1 Павло, Силуан і Тимофій — Солунській Церкві в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир [від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа]. [1]
2 Ми завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи в наших молитвах; постійно
3 пам’ятаємо перед Богом, нашим Отцем, про ваше діло віри, про відчайдушну працю любові та терпіння в надії на нашого Господа Ісуса Христа.
4 Знаємо, улюблені Богом брати, про ваш вибір.
5 Адже наше Євангеліє до вас було не тільки в слові, а й у силі та у Святому Дусі, і з повним переконанням. Ви знаєте, якими були ми між вами і задля вас.
6 І ви стали наслідувати нас та Господа, прийнявши серед великих утисків слово з радістю Святого Духа,
7 тому ви стали взірцем для всіх вірних у Македонії та Ахаї.
8 Адже від вас рознеслося Господнє Слово не лише по Македонії та Ахаї, а ваша віра в Бога долинула до кожної місцевості. Так що нам не потрібно щось говорити,
9 бо вони самі про нас промовляють, який був наш прихід до вас, і як ви від ідолів навернулися до Бога, щоб служити живому й істинному Богові
10 та очікувати з небес Його Сина, Якого Він воскресив з мертвих — Ісуса, Котрий визволяє нас від майбутнього гніву.
9 Духовные подвиги, совершаемые верующими в жизни, представлены тут в логичном и последовательном порядке. О них же речь и в 3-м стихе. «Дело веры» — это «отвращение от идолов» (ср. с Ин 6:28−29); «труд любви» — это служение «истинному и живому Богу»; и «терпение упование» — это «ожидание Его Сына с неба» (ср. с Мф 24:42; 25:13; Лк 12:36−48; Деян 1:11; Флп 3:20−21. Той же последовательности «от первого к третьему» Павел придерживается и в Послании к Тит 2:11−13.