1 Івана 1 глава

Перше соборне послання св. апостола Івана
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Про те, що було від початку, що ми почули, що побачили на власні очі, що ми оглядали і до чого доторкнулися наші руки, — про Слово життя;

О том, что бы́ло от нача́ла, что мы слы́шали, что ви́дели свои́ми оча́ми, что рассма́тривали и что осяза́ли ру́ки на́ши, о Сло́ве жи́зни, —

і життя з’явилося, і ми побачили, і свідчимо, і сповіщаємо вам вічне життя, яке було в Отця і з’явилося нам.

и́бо жизнь яви́лась, и мы ви́дели и свиде́тельствуем, и возвеща́ем вам сию́ ве́чную жизнь, кото́рая была́ у Отца́ и яви́лась нам, —

Те, що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність — з Отцем і з Його Сином — Ісусом Христом.

о том, что мы ви́дели и слы́шали, возвеща́ем вам, что́бы и вы име́ли обще́ние с на́ми: а на́ше обще́ние — с Отцо́м и Сы́ном Его́, Иису́сом Христо́м.

І пишемо вам про це, щоб наша радість була повною.

И сие́ пи́шем вам, что́бы ра́дость ва́ша была́ соверше́нна.

Ось звістка, яку ми почули від Нього й сповіщаємо вам: Бог є світло, і в Ньому немає жодної темряви!

И вот благове́стие, кото́рое мы слы́шали от Него́ и возвеща́ем вам: Бог есть свет, и нет в Нём никако́й тьмы.

Коли скажемо, що маємо спільність з Ним, а ходимо в темряві, то говоримо неправду і правди не робимо.

Е́сли мы говори́м, что име́ем обще́ние с Ним, а хо́дим во тьме, то мы лжём и не поступа́ем по и́стине;

Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха.

е́сли же хо́дим во све́те, подо́бно как Он во све́те, то име́ем обще́ние друг с дру́гом, и Кровь Иису́са Христа́, Сы́на Его́, очища́ет нас от вся́кого греха́.

Коли скажемо, що не маємо гріха, то самих себе обманюємо, і немає в нас правди.

Е́сли говори́м, что не име́ем греха́, — обма́нываем сами́х себя́, и и́стины нет в нас.

Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності.

Е́сли испове́дуем грехи́ на́ши, то Он, бу́дучи ве́рен и пра́веден, прости́т нам грехи́ на́ши и очи́стит нас от вся́кой непра́вды.

А коли скажемо, що ми не згрішили, то робимо Його неправдомовним, і Його слово в нас не перебуває.

Е́сли говори́м, что мы не согреши́ли, то представля́ем Его́ лжи́вым, и сло́ва Его́ нет в нас.

« 3 глава 2 глава »