно ни с чем. Зачем звать меня Ноеминь? Господь заставил меня страдать;[8] Всемогущий навел на меня беду.

Тож Ноемінь і її невістка Рут, моавійка, повернулися, повертаючись з поля Моава, вони прибули до Вифлеєма на початку жнив ячменю.

Так Ноеминь вернулась из Моава с моавитянкой Руфью, своей снохой. Они пришли в Вифлеем в начале жатвы ячменя.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [1] — Об этом периоде повествует КНИГА СУДЕЙ ИЗРАИЛЕВЫХ.

1 [2] — Горная страна, располагавшаяся к востоку от Мертвого моря.

11 [3] — См. Втор 25:5-10.

17 [4] — Букв.: « Так пусть сделает мне Господь и так добавит…»

20 [5] — Евр. Наоми́. Это имя означает: приятная.

20 [6] — Это имя означает: горькая.

20 [7] — Всемогущий. Евр. Шадда́й; так же в ст. 21.

21 [8] — Или: « Господь свидетельствовал против меня…»

« 21 глава 2 глава »