2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

 
 

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:
 
Па́вел, во́лею Бо́жиею Апо́стол Иису́са Христа́, и Тимофе́й брат — це́ркви Бо́жией, находя́щейся в Кори́нфе, со все́ми святы́ми по всей Аха́ии:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
 
благода́ть вам и мир от Бо́га Отца́ на́шего и Го́спода Иису́са Христа́.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,
 
Благослове́н Бог и Оте́ц Го́спода на́шего Иису́са Христа́, Оте́ц милосе́рдия и Бог вся́кого утеше́ния,

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.
 
утеша́ющий нас во вся́кой ско́рби на́шей, что́бы и мы могли́ утеша́ть находя́щихся во вся́кой ско́рби тем утеше́нием, кото́рым Бог утеша́ет нас сами́х!

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.
 
И́бо по ме́ре, как умножа́ются в нас страда́ния Христо́вы, умножа́ется Христо́м и утеше́ние на́ше.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.
 
Скорби́м ли мы, скорби́м для ва́шего утеше́ния и спасе́ния, кото́рое соверша́ется перенесе́нием тех же страда́ний, каки́е и мы те́рпим.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.
 
И наде́жда на́ша о вас тверда́. Утеша́емся ли, утеша́емся для ва́шего утеше́ния и спасе́ния, зна́я, что вы уча́ствуете как в страда́ниях на́ших, так и в утеше́нии.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.
 
И́бо мы не хоти́м оста́вить вас, бра́тия, в неве́дении о ско́рби на́шей, бы́вшей с на́ми в А́сии, потому́ что мы отягчены́ бы́ли чрезме́рно и сверх си́лы, так что не наде́ялись оста́ться в живы́х.

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,
 
Но са́ми в себе́ име́ли пригово́р к сме́рти, для того́, что́бы наде́яться не на сами́х себя́, но на Бо́га, воскреша́ющего мёртвых,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,
 
Кото́рый и изба́вил нас от столь бли́зкой сме́рти, и избавля́ет, и на Кото́рого наде́емся, что и ещё изба́вит,

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.
 
при соде́йствии и ва́шей моли́твы за нас, дабы́ за даро́ванное нам, по хода́тайству мно́гих, мно́гие возблагодари́ли за нас.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.
 
И́бо похвала́ на́ша сия́ есть свиде́тельство со́вести на́шей, что мы в простоте́ и богоуго́дной и́скренности, не по пло́тской му́дрости, но по благода́ти Бо́жией, жи́ли в ми́ре, осо́бенно же у вас.

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,
 
И мы пи́шем вам не ино́е, ка́к то, что вы чита́ете и́ли разуме́ете и что, как наде́юсь, до конца́ уразуме́ете,

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.
 
так как вы отча́сти и уразуме́ли уже́, что мы бу́дем ва́шею похвало́ю, ра́вно и вы на́шею, в день Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,
 
И в э́той уве́ренности я намерева́лся прийти́ к вам ра́нее, что́бы вы втори́чно получи́ли благода́ть,

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.
 
и че́рез вас пройти́ в Македо́нию, из Македо́нии же опя́ть прийти́ к вам; а вы проводи́ли бы меня́ в Иуде́ю.

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?
 
Име́я тако́е наме́рение, легкомы́сленно ли я поступи́л? И́ли, что я предпринима́ю, по пло́ти предпринима́ю, так что у меня́ то «да, да́», то «нет, нет»?

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».
 
Ве́рен Бог, что сло́во на́ше к вам не́ бы́ло то «да», то «нет».

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!
 
И́бо Сын Бо́жий, Иису́с Христо́с, пропове́данный у вас на́ми, мно́ю и Силуа́ном и Тимофе́ем, не́ был «да» и «нет»; но в Нём бы́ло «да», —

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!
 
и́бо все обетова́ния Бо́жии в Нём «да», и в Нём «ами́нь», — в сла́ву Бо́жию, че́рез нас.

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.
 
Утвержда́ющий же нас с ва́ми во Христе́ и пома́завший нас есть Бог,

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.
 
Кото́рый и запечатле́л нас и дал зало́г Ду́ха в сердца́ на́ши.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.
 
Бо́га призыва́ю во свиде́тели на ду́шу мою́, что, щадя́ вас, я досе́ле не приходи́л в Кори́нф,

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!
 
не потому́, бу́дто мы берём власть над ве́рою ва́шею; но мы споспе́шествуем ра́дости ва́шей: и́бо ве́рою вы тверды́.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.