2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Симон-Петро, раб і апостол Ісуса Христа, — до тих, хто завдяки праведності нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа прийняв віру, рівноцінну нашій.

Си́мон Пётр, раб и Апо́стол Иису́са Христа́, приня́вшим с на́ми ра́вно драгоце́нную ве́ру по пра́вде Бо́га на́шего и Спаси́теля Иису́са Христа́:

Благодать вам і мир хай помножаться в пізнанні Бога й Ісуса, нашого Господа!

благода́ть и мир вам да умно́жится в позна́нии Бо́га и Христа́ Иису́са, Го́спода на́шего.

Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила — пізнанням Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою.

Как от Боже́ственной си́лы Его́ даро́вано нам всё потре́бное для жи́зни и благоче́стия, че́рез позна́ние Призва́вшего нас сла́вою и бла́гостию,

Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі.

кото́рыми даро́ваны нам вели́кие и драгоце́нные обетова́ния, дабы́ вы че́рез них соде́лались прича́стниками Бо́жеского естества́, удали́вшись от госпо́дствующего в ми́ре растле́ния по́хотью, —

Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання,

то вы, прилага́я к сему́ всё стара́ние, покажи́те в ве́ре ва́шей доброде́тель, в доброде́тели рассуди́тельность,

в пізнанні — стриманість, у стриманості — терпеливість, у терпеливості — побожність,

в рассуди́тельности воздержа́ние, в воздержа́нии терпе́ние, в терпе́нии благоче́стие,

у побожності — братерство, а в братерстві — любов.

в благоче́стии братолю́бие, в братолю́бии любо́вь.

Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.

Е́сли э́то в вас есть и умножа́ется, то вы не оста́нетесь без успе́ха и плода́ в позна́нии Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів.

А в ком нет сего́, тот слеп, закры́л глаза́, забы́л об очище́нии пре́жних грехо́в свои́х.

Тому, брати, усе більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, тому що роблячи так, ніколи не спіткнетеся.

Посему́, бра́тия, бо́лее и бо́лее стара́йтесь де́лать твёрдым ва́ше зва́ние и избра́ние; так поступа́я, никогда́ не преткнётесь,

Адже таким чином щедро забезпечиться вам вхід до вічного Царства нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

и́бо так откро́ется вам свобо́дный вход в ве́чное Ца́рство Го́спода на́шего и Спаси́теля Иису́са Христа́.

Тому я буду постійно нагадувати вам про це, хоч ви й знаєте і впевнені в теперішній істині.

Для того́ я никогда́ не переста́ну напомина́ть вам о сём, хотя́ вы то и зна́ете, и утверждены́ в настоя́щей и́стине.

Бо вважаю за справедливе, доки я ще в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням,

Справедли́вым же почита́ю, доко́ле нахожу́сь в э́той теле́сной хра́мине, возбужда́ть вас напомина́нием,

знаючи, що невдовзі покину свою оселю, як і Господь наш Ісус Христос показав мені.

зна́я, что ско́ро до́лжен оста́вить хра́мину мою́, как и Госпо́дь наш Иису́с Христо́с откры́л мне.

Дбатиму, щоб і після мого відходу ви завжди про це пам’ятали.

Бу́ду же стара́ться, что́бы вы и по́сле моего́ отше́ствия всегда́ приводи́ли э́то на па́мять.

Адже ми сповістили вам про силу та присутність Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитрими вигадками, але будучи очевидцями Його величі.

И́бо мы возвести́ли вам си́лу и прише́ствие Го́спода на́шего Иису́са Христа́, не хитросплетённым ба́сням последу́я, но быв очеви́дцами Его́ вели́чия.

Тому що Він прийняв честь і славу від Бога Отця, коли до Нього донісся від величної слави такий голос: Це — Мій Син, Мій улюблений, Якого Я вподобав!

И́бо Он при́нял от Бо́га Отца́ честь и сла́ву, когда́ от велеле́пной сла́вы принёсся к Нему́ тако́й глас: «Сей есть Сын Мой возлю́бленный, в Кото́ром Моё благоволе́ние».

І ми, будучи з Ним на святій горі, чули цей голос, що пролунав з неба.

И э́тот глас, принёсшийся с небе́с, мы слы́шали, бу́дучи с Ним на свято́й горе́.

І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, — доки почне розвиднятися, і ранкова зоря засяє у ваших серцях,

И прито́м мы име́ем верне́йшее проро́ческое сло́во; и вы хорошо́ де́лаете, что обраща́етесь к нему́, как к свети́льнику, сия́ющему в тёмном ме́сте, доко́ле не начнёт рассвета́ть день и не взойдёт у́тренняя звезда́ в сердца́х ва́ших,

насамперед знаючи те, що жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення.

зна́я пре́жде всего́ то, что никако́го проро́чества в Писа́нии нельзя́ разреши́ть са́мому собо́ю.

Адже пророцтво ніколи не було з волі людини, але від Бога звіщали мужі, натхнені Святим Духом.

И́бо никогда́ проро́чество не́ бы́ло произноси́мо по во́ле челове́ческой, но изрека́ли его́ святы́е Бо́жии челове́ки, бу́дучи дви́жимы Ду́хом Святы́м.

« 5 глава 2 глава »