2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Русского Библейского Центра

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

Павел, Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Тимофей — Божьей церкви в Коринфе, всему святому народу повсюду в Ахайе:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа — Отец милосердный, Бог заступник.

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

Он заступается за нас во всех наших бедах, чтобы и нам за тех, кто в беде, заступиться, предоставить им защиту, которая у нас самих от Бога.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

С возрастанием тяжести наших страданий ради Христа растет и заступничество Христа.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

Мы свои беды терпим ради вашего спокойствия, вашего спасения. Нам дается защита, и с ней мы идем к вам, чтобы заступиться и помочь вам перенести страдания, претерпеваемые и нами.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

Наша надежда на вас основательна, потому что и страдания, и заступничество у нас с вами общие. Это мы помним.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

Не хотим умолчать, братья, о прискорбном случае, постигшем нас в Азии, когда справиться с бедой было сверх наших сил и мы уже не чаяли остаться в живых.

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

Но смертный приговор для того и маячил перед нами, чтобы мы полагались не на самих себя, а только на Бога, воскрешающего мертвых.

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

Он нас от верной смерти избавил и избавляет. Надеемся, что и еще избавит.

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

Об этом сотворите молитву. Пусть будет много молитв. Благодарите за милость, дарованную нам по ходатайству множества уст.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

Отрадно сознавать, что наша совесть не расходится с тем, как мы жили в мире и, конечно, у вас. Нами руководила не мудрость из головы, а Божья благодать, простота и чистая Божья искренность.

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

Я ничего такого не пишу, что могло бы при чтении оказаться выше вашего понимания. Надеюсь, что вы всё поймете.

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

Да вы для начала уже и поняли, что в День Господа нашего Иисуса мы — ваша заслуга, как и вы — наша.

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

С этими мыслями я намеревался прийти сначала к вам, чтобы смог повториться ваш счастливый случай,

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

И от вас идти далее в Македонию, затем из Македонии снова к вам. И тогда вы проводили бы меня в Иудею.

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Может показаться, что я вас обманул. Или принимал решение на авось. Нет, я не из тех, кто говорит одно, а думает другое.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Видит Бог, наше обещание не было таким: не то да, не то нет.

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

Мы, то есть я, Сильван и Тимофей, возвещали у вас Сына Божьего Иисуса Христа, а у Него никогда не было этого «да-нет», только «да».

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

Сколько бы ни было обетований Божьих, все они по сути Христа — да. Через Него и от нас Богу во славу Божью — аминь!

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

Наш с вами союз с Христом утверждает Бог. Он и помазал нас.

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

Он наложил на нас печать собственности и сообщил нашим сердцам уверениe Духа.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

Бога призываю в свидетели моей души, что щадил вас, не торопясь до сих пор вернуться в Коринф.

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

И дело не в вашей вере. Тут мы диктовать не беремся — это радость нашей совместной работы. Вера — ваша сильная сторона.

« 16 глава 2 глава »