Тита 1 глава

Послання св. апостола Павла до Тита
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Павло, раб Божий, апостол Ісуса Христа, згідно з вірою Божих вибраних і пізнанням істини, згідно з побожністю, [1]

Па́вел, раб Бо́жий, Апо́стол же Иису́са Христа́, по ве́ре и́збранных Бо́жиих и позна́нию и́стины, относя́щейся к благоче́стию,

в надії на вічне життя, яке обіцяв перед вічними часами Бог, в Якому немає неправди.

в наде́жде ве́чной жи́зни, кото́рую обеща́л неизме́нный в сло́ве Бог пре́жде вековы́х времён,

Він же свого часу об’явив Своє Слово проповіддю, яка була доручена мені за наказом нашого Спасителя Бога, —

а в своё вре́мя яви́л Своё сло́во в про́поведи, вве́ренной мне по повеле́нию Спаси́теля на́шего, Бо́га, —

до Тита, справжнього сина за спільною вірою: благодать і мир від Бога Отця і [Господа] Ісуса Христа, нашого Спасителя.

Ти́ту, и́стинному сы́ну по о́бщей ве́ре: благода́ть, ми́лость и мир от Бо́га Отца́ и Го́спода Иису́са Христа́, Спаси́теля на́шего.

Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував недокінчене й наставив пресвітерів у містах, як я тобі звелів:

Для того́ я оста́вил тебя́ в Кри́те, что́бы ты доверши́л недоко́нченное и поста́вил по всем города́м пресви́теров, как я тебе́ прика́зывал:

коли хто бездоганний, є чоловіком однієї дружини, має віруючих дітей, не звинувачених у розпусті чи в неслухняності.

е́сли кто непоро́чен, муж одно́й жены́, дете́й име́ет ве́рных, не укоря́емых в распу́тстве и́ли непоко́рности.

Бо треба, щоб єпископ — як Божий управитель — був бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п’яниця, не задерикуватий, не користолюбець,

И́бо епи́скоп до́лжен быть непоро́чен, как Бо́жий домострои́тель, не де́рзок, не гневли́в, не пья́ница, не би́йца, не корыстолю́бец,

але гостинний, який любить добро, мудрий, справедливий, побожний, стриманий,

но страннолюби́в, лю́бящий добро́, целому́дрен, справедли́в, благочести́в, возде́ржан,

який дотримується вірних принципів згідно з ученням, аби був здатний потішати здоровим навчанням і переконувати противників.

держа́щийся и́стинного сло́ва, согла́сного с уче́нием, что́бы он был силён и наставля́ть в здра́вом уче́нии, и проти́вящихся облича́ть.

Тому що є багато таких, які не коряться, пустослівних і обманщиків, особливо з обрізаних,

И́бо есть мно́го и непоко́рных, пустосло́вов и обма́нщиков, осо́бенно из обре́занных,

яким треба затуляти рота, бо вони руйнують цілі сім’ї, навчаючи того, чого не слід, задля ганебної наживи.

каковы́м должно́ загражда́ть уста́: они́ развраща́ют це́лые домы́, уча́, чему́ не должно́, из посты́дной коры́сти.

Сказав один із них — їхній власний пророк: Критяни — постійні брехуни, люті звірі, ліниві ненажери.

Из них же сами́х оди́н стихотво́рец сказа́л: «Критя́не всегда́ лжецы́, злы́е зве́ри, утро́бы лени́вые».

Це свідчення правдиве. Із цієї причини викривай їх нещадно, аби ставали здоровими у вірі,

Свиде́тельство э́то справедли́во. По сей причи́не облича́й их стро́го, дабы́ они́ бы́ли здра́вы в ве́ре,

не приймаючи ні юдейських небилиць, ні заповідей людей, які відвертаються від істини.

не внима́я Иуде́йским ба́сням и постановле́ниям люде́й, отвраща́ющихся от и́стины.

[Адже] для чистих — усе чисте, а для нечистих і невірних ніщо не є чистим, оскільки в них нечистий і розум, і сумління.

Для чи́стых всё чи́сто; а для осквернённых и неве́рных нет ничего́ чи́стого, но осквернены́ и ум их и со́весть.

Вони стверджують, що знають Бога, та вчинками відрікаються, будучи мерзенними й непокірними, нездатними до жодного доброго діла.

Они́ говоря́т, что зна́ют Бо́га, а дела́ми отрека́ются, бу́дучи гну́сны и непоко́рны и не спосо́бны ни к како́му до́брому де́лу.