2 Тимофія 1 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя, що в Ісусі Христі, —

Па́вел, во́лею Бо́жиею Апо́стол Иису́са Христа́, по обетова́нию жи́зни во Христе́ Иису́се,

до Тимофія, улюбленого сина: благодать, милість і мир, від Бога Отця та Ісуса Христа, Господа нашого.

Тимофе́ю, возлю́бленному сы́ну: благода́ть, ми́лость, мир от Бо́га Отца́ и Христа́ Иису́са, Го́спода на́шего.

Дякую Богові, Якому від предків служу із чистим сумлінням, що постійно, вдень і вночі, пам’ятаю про тебе в моїх молитвах,

Благодарю́ Бо́га, Кото́рому служу́ от прароди́телей с чи́стою со́вестью, что непреста́нно вспомина́ю о тебе́ в моли́твах мои́х днём и но́чью,

бажаючи бачити тебе, згадуючи твої сльози, аби наповнитися радістю.

и жела́ю ви́деть тебя́, вспомина́я о слеза́х твои́х, дабы́ мне испо́лниться ра́дости,

Згадую твою щиру віру, яка спочатку оселилася у твоїй бабусі Лоїді та у твоїй матері Євникії; я впевнений, що вона є і в тобі.

приводя́ на па́мять нелицеме́рную ве́ру твою́, кото́рая пре́жде обита́ла в ба́бке твое́й Лои́де и ма́тери твое́й Евни́ке; уве́рен, что она́ и в тебе́.

Я тому нагадую тобі це, щоб ти зігрівав Божий дар, який є в тобі через покладання моїх рук.

По сей причи́не напомина́ю тебе́ возгрева́ть дар Бо́жий, кото́рый в тебе́ че́рез моё рукоположе́ние;

Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості.

и́бо дал нам Бог ду́ха не боя́зни, но си́лы и любви́ и целому́дрия.

Тому не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене — Його в’язня. Але злигодні за Євангеліє перенось силою Бога,

Ита́к, не стыди́сь свиде́тельства Го́спода на́шего Иису́са Христа́, ни меня́, у́зника Его́; но страда́й с благове́стием Христо́вым си́лою Бо́га,

Який спас нас і покликав святим покликанням, — не за наші діла, але згідно зі Своїм наміром і благодаттю, яка дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами;

спа́сшего нас и призва́вшего зва́нием святы́м, не по дела́м на́шим, но по Своему́ изволе́нию и благода́ти, да́нной нам во Христе́ Иису́се пре́жде вековы́х времён,

тепер же вона відкрилася через з’явлення Спасителя нашого Ісуса Христа, Який знищив смерть, а життя і нетління освітив Євангелієм,

откры́вшейся же ны́не явле́нием Спаси́теля на́шего Иису́са Христа́, разру́шившего смерть и яви́вшего жизнь и нетле́ние че́рез благове́стие,

для якого я поставлений проповідником, апостолом і вчителем [язичників].

для кото́рого я поста́влен пропове́дником и Апо́столом и учи́телем язы́чников.

Через це я і страждаю, але не соромлюся, бо знаю, Кому я повірив, і переконаний, що Він має силу зберегти довірене мені до того дня.

По сей причи́не я и страда́ю так; но не стыжу́сь. И́бо я зна́ю, в Кого́ уве́ровал, и уве́рен, что Он силён сохрани́ть зало́г мой на о́ный день.

За приклад май здорові слова, які ти від мене почув у вірі й любові, що в Ісусі Христі.

Держи́сь образца́ здра́вого уче́ния, кото́рое ты слы́шал от меня́, с ве́рою и любо́вью во Христе́ Иису́се.

Добре, довірене тобі, збережи Святим Духом, Який живе в нас.

Храни́ до́брый зало́г Ду́хом Святы́м, живу́щим в нас.

Ти знаєш, що від мене відвернулися всі, хто в Азії, між ними й Фіґел та Гермоґен.

Ты зна́ешь, что все Аси́йские оста́вили меня́; в числе́ их Фиге́лл и Ермоге́н.

Нехай Господь дасть милість домові Онисифора, адже багато разів він давав мені відраду і не соромився моїх кайданів.

Да даст Госпо́дь ми́лость до́му Ониси́фора за то, что он многокра́тно поко́ил меня́ и не стыди́лся уз мои́х,

Але коли він прибув у Рим, то наполегливо шукав мене — і знайшов.

но, быв в Ри́ме, с вели́ким тща́нием иска́л меня́ и нашёл.

Нехай же дасть йому Бог знайти милість від Господа того дня! А скільки він послужив мені в Ефесі, ти краще знаєш.

Да даст ему́ Госпо́дь обрести́ ми́лость у Го́спода в о́ный день; а ско́лько он служи́л мне в Ефе́се, ты лу́чше зна́ешь.

« 6 глава 2 глава »