Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Иа́ков, раб Бо́га и Го́спода Иису́са Христа́, двена́дцати коле́нам, находя́щимся в рассе́янии, — ра́доваться.

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

С вели́кою ра́достью принима́йте, бра́тия мои́, когда́ впада́ете в разли́чные искуше́ния,

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

зна́я, что испыта́ние ва́шей ве́ры произво́дит терпе́ние;

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

терпе́ние же должно́ име́ть соверше́нное де́йствие, что́бы вы бы́ли соверше́нны во всей полноте́, без вся́кого недоста́тка.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Е́сли же у кого́ из вас недостаёт му́дрости, да про́сит у Бо́га, даю́щего всем про́сто и без упрёков, — и да́стся ему́.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Но да про́сит с ве́рою, нима́ло не сомнева́ясь, потому́ что сомнева́ющийся подо́бен морско́й волне́, ве́тром поднима́емой и развева́емой.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Да не ду́мает тако́й челове́к получи́ть что-нибу́дь от Го́спода.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

Челове́к с двоя́щимися мы́слями не твёрд во всех путя́х свои́х.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

Да хва́лится брат уни́женный высото́ю свое́ю,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

а бога́тый — униже́нием свои́м, потому́ что он прейдёт, как цвет на траве́.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Восхо́дит со́лнце, настаёт зной, и зно́ем иссуша́ет траву́, цвет её опада́ет, исчеза́ет красота́ ви́да её; так увяда́ет и бога́тый в путя́х свои́х.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Блаже́н челове́к, кото́рый перено́сит искуше́ние, потому́ что, быв испы́тан, он полу́чит вене́ц жи́зни, кото́рый обеща́л Госпо́дь лю́бящим Его́.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

В искуше́нии никто́ не говори́: «Бог меня́ искуша́ет»; потому́ что Бог не искуша́ется злом и Сам не искуша́ет никого́,

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

но ка́ждый искуша́ется, увлека́ясь и обольща́ясь со́бственною по́хотью;

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

по́хоть же, зача́в, рожда́ет грех, а сде́ланный грех рожда́ет смерть.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Не обма́нывайтесь, бра́тия мои́ возлю́бленные.

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Вся́кое дая́ние до́брое и вся́кий дар соверше́нный нисхо́дит свы́ше, от Отца́ све́тов, у Кото́рого нет измене́ния и ни те́ни переме́ны.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Восхоте́в, роди́л Он нас сло́вом и́стины, что́бы нам быть не́которым нача́тком Его́ созда́ний.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Ита́к, бра́тия мои́ возлю́бленные, вся́кий челове́к да бу́дет скор на слы́шание, ме́длен на слова́, ме́длен на гнев,

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

и́бо гнев челове́ка не твори́т пра́вды Бо́жией.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Посему́, отложи́в вся́кую нечистоту́ и оста́ток зло́бы, в кро́тости прими́те насажда́емое сло́во, мо́гущее спасти́ ва́ши ду́ши.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Бу́дьте же исполни́тели слова́, а не слы́шатели то́лько, обма́нывающие сами́х себя́.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

И́бо, кто слу́шает сло́во и не исполня́ет, тот подо́бен челове́ку, рассма́тривающему приро́дные черты́ лица́ своего́ в зе́ркале:

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

он посмотре́л на себя́, отошёл и то́тчас забы́л, како́в он.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Но кто вни́кнет в зако́н соверше́нный, зако́н свобо́ды, и пребу́дет в нём, тот, бу́дучи не слу́шателем забы́вчивым, но исполни́телем де́ла, блаже́н бу́дет в своём де́йствовании.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Е́сли кто из вас ду́мает, что он благочести́в, и не обу́здывает своего́ языка́, но обольща́ет своё се́рдце, у того́ пусто́е благоче́стие.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

Чи́стое и непоро́чное благоче́стие пе́ред Бо́гом и Отцо́м есть то, что́бы призира́ть сиро́т и вдов в их скорбя́х и храни́ть себя́ неосквернённым от ми́ра.

« 28 глава 2 глава »