Українська Біблія. Турконяк
1 На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог.
2 Воно на початку було в Бога.
3 Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало.
4 У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей.
5 І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула.
6 З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іван.
7 Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього.
8 Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло.
9 То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ.
10 У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав.
11 До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли.
12 А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я.
13 Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога.
14 І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.
15 Іван свідчить про Нього і закликає, промовляючи: Він Той, про Кого я говорив, що Він іде за мною, та Він був переді мною, оскільки був раніше від мене!
16 Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю,
17 оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа.
18 Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його.
19 І це свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима послали до нього священиків і левітів, щоб вони запитали його: Хто ти?
20 І він визнав, не відмовився, а визнав: Я — не Христос [1].
21 І запитали його: То хто ж ти? Ти Ілля? І він відповів: Ні! — Ти пророк? І він відповів: Ні!
22 Вони ж сказали йому: То хто ж ти такий? Щоб ми дали відповідь тим, які послали нас, що ти сам про себе скажеш?
23 Він відповів: Я — голос того, хто кличе в пустелі: Рівняйте дорогу Господу! — як сказав пророк Ісая.
24 Були послані й від фарисеїв [2].
25 Тож вони запитали його і сказали йому: Чому ти хрестиш, коли ти не Христос, не Ілля і не пророк?
26 Іван у відповідь їм сказав: Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте,
27 Який іде за мною, [але був ще до мене], — я Йому не гідний розв’язати ремінця на взутті!
28 Це сталося у Витанії, на другому боці Йордану, де Іван хрестив.
29 Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!
30 Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене.
31 Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві!
32 І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому.
33 Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, — Він Той, Хто хрестить Духом Святим.
34 І я побачив, і засвідчив, що Він — Божий Син.
35 Наступного дня Іван знову стояв з двома своїми учнями.
36 Побачивши Ісуса, Який ішов, він промовив: Ось Агнець Божий!
37 І коли він говорив, почули це обидва його учні й пішли за Ісусом.
38 А Ісус, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: Що ви шукаєте? Вони ж сказали йому: Равві, — що в перекладі означає Вчитель, — де Ти живеш?
39 Він каже їм: Ходіть і подивитеся! Вони прийшли й побачили, де Він перебував, і залишилися в Нього того дня. Було це близько десятої години [3].
40 Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, які почули це від Івана і які пішли за Ним.
41 Він спочатку розшукав свого брата Симона, та й каже йому: Ми знайшли Месію, що в перекладі означає Христос.
42 І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти — Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро [4].
43 Наступного дня забажав Він піти в Галилею; знайшов там Ісус Филипа, та й каже йому: Іди за Мною!
44 Филип же був з Витсаїди, з міста Андрія і Петра.
45 Филип знаходить Натанаїла, та й каже йому: Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі й пророки, — Ісуса з Назарета, сина Йосифа!
46 А Натанаїл сказав йому: Чи може бути щось доброго з Назарета? Каже йому Филип: Іди — і подивися.
47 Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому немає підступу!
48 Каже Йому Натанаїл: Звідки мене знаєш? А Ісус у відповідь йому сказав: Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею.
49 Відповів Натанаїл [і сказав] Йому: Равві, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлю!
50 Ісус у відповідь сказав йому: Ти повірив, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею? Ще більше від цього побачиш!
51 І Він сказав йому: Знову й знову запевняю [5] вас: [відтепер] побачите відкрите небо й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!
Комментарии Скоуфилда
1 «Слово» Греч. Логос (арамейское Мемра) — употребляется в «Таргумах», арамейском переводе В. З., как синоним слова «Бог». По-гречески слово «логос» имеет два значения:
1) мысль или понятие;
2) выражение или произнесение мысли.
Таким образом, это слово особо подходит для определения Христа: ведь —
1) в Нем воплотились все сокровища Божественной мудрости, вся совокупность Божественной «мысли» (1Кор 1:24; Еф 3:11; Кол 2:2−3); и
2) Он от вечности, но особенно — в воплощении Своем, является выражением («произнесением») Личности и «мысли» Божества (Ин 1:3−5, 9, 14−18; 14:9−11; Кол 2:9).
Бог выявляет Себя в Бытии, Личности и делах Христа.
17 Благодать. Краткое изложение:
1) Благодать есть «человеколюбие Спасителя нашего, Бога», спасающего «нас не по делам праведности, которые бы мы сотворили» (Тит 3:4−5). Поэтому она постоянно противостоит закону, по которому Бог требует праведности от человека, тогда как под благодатью Он дает человеку праведность (Рим 3:21−22; 8:4; Флп 3:9). Закон связан с Моисеем и делами, а благодать — со Христом и верой (Ин 1:17; Рим 10:4−10). Закон благословляет доброе, благодать спасает злое (Ис 19:5; Еф 2:1−9). Закон требует, чтобы благословения были заслужены, под благодатью же — они даются как дар (Втор 28:1−6; Еф 2:8; Рим 4:4−5).
2) В соответствии с Божиим промыслом благодать начинается со смертью и воскресением Иисуса Христа (Рим 3:24−26; 4:24−25). С наступлением периода благодати условием спасения не является больше послушание Моисееву закону, но — принятие или отвержение Христа; добрые дела становятся последствием и плодом спасения (Ин 1:12−13; 3:36; Мф 21:37; 22:42; Ин 15:22, 25; Евр 1:2; 1Ин 5:10−12). Непосредственным результатом этой проверки явилось отвержение Христа иудеями и распятие Его ими и язычниками (Деян 4:27). Предсказанным завершением этого испытания человека, находящегося под благодатью, является отступление церкви, ложно и формально исповедующей христианство (см. «Отступление», 2Тим 3:1−8, примеч.) и — как следствие этого — неизбежность апокалиптических судов.
3) Благодать проявляется двояким образом: в спасении грешников (Рим 3:24) и в жизни и служении спасенных (Рим 6:15−18; 2Пет 3:18, примеч.). Касательно шести других периодов (диспенсаций) см. — «Невинность», Быт 1:28; Совесть», Быт 3:23; , Человеческое правление», Быт 8:21; «Обетование», Быт 12:1; «Закон», Ис 19:8; «Царство», Еф 1:10.
18 Ср. Быт 32:30; Ис 24:10; 33:18; Суд 6:22; Откр 22:4. Ни один человек во плоти не видел Бога в Его непознаваемой сущности, в Его Триединстве, но Бога в образе Ангела, и еще более явно — воплотившимся в Иисусе Христе, людям дано было видеть (Быт 18:2, 22; Ин 14:8−9).