Українська Біблія. Турконяк
1 Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоби показати Своїм рабам те, що має незабаром статися. І Він показав, пославши через Свого ангела Своєму рабові Іванові,
2 який засвідчив про Боже Слово і про свідчення Ісуса Христа — усе, що побачив.
3 Блаженний той, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та дотримується написаного в ньому, адже час близький!
4 Іван — до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, і Хто був, і Хто приходить, та від семи духів, які перед Його престолом,
5 і від Ісуса Христа, Який є вірний Свідок, Первородний з мертвих, Владика земних царів. Йому, Котрий любить нас і омив нас від наших гріхів Своєю кров’ю,
6 Котрий зробив нас [царями і] священиками Богові й Своєму Отцеві, — Йому слава і влада навіки-віків! Амінь [1].
7 Ось Він іде з хмарами! І побачить Його кожне око, і ті, хто Його проколов; і голоситимуть за Ним усі племена землі. Так, амінь!
8 Я є Альфа й Омега [2] , [початок і кінець], — каже Господь Бог, — Хто є, і Хто був, і Хто приходить, — Вседержитель!
9 Я, Іван, ваш брат і спільник у скорботі, у царюванні та в терпінні Ісуса [Христа], був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса [Христа].
10 Я був у дусі Господнього дня і почув за собою гучний, наче сурми, голос,
11 який промовляв: [Я є Альфа й Омега, перший і останній; і] те, що бачиш, запиши в книгу і пошли до семи Церков: у Ефес, у Смирну, у Пергам, у Тиятири, у Сарди, у Філадельфію і в Лаодикію.
12 І я оглянувся, щоби подивитися, чий це голос говорив зі мною, і, обернувшись, я побачив сім золотих світильників,
13 а серед світильників — подібного до Сина Людського, одягненого в довгий одяг і оперезаного по грудях золотим поясом.
14 Голова ж Його і волосся — білі, немов біла вовна, мов сніг, а Його очі — як полум’я вогню,
15 а Його ноги подібні до блискучої бронзи, наче в печі розпеченої, а Його голос — наче шум великої води.
16 У Своїй правій руці Він тримав сім зірок, і з Його уст виходив двосічний гострий меч, а обличчя Його — мов сонце, що сяє у своїй силі.
17 І коли я Його побачив, то впав Йому до ніг, наче мертвий. А Він поклав Свою правицю на мене, та й промовив: Не бійся! Я — Перший і Останній,
18 і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду.
19 Отже, напиши, що ти побачив: і те, що є, і те, що має статися після цього.
20 Таємниця семи зірок, які ти бачив у Моїй правиці, та семи золотих світильників така: сім зірок — це ангели семи Церков, а сім світильників, [які ти бачив], — це сім Церков.
Комментарии Скоуфилда
9 Oт 1:1 до 1:20 тот, кому дано видеть (Иоанн), находится на земле и смотрит на Христа, представшего ему. Oт 2:1 до 3:22 он находится на земле и смотрит в будущее, «сквозь» период Церкви. Oт 4:1 до 11:1 он, будучи «в духе» (ср. 4:2 с Иез 3:12−14), наблюдает происходящее как на земле, так и на небе. Oт 11:1 до 11:12 Иоанн находится в Иерусалиме с двумя свидетелями. Oт 11:13 до конца он на небе — наблюдает и записывает то, что происходит на небе и на земле.
20 Естественно было бы истолковать здесь «ангелов», то есть «посланников», как мужей, посланных семью церквами, чтобы узнать о состоянии престарелого апостола в его ссылке на Патмосе (ср. Флп 4:18), однако они символизируют тех, кто посылается в церкви с поручением от Бога.
1:20 Назначение Посланий семи церквам следует рассматривать в четырёх аспектах:
1) Как обращение к местным церквам, которым они фактически и адресованы.
2) Как предостережение всем церквам, на все времена, как средство испытания ими своего духовного состояния в очах Божиих.
3) Как личные, увещевающие, послания к «имеющему уши» и одновременно несущие обетование «побеждающему».
4) Как пророческие послания, раскрывающие семь стадий духовной истории церкви (церквей) от, скажем, 96-го года н. э. и до конца. Подобное предвидение не могло бы не содержаться в пророчестве, охватывающем весь церковный период. И если оно имеется в книге как таковое, то именно в посланиях место ему, потому что после 3:22 церковь (или церкви) больше не упоминается в Откровении Иоанна. Да, по своему временному охвату Семь посланий далеко выходят за рамки того, что касалось упоминаемых в них церквей. Наиболее завершенным выглядит в них предвидение всей духовной истории Церкви (церквей), и вот в каком именно порядке оно дается. Ефес отражает общее состояние церквей в момент написания послания; Смирна символизирует период сильного гонения. Пергам-церковь, основание которой положено в мире там, где «престол сатаны» (это может быть отнесено ко времени обращения Константина, скажем, к 316-м году н. э.). Фиатир — это период папства, развившегося из состояния, в какое впала Пергамская церковь: восторжествовали учения Валаама (светская традиция) и Николаитов (принятие священства). Подобно тому, как Иезавель ввела идолопоклонство в Израиле, Римское католичество объединило христианское учение с языческими церемониями. Сардис — это протестантская реформация, дела которой не были «совершенны». Филадельфия — все, что ясно свидетельствует о Слове и об Имени во времена исповедания, довольного собой, которое представлено Лаодикией