Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для Божого Євангелія, [1]

Па́вел, раб Иису́са Христа́, при́званный Апо́стол, и́збранный к благове́стию Бо́жию,

яке Він заздалегідь пообіцяв через Своїх пророків у Святих Писаннях,

кото́рое Бог пре́жде обеща́л че́рез проро́ков Свои́х, в святы́х писа́ниях,

про Свого Сина, Який тілом був нащадком Давида

о Сы́не Своём, Кото́рый роди́лся от се́мени Дави́дова по пло́ти

і настановлений Сином Божим у силі, за Духом Святості, через воскресіння з мертвих — про Ісуса Христа, Господа нашого,

и откры́лся Сы́ном Бо́жиим в си́ле, по ду́ху святы́ни, че́рез воскресе́ние из мёртвых, о Иису́се Христе́, Го́споде на́шем,

через Якого ми прийняли благодать і апостольство, щоби через Його Ім’я були послушні вірі всі народи,

че́рез Кото́рого мы получи́ли благода́ть и апо́стольство, что́бы во и́мя Его́ покоря́ть ве́ре все наро́ды,

між якими і ви, покликані Ісуса Христа, —

ме́жду кото́рыми нахо́дитесь и вы, при́званные Иису́сом Христо́м, —

усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!

всем находя́щимся в Ри́ме возлю́бленным Бо́жиим, при́званным святы́м: благода́ть вам и мир от Бо́га Отца́ на́шего и Го́спода Иису́са Христа́.

Насамперед дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, що ваша віра звіщається в усьому світі.

Пре́жде всего́ благодарю́ Бо́га моего́ че́рез Иису́са Христа́ за всех вас, что ве́ра ва́ша возвеща́ется во всём ми́ре.

І свідком мені є Бог, Якому служу своїм духом у Євангелії Його Сина, що завжди про вас пам’ятаю,

Свиде́тель мне Бог, Кото́рому служу́ ду́хом мои́м в благовествова́нии Сы́на Его́, что непреста́нно воспомина́ю о вас,

постійно прошу у своїх молитвах, щоб колись вдалося, з Божої волі, відвідати вас.

всегда́ прося́ в моли́твах мои́х, что́бы во́ля Бо́жия когда́-нибудь благопоспеши́ла мне прийти́ к вам,

Прагну побачити вас, щоби передати вам якийсь духовний дар для вашого зміцнення;

и́бо я весьма́ жела́ю уви́деть вас, что́бы препода́ть вам не́кое дарова́ние духо́вное к утвержде́нию ва́шему,

тобто разом з вами втішитися спільною вірою — вашою і моєю.

то́ есть уте́шиться с ва́ми ве́рою о́бщею, ва́шею и мое́ю.

Не хочу, брати, щоб ви не знали того, як часто я бажав, аби мати якийсь плід і серед вас, як і серед інших язичників, прийти до вас, але все щось перешкоджало — аж до сьогодні.

Не хочу́, бра́тия, оста́вить вас в неве́дении, что я многокра́тно намерева́лся прийти́ к вам (но встреча́л препя́тствия да́же доны́не), что́бы име́ть не́кий плод и у вас, как и у про́чих наро́дов.

Я боржник перед греками і варварами, мудрими і немудрими;

Я до́лжен и Е́ллинам и ва́рварам, мудреца́м и неве́ждам.

тому, щодо мене, то я готовий і вам, які в Римі, звістити Євангеліє.

Ита́к, что до меня́, я гото́в благовествова́ть и вам, находя́щимся в Ри́ме.

Адже я не соромлюся Радісної Звістки [Христа], тому що вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше — юдеєві, а тоді — грекові.

И́бо я не стыжу́сь благовествова́ния Христо́ва, потому́ что оно́ есть си́ла Бо́жия ко спасе́нию вся́кому ве́рующему, во-пе́рвых, Иуде́ю, пото́м и Е́ллину.

Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме.

В нём открыва́ется пра́вда Бо́жия от ве́ры в ве́ру, как напи́сано: «пра́ведный ве́рою жив бу́дет».

Оскільки гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, які правду стримують неправедністю;

И́бо открыва́ется гнев Бо́жий с не́ба на вся́кое нече́стие и непра́вду челове́ков, подавля́ющих и́стину непра́вдою.

адже те, що можна знати про Бога, відоме їм, тому що Бог їм відкрив.

И́бо, что мо́жно знать о Бо́ге, я́вно для них, потому́ что Бог яви́л им.

Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання.

И́бо неви́димое Его́, ве́чная си́ла Его́ и Божество́, от созда́ния ми́ра че́рез рассма́тривание творе́ний ви́димы, так что они́ безотве́тны.

Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою.

Но как они́, позна́в Бо́га, не просла́вили Его́, как Бо́га, и не возблагодари́ли, но осуети́лись в у́мствованиях свои́х, и омрачи́лось несмы́сленное их се́рдце;

Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними,

называ́я себя́ му́дрыми, обезу́мели,

і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів.

и сла́ву нетле́нного Бо́га измени́ли в о́браз, подо́бный тле́нному челове́ку, и пти́цам, и четвероно́гим, и пресмыка́ющимся, —

Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла.

то и преда́л их Бог в по́хотях серде́ц их нечистоте́, так что они́ скверни́ли са́ми свои́ тела́.

Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь [2].

Они́ замени́ли и́стину Бо́жию ло́жью, и поклоня́лись, и служи́ли тва́ри вме́сто Творца́, Кото́рый благослове́н вове́ки, ами́нь.

Тому Бог віддав їх ганебним пристрастям: їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне;

Потому́ преда́л их Бог посты́дным страстя́м: же́нщины их замени́ли есте́ственное употребле́ние противоесте́ственным;

так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жінкою, розпалилися своєю пристрастю один до одного; чоловіки із чоловіками роблять ганьбу і самі в собі пожинають належну відплату за свій блуд.

подо́бно и мужчи́ны, оста́вив есте́ственное употребле́ние же́нского по́ла, разжига́лись по́хотью друг на дру́га, мужчи́ны на мужчи́нах де́лая срам и получа́я в сами́х себе́ до́лжное возме́здие за своё заблужде́ние.

Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог їхньому перекрученому розумові, щоби чинили те, чого не личить.

И как они́ не забо́тились име́ть Бо́га в ра́зуме, то преда́л их Бог превра́тному уму́ — де́лать непотре́бства,

Вони сповнені всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби; повні заздрості, вбивства, суперечок, підступу, поганих звичок, пліткарства;

так что они́ испо́лнены вся́кой непра́вды, блу́да, лука́вства, корыстолю́бия, зло́бы, испо́лнены за́висти, уби́йства, ра́спрей, обма́на, злонра́вия,

вони наклепники, богоненависники, напасники, зухвалі, горді, хвалькуваті, винахідники зла, непокірні батькам,

злоречи́вы, клеветники́, богоненави́стники, оби́дчики, самохва́лы, го́рды, изобрета́тельны на зло, непослу́шны роди́телям,

нерозумні, зрадливі, безсердечні, [непримиренні], немилосердні.

безрассу́дны, вероло́мны, нелюбо́вны, непримири́мы, неми́лостивы.

Вони, знаючи про суд Божий, що ті, хто таке коїть, варті смерті, не тільки продовжують це робити, але й схвалюють інших, які таке чинять.

Они́ зна́ют пра́ведный суд Бо́жий, что де́лающие таки́е дела́ досто́йны сме́рти; одна́ко не то́лько их де́лают, но и де́лающих одобря́ют.

« 1 глава 2 глава »