Дії 1 глава

Дії святих апостолів
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Першу книгу я написав про все, Теофіле, що Ісус почав робити й навчати,

Пе́рвую кни́гу написа́л я к тебе́, Феофи́л, о всём, что Иису́с де́лал и чему́ учи́л от нача́ла

аж до того дня, коли, давши через Святого Духа накази апостолам, яких вибрав, Він вознісся.

до того́ дня, в кото́рый Он вознёсся, дав Святы́м Ду́хом повеле́ния Апо́столам, кото́рых Он избра́л,

Після Своїх страждань Він постав живий перед ними, з багатьма доказами, з’являючись їм упродовж сорока днів і розповідаючи про Царство Боже.

кото́рым и яви́л Себя́ живы́м, по страда́нии Своём, со мно́гими ве́рными доказа́тельствами, в продолже́ние сорока́ дней явля́ясь им и говоря́ о Ца́рствии Бо́жием.

І як були зібрані разом, Він звелів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці від Отця, про котру, — сказав Він, — ви чули від Мене,

И, собра́в их, Он повеле́л им: не отлуча́йтесь из Иерусали́ма, но жди́те обе́щанного от Отца́, о чём вы слы́шали от Меня́,

бо Іван хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Духом Святим!

и́бо Иоа́нн крести́л водо́ю, а вы, че́рез не́сколько дней по́сле сего́, бу́дете крещены́ Ду́хом Святы́м.

А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?

Посему́ они́, сойдя́сь, спра́шивали Его́, говоря́: не в сие́ ли вре́мя, Го́споди, восстановля́ешь Ты ца́рство Изра́илю?

Та Він сказав їм: Не вам знати час і строки, котрі Отець встановив Своєю владою,

Он же сказа́л им: не ва́ше де́ло знать времена́ и́ли сро́ки, кото́рые Оте́ц положи́л в Свое́й вла́сти,

але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії — і аж до краю землі!

но вы при́мете си́лу, когда́ сойдёт на вас Дух Свято́й; и бу́дете Мне свиде́телями в Иерусали́ме и во всей Иуде́е и Сама́рии и да́же до кра́я земли́.

Сказавши це, коли вони дивилися, Він став підійматися, і хмара забрала Його з їхніх очей.

Сказа́в сие́, Он подня́лся в глаза́х их, и о́блако взя́ло Его́ из ви́да их.

Як вони вдивлялися в небо, коли Він віддалявся, то два мужі в білих одежах постали перед ними

И когда́ они́ смотре́ли на не́бо, во вре́мя восхожде́ния Его́, вдруг предста́ли им два му́жа в бе́лой оде́жде

і сказали: Галилейські мужі, чого стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо!

и сказа́ли: мужи́ Галиле́йские! что вы стои́те и смо́трите на не́бо? Сей Иису́с, вознёсшийся от вас на не́бо, придёт таки́м же о́бразом, как вы ви́дели Его́ восходя́щим на не́бо.

Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, званої Оливною, що недалеко від Єрусалима, — на відстані ходи в суботу [1].

Тогда́ они́ возврати́лись в Иерусали́м с горы́, называ́емой Елео́н, кото́рая нахо́дится близ Иерусали́ма, в расстоя́нии суббо́тнего пути́.

Прийшовши, вони увійшли в горницю, де були Петро та Іван, Яків і Андрій, Филип і Хома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот [2] і Юда Яковів.

И, придя́, взошли́ в го́рницу, где и пребыва́ли, Пётр и Иа́ков, Иоа́нн и Андре́й, Фили́пп и Фома́, Варфоломе́й и Матфе́й, Иа́ков Алфе́ев и Си́мон Зило́т, и Иу́да, брат Иа́кова.

Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві [й благанні].

Все они́ единоду́шно пребыва́ли в моли́тве и моле́нии, с не́которыми жёнами и Мари́ею, Мате́рию Иису́са, и с бра́тьями Его́.

Тими ж днями Петро, ставши серед братів, а людей було близько ста двадцяти осіб, сказав:

И в те дни Пётр, став посреди́ ученико́в, сказа́л

Мужі, брати! Треба було, аби сповнилося Писання, яке провіщав Дух Святий устами Давида про Юду, котрий привів тих, які схопили Ісуса,

(бы́ло же собра́ние челове́к о́коло ста двадцати́): мужи́ бра́тия! Надлежа́ло испо́лниться тому́, что в Писа́нии предрёк Дух Свято́й уста́ми Дави́да об Иу́де, бы́вшем вожде́ тех, кото́рые взя́ли Иису́са;

бо він був зарахований до нас і отримав частку в цьому служінні.

он был сопричи́слен к нам и получи́л жре́бий служе́ния сего́;

Він здобув місце ціною неправди і, коли впав сторчма головою, розпоров живіт, і випали всі його нутрощі.

но приобрёл зе́млю непра́ведною мздо́ю, и, когда́ низри́нулся, рассе́лось чре́во его́, и вы́пали все вну́тренности его́;

Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима, тому те місце їхньою мовою зветься Акелдама, тобто Поле крові.

и э́то сде́лалось изве́стно всем жи́телям Иерусали́ма, так что земля́ та на оте́чественном их наре́чии на́звана Акелда́ма, то́ есть «земля́ кро́ви».

Адже в книзі Псалмів написано: Нехай стане його житло пусткою і хай не буде нікого, хто жив би в ньому! А також: Служіння його нехай візьме інший!

В кни́ге же Псалмо́в напи́сано: «да бу́дет двор его́ пуст, и да не бу́дет живу́щего в нём»; и: «досто́инство его́ да прии́мет друго́й».

Отже, треба, щоб один з тих мужів, який був з нами впродовж усього часу, коли Господь Ісус перебував і спілкувався з нами, —

Ита́к, на́добно, что́бы оди́н из тех, кото́рые находи́лись с на́ми во всё вре́мя, когда́ пребыва́л и обраща́лся с на́ми Госпо́дь Иису́с,

почавши від хрещення Івана і до дня, як Він вознісся від нас, — щоб разом із нами один з них був свідком Його воскресіння.

начина́я от креще́ния Иоа́ннова до того́ дня, в кото́рый Он вознёсся от нас, был вме́сте с на́ми свиде́телем воскресе́ния Его́.

І поставили двох: Йосифа, якого називали Варсавою, котрий був прозваний Юстом, і Маттія,

И поста́вили двои́х: Ио́сифа, называ́емого Варса́вою, кото́рый про́зван Иу́стом, и Матфи́я;

та, помолившись, сказали: Ти, Господи, Який знаєш серця всіх, покажи, кого з цих двох Ти вибрав

и помоли́лись и сказа́ли: Ты, Го́споди, Сердцеве́дец всех, покажи́ из сих двои́х одного́, кото́рого Ты избра́л

зайняти місце служіння і апостольства, замість Юди, який відпав, щоби піти на своє місце!

приня́ть жре́бий сего́ служе́ния и Апо́стольства, от кото́рого отпа́л Иу́да, что́бы идти́ в своё ме́сто.

І кинули жереб. І випав жереб на Маттія, якого й зараховано до одинадцятьох апостолів.

И бро́сили о них жре́бий, и вы́пал жре́бий Матфи́ю, и он сопричи́слен к оди́ннадцати Апо́столам.

« 21 глава 2 глава »