1 Господнє слово, яке було до Осії, сина Веіра, у дні Озія, Йоатама, Ахаза і Езекії, царів Юди, і в дні Єровоама, сина Йоаса, царя Ізраїля.
2 Початок Господнього слова до Осії. Господь промовив до Осії: Піди та візьми собі жінку-розпусницю і дітей з розпусти, бо земля зовсім віддасться розпусті [1] , відступивши від Господа.
3 Він пішов і взяв Ґомеру, дочку Девилаїма, і вона зачала та народила йому сина.
4 І Господь промовив до нього: Дай йому ім’я Єзраел, тому що ще трохи і помщуся за кров Єзраела над домом Іия і відверну царство дому Ізраїля.
5 І буде, що в той день розіб’ю лук Ізраїля в долині Єзраела.
6 І вона знову зачала, і народила дочку. І Він сказав йому: Дай їй ім’я Непомилувана, оскільки не продовжуватиму більше милувати дім Ізраїля, але таки виступлю проти [2] них.
7 А синів Юди Я помилую і спасу їх у їхньому Господі Богові, та не врятую їх луком, мечем, війною, колісницями, кіньми і вершниками.
8 І вона відлучила від грудей Непомилувану, знову зачала і народила сина.
9 І Він сказав: Назви його ім’ям Не Мій народ, тому що ви — не Мій народ, і Я не є ваш!
9 «Мой народ» — выражение, которое в В. 3, относится исключительно к Израилю, как нации. Это выражение никогда не применялось к патриархам: Аврааму, Исааку и Иакову. См. Мф 2:6.
10 «Израиль» у Осии означает десять колен, из которых состояло северное царство в отличие от Иудеи (колен Иуды и Вениамина), из которых состояло южное царство, в которое входил род Давида. (См. 3Цар 12:1−21). Обетование в ст. 10 еще ожидает своего исполнения. См. «Израиль» (Быт 12:2−3; Рим 11:26).