1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.

Был некий человек из Раматаима, цуфит[1] из нагорий Ефрема, которого звали Элкана. Он был сыном Иерохама, сына Элигу, сына Тоху, сына Цуфа, ефремит.

У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.

У Элканы было две жены. Одну звали Анна, а другую — Фенанна. У Фенанны были дети, у Анны же их не было.

І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.

Из года в год этот человек ходил из своего города в Шило, чтобы поклоняться и приносить жертву Господу Сил[2]. Хофни и Пинехас, два сына Илия, были там священниками Господа.

Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.

Всякий раз, когда Элкана приносил жертву, он давал части мяса своей жене Фенанне и всем её сыновьям и дочерям.

Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.

Но Анне он давал двойную часть[3], потому что любил её, хотя Господь не давал ей детей.

Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.

Оттого что Господь не давал детей Анне, её соперница жестоко изводила и унижала её.

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.

Так продолжалось из года в год. Всякий раз, когда Анна ходила в дом Господа, соперница изводила её, и та плакала и не ела.

І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?

Элкана говорил ей: — Анна, почему ты плачешь? Почему не ешь? Почему скорбит твое сердце? Разве я не значу для тебя больше, чем десять сыновей?

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.

Однажды, когда они поели и попили в Шило, Анна встала. Священник Илий сидел у дверей храма[4] Господа.

Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала [1].

Скорбя душой, Анна горько плакала и молилась Господу.

І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся [2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо [3] не підніметься до його голови.

Она дала обет, говоря: — О Господь Сил, если Ты только посмотришь на горе Своей служанки и вспомнишь меня, если не забудешь Свою служанку, но дашь ей сына, то я отдам его Господу на всю жизнь, и бритва никогда не коснется его головы.[5]

І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,

Пока она молилась Господу, Илий следил за её губами.

— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.

Анна молилась в сердце, её губы двигались, но голоса слышно не было. Илий подумал, что она пьяна,

І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!

и сказал ей: — Долго ли ты ещё будешь пьяной? Протрезвись от вина!

Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.

— Нет, мой господин, — ответила Анна, — я глубоко скорблю. Я не пила ни вина, ни пива. Я изливала душу перед Господом.

Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.

Не думай, что твоя служанка — нечестивая женщина; я молилась здесь из-за великой боли и печали.

А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.

Илий ответил: — Иди с миром, и пусть Бог Израиля даст тебе то, о чем ты Его просила.

А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.

Она сказала: — Пусть твоя служанка найдет расположение в твоих глазах. Затем она пошла своей дорогой, поела, и лицо её уже больше не было печально.

І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,

На следующее утро они встали рано, поклонились Господу и пустились в обратный путь к себе домой, в Раму. Элкана лег со своей женой Анной, и Господь вспомнил про неё.

і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл [4] , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.

Через некоторое время Анна зачала и родила сына. Она назвала его Самуилом,[6] говоря: «Я назвала его так, потому что я просила его у Господа».

І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.

В следующий раз, когда Элкана вместе со всей своей семьей отправился принести жертву Господу и исполнить обет,

Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.

Анна не пошла. Она сказала мужу: — После того как ребенок будет отнят от груди, я отведу его в Шило, чтобы он предстал перед Господом. Он останется там жить навсегда.[7]

І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.

— Поступай, как тебе угодно, — сказал ей муж. — Оставайся здесь, пока не отнимешь его от груди. И пусть Господь утвердит Свое[8] слово. Она оставалась дома и кормила своего сына до тех пор, пока не отняла его от груди.

А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.

После того как он был отнят от груди, она привела мальчика в дом Господа в Шило. Анна взяла с собой трехлетнего быка[9], ефу[10] муки и мех вина.

Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі

Заколов быка и взяв его, Анна с мальчиком пришли к Илию,

і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,

и она сказала ему: — Верно, как и то, что ты жив, мой господин, я — та самая женщина, которая стояла здесь, рядом с тобой, молясь Господу.

молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.

Я молилась об этом ребенке, и Господь дал мне то, о чем я Его просила.

Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.

Теперь я отдаю его Господу. Пусть он принадлежит Господу всю его жизнь. И он[11] поклонился там Господу.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [1] — Или: из Раматаим-Цофима.

3 [2] — Господь Сил. Евр. ЙГВГ Цевао́т (Яхве-Саваоф).

5 [3] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

9 [4] — В знач.: «скинии».

11 [5] — Анна дала за сына обет назорейства. Об обете назорейства см. Чис 6:1-21.

20 [6] — Евр. Шмуэ́ль. По звучанию напоминает фразу: услышанная Богом.

22 [7] — Так в евр. тексте; в некот. древн. евр. переводах и рукописях есть продолжение: « Я посвятила его как назорея на всю его жизнь».

23 [8] — Так в евр. тексте; в некот. древн. евр. переводах и рукописях: твое.

24 [9] — Так в одной из древн. евр. рукописей и в некот. древн. переводах; в нормативном евр. тексте: трех быков.

24 [10] — Вероятно, около 16 кг.

28 [11] — В некот. древн. евр. переводах и рукописях: они.

« 4 глава 2 глава »