Йони 1 глава

Книга пророка Йони
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

До Йони, сина Аматія, було Господнє слово, яке промовляло:

И бы́ло сло́во Госпо́дне к Ио́не, сы́ну Ама́фиину:

Устань, піди до великого міста Ніневії і проповідуй у ньому, оскільки до Мене донісся крик його зла.

встань, иди́ в Ниневи́ю, го́род вели́кий, и пропове́дуй в нём, и́бо злодея́ния его́ дошли́ до Меня́.

І встав Йона, щоб від Господнього обличчя втекти до Тарсіса, спустився до Йоппії та знайшов корабель, що прямував до Тарсіса, дав свою плату за подорож і піднявся на нього, аби від Господнього обличчя плисти з ними до Тарсіса.

И встал Ио́на, что́бы бежа́ть в Фарси́с от лица́ Госпо́дня, и пришёл в Ио́ппию, и нашёл кора́бль, отправля́вшийся в Фарси́с, отда́л пла́ту за прово́з и вошёл в него́, что́бы плыть с ни́ми в Фарси́с от лица́ Го́спода.

І Господь здійняв вітер на морі, і була велика буря на морі, тож корабель був у небезпеці розбитися.

Но Госпо́дь воздви́г на мо́ре кре́пкий ве́тер, и сде́лалась на мо́ре вели́кая бу́ря, и кора́бль гото́в был разби́ться.

Моряки перелякалися, заголосили кожний до свого Бога і викидали в море вантаж, що на кораблі, щоб облегшитися, позбувшись його. А Йона зійшов усередину корабля, спав і хропів.

И устраши́лись корабе́льщики, и взыва́ли ка́ждый к своему́ бо́гу, и ста́ли броса́ть в мо́ре кладь с корабля́, что́бы облегчи́ть его́ от неё; Ио́на же спусти́лся во вну́тренность корабля́, лёг и кре́пко засну́л.

І до нього прийшов головний моряк, і сказав йому: Чому ти хропиш? Устань, приклич твого Бога, щоби Бог спас нас, і ми не загинули!

И пришёл к нему́ нача́льник корабля́ и сказа́л ему́: что ты спишь? встань, воззови́ к Бо́гу твоему́; мо́жет быть, Бог вспо́мнит о нас и мы не поги́бнем.

І сказав кожний до свого ближнього: Ходімо! Кинемо жереби і дізнаємося, через кого в нас є це зло. І кинули жереби, і жереб упав на Йону.

И сказа́ли друг дру́гу: пойдём, бро́сим жре́бии, что́бы узна́ть, за кого́ постига́ет нас э́та беда́. И бро́сили жре́бии, и пал жре́бий на Ио́ну.

І сказали йому: Сповісти нам, через що це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки прямуєш, з якої ти країни і з якого народу?

Тогда́ сказа́ли ему́: скажи́ нам, за кого́ пости́гла нас э́та беда́? како́е твоё заня́тие и отку́да идёшь ты? где твоя́ страна́ и из како́го ты наро́да?

А він сказав їм: Я — раб Господа, і я вшановую небесного Господа Бога, Який створив море і сушу.

И он сказа́л им: я Евре́й, чту Го́спода Бо́га небе́с, сотвори́вшего мо́ре и су́шу.

І перелякалися мужі великим страхом, і сказали йому: Що це ти вчинив? Тому що зрозуміли мужі, що він втікав від Господнього обличчя, оскільки він їм сповістив про це.

И устраши́лись лю́ди стра́хом вели́ким и сказа́ли ему́: для чего́ ты э́то сде́лал? И́бо узна́ли э́ти лю́ди, что он бежи́т от лица́ Госпо́дня, как он сам объяви́л им.

І вони сказали йому: Що зробимо з тобою, і море вщухне для нас? Бо море продовжувало і ще більше підіймало хвилю.

И сказа́ли ему́: что сде́лать нам с тобо́ю, что́бы мо́ре ути́хло для нас? И́бо мо́ре не перестава́ло волнова́ться.

І сказав їм Йона: Візьміть мене і киньте мене в море, і море вщухне для вас. Тому що я пізнав, що через мене сталася ця велика буря проти вас.

Тогда́ он сказа́л им: возьми́те меня́ и бро́сьте меня́ в мо́ре, и мо́ре ути́хнет для вас, и́бо я зна́ю, что ра́ди меня́ пости́гла вас э́та вели́кая бу́ря.

І мужі намагалися повернутися до землі, але не могли, бо море продовжувало і ще більше піднімалося на них.

Но э́ти лю́ди на́чали уси́ленно грести́, что́бы приста́ть к земле́, но не могли́, потому́ что мо́ре всё продолжа́ло бушева́ть про́тив них.

І вони закричали до Господа, гукаючи: Господи, хай зовсім не загинемо задля душі цього чоловіка, не дай на нас праведну кров, бо так, як Ти, Господи, забажав, так Ти і вчинив.

Тогда́ воззва́ли они́ к Го́споду и сказа́ли: мо́лим Тебя́, Го́споди, да не поги́бнем за ду́шу челове́ка сего́, и да не вмени́шь нам кровь неви́нную; и́бо Ты, Го́споди, соде́лал, что уго́дно Тебе́!

І взяли Йону, і викинули його в море, і море спинилося від свого хвилювання.

И взя́ли Ио́ну и бро́сили его́ в мо́ре, и ути́хло мо́ре от я́рости свое́й.

І мужі злякалися Господа великим страхом, принесли жертву Господу й помолилися молитвами.

И устраши́лись э́ти лю́ди Го́спода вели́ким стра́хом, и принесли́ Го́споду же́ртву, и да́ли обе́ты.

« 1 глава 2 глава »