Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Открытый перевод

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Иаков, слуга Бога и Господа Иисуса Помазанника, приветствует двенадцать колен диаспоры.

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

Настоящей радостью считайте, братья мои, когда встречаетесь с разными испытаниями,

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

зная, что испытание вашей веры рождает стойкость.

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

А стойкость пусть приведет к совершенному результату: чтобы вы были совершенны и безупречны, без малейшего недостатка.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

А если кому-то недостает мудрости, пусть просит её у Бога, Который дает всем просто и не попрекая, — и ему будет дано.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Но пусть просит с верой, нисколько не сомневаясь, потому что сомневающийся похож на морскую волну, которую гонит и швыряет ветер.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

И пусть не думает получить что-нибудь у Господа человек,

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

чья душа расколота надвое, чья поступь нетверда на всех путях.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Пусть хвалится брат униженный тем, что возвышен,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

а богатый — тем, что унижен, поскольку он исчезнет, как полевой цветок:

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

взошло солнце, иссушило своим жаром поле — и цветок поник, и красота его погибла. Так и богатый, погруженный сейчас в свои заботы, обессилеет и не минует конца.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Счастлив человек, устоявший перед искушением, ибо пройдя испытание, он получит венец жизни, который Бог обещал любящим Его.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

В искушении пусть никто не говорит «Меня искушает Бог», — Бог недоступен искушению злом и Сам никого не искушает.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

Каждый подвергается искушению, влекомый и обольщаемый своим собственным желанием.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

И тогда желание, зачав, рождает грех, грех же, возмужав, приносит смерть.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не заблуждайтесь, любимые мои братья!

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Все доброе, что нам дается, и всякий совершенный дар — свыше, они исходят от Творца светил, Которому чуждо изменение или чередование света и тени.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Пожелав, Он породил нас словом истины, чтобы мы были как бы первенцами среди Его творений.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Знайте, любимые мои братья, всякий человек должен почаще слушать, пореже говорить, пореже гневаться.

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

Потому что дела, которые творит гнев человеческий, не могут быть праведными перед Богом.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Поэтому, изгнав из себя всякую нечистоту и бесчисленные пороки, в кротости примите насажденное в вас слово, которое может спасти вас.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Но станьте исполнителями слова, а не просто слушателями, обманывающими самих себя.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Потому что слушающий слово, но не исполняющий его подобен человеку, который рассматривает свое лицо в зеркале.

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

Он рассмотрел себя, отошел — и тотчас забыл, каков он.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Тот же, кто вглядывается в совершенный закон свободы, не отводя взора, будучи не забывчивым слушателем, но неустанным исполнителем, — тот будет благословен во всем, что ни сделает.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Если кто-либо считает себя благочестивым, не обуздывая при этом свой язык и обманывая собственное сердце, то благочестие его ничего не стоит.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Чистое и безупречное благочестие перед Богом и Отцом состоит в том, чтобы не забывать сирот и вдов в их бедах и хранить себя от этого мира незапятнанным.

« 28 глава 2 глава »