Приповістей 1 глава

Книга приказок Соломонових
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (МП)

Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,

Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израильского,

щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,

чтобы познать мудрость и наставление, понять изречения разума;

засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;

усвоить правила благоразумия, правосудия, суда и правоты;

щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.

простым дать смышленость, юноше — знание и рассудительность;

Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,

послушает мудрый — и умножит познания, и разумный найдет мудрые советы;

пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.

чтобы разуметь притчу и замысловатую речь, слова мудрецов и загадки их.

Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.

Начало мудрости — страх Господень; [доброе разумение у всех, водящихся им; а благоговение к Богу — начало разумения;] глупцы только презирают мудрость и наставление.

Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,

Слушай, сын мой, наставление отца твоего и не отвергай завета матери твоей,

оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.

потому что это — прекрасный венок для головы твоей и украшение для шеи твоей.

Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:

Сын мой! если будут склонять тебя грешники, не соглашайся;

Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;

если будут говорить: «иди с нами, сделаем засаду для убийства, подстережем непорочного без вины,

поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;

живых проглотим их, как преисподняя, и — целых, как нисходящих в могилу;

присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;

наберем всякого драгоценного имущества, наполним домы наши добычею;

кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!

жребий твой ты будешь бросать вместе с нами, склад один будет у всех нас», —

Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!

сын мой! не ходи в путь с ними, удержи ногу твою от стези их,

Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.

потому что ноги их бегут ко злу и спешат на пролитие крови.

Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!

В глазах всех птиц напрасно расставляется сеть,

Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.

а делают засаду для их крови и подстерегают их души.

Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.

Таковы пути всякого, кто алчет чужого добра: оно отнимает жизнь у завладевшего им.

Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.

Премудрость возглашает на улице, на площадях возвышает голос свой,

Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:

в главных местах собраний проповедует, при входах в городские ворота говорит речь свою:

Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.

«доколе, невежды, будете любить невежество? [доколе] буйные будут услаждаться буйством? доколе глупцы будут ненавидеть знание?

Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.

Обратитесь к моему обличению: вот, я изолью на вас дух мой, возвещу вам слова мои.

Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,

Я звала, и вы не послушались; простирала руку мою, и не было внимающего;

адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.

и вы отвергли все мои советы, и обличений моих не приняли.

Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;

За то и я посмеюсь вашей погибели; порадуюсь, когда придет на вас ужас;

коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.

когда придет на вас ужас, как буря, и беда, как вихрь, принесется на вас; когда постигнет вас скорбь и теснота.

Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.

Тогда будут звать меня, и я не услышу; с утра будут искать меня, и не найдут меня.

Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,

За то, что они возненавидели знание и не избрали [для себя] страха Господня,

і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.

не приняли совета моего, презрели все обличения мои;

Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.

за то и будут они вкушать от плодов путей своих и насыщаться от помыслов их.

За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.

Потому что упорство невежд убьет их, и беспечность глупцов погубит их,

А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.

а слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась зла».

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

15 стезя — путь, дорога.

« 150 глава 2 глава »