Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Русского Библейского Центра

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Иаков, раб Божий, раб Господа Иисуса Христа — двенадцати племенам в диаспоре: приветствую вас!

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

Какое бы ни выпало вам новое испытание, братья, каждое полагайте великой радостью.

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

Вы сами знаете, что с испытанием веры приходит терпение.

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Ну, а действие терпения в итоге сообщит вам совершенство законченное, неущербное.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Если у кого из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога. Он всем раздает щедрой рукой, без упреков. Даст и ему.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Но просит пусть с верой, ни на миг не усомнившись. Тот, кто сомневается, подобен морской волне, ветром гонимой и швыряемой:

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Ему лучше оставить мысли получить что-нибудь от Господа.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

Такой человек нескладен и во всем, что делает, ненадежен.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Брат униженный да примет как должное свое возвышение,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

А богатый — унижение, потому что он отойдет как цвет на лугу.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Встает солнце, палящим зноем иссушает траву — и цвет осыпается, красота лугов сходит на нет. Так никнет и богатый в своей озабоченности.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Счастлив, кто прошел через все испытания и не сломался: он обретет венец жизни — по обещанию Господа тем, кто Его любит.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

Когда случается беда, не говори: «Это мне от Бога испытание». Злу и бедам Бог не подвержен и Сам ни на кого беду не насылает.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

Каждый попадает в беду из-за своей похоти — она и уведет, и обольстит.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

Похоть, понеся, рождает грех, а претворенный грех оборачивается смертью.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не заблуждайтесь, дорогие братья:

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

От Отца светил, неизменного, не имеющего и тени перемен, приходит свыше только дарование полезное, дар совершенный.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Он по Слову истины задумал и породил нас, сделал нас неким первоначалом Своих творений.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Запомните, дорогие братья: нам всем нужно прилежно слушать, обдуманно говорить и не давать воли гневу.

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

Гнев человека расходится с Божьей правдой.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Откажитесь от развязных манер, от охватившего всех озлобления. С кротостью примите Слово — оно спасает, когда западает в душу.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Будьте деятелями Слова, а не слушателями, поверившими собственному притворству.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

Кто слушает Слово и остается к нему глух, подобен тому, кто изучает в зеркале свое лицо, с которым родился:

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

Рассмотрел, отошел и в ту же минуту забыл, как и выглядел.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

А кто проникся законом совершенным, законом свободы, и претворяет его не как рассеянный ученик, а как исполнитель дела, тот трудится с результатом.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Если кто из вас думает, что он набожен, тогда как в речах необуздан, да и сердцем не откровенен, у того набожность пустая.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Набожности ненапускной, чистой перед Богом Отцом, свойственно опекать сирот и вдов в их заброшенности и оставаться свободной от мерзости мира.

« 28 глава 2 глава »