Филимона 1 глава

Послання св. апостола Павла до Филимона
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Павло, в’язень Ісуса Христа, та брат Тимофій — улюбленому Филимонові, нашому помічникові,

Па́вел, у́зник Иису́са Христа́, и Тимофе́й брат — Филимо́ну возлю́бленному и сотру́днику на́шему,

і [улюбленій] сестрі Апфії, і Архипові, нашому сподвижникові, і твоїй домашній Церкві:

и Апфи́и, (сестре́) возлю́бленной, и Архи́ппу, сподви́жнику на́шему, и дома́шней твое́й це́ркви:

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

благода́ть вам и мир от Бо́га Отца́ на́шего и Го́спода Иису́са Христа́.

Завжди дякую моєму Богові, пам’ятаючи про тебе в моїх молитвах,

Благодарю́ Бо́га моего́, всегда́ вспомина́я о тебе́ в моли́твах мои́х,

почувши про твою любов і віру, яку маєш до Господа Ісуса і до всіх святих,

слы́ша о твое́й любви́ и ве́ре, кото́рую име́ешь к Го́споду Иису́су и ко всем святы́м,

аби спільність твоєї віри була діяльною в пізнанні всього доброго, що є в нас в [Ісусі] Христі.

дабы́ обще́ние ве́ры твое́й оказа́лось де́ятельным в позна́нии вся́кого у вас добра́ во Христе́ Иису́се.

Через твою любов я маю велику радість і втіху, бо ти, брате, заспокоїв серця святих.

И́бо мы име́ем вели́кую ра́дость и утеше́ние в любви́ твое́й, потому́ что тобо́ю, брат, успоко́ены сердца́ святы́х.

Отже, хоч я і маю велику відвагу в Христі тобі наказувати про те, що потрібне, —

Посему́, име́я вели́кое во Христе́ дерзнове́ние прика́зывать тебе́, что должно́,

проте радше з любові благаю. Я, Павло, старець, а тепер ще й в’язень Ісуса Христа,

по любви́ лу́чше прошу́, не ино́й кто, как я, Па́вел ста́рец, а тепе́рь и у́зник Иису́са Христа́;

благаю тебе за мого сина, якого я породив у кайданах, за Онисима,

прошу́ тебя́ о сы́не моём Они́симе, кото́рого роди́л я в у́зах мои́х:

який колись тобі був непотрібний, та нині й тобі, і мені дуже потрібний.

он был не́когда него́ден для тебя́, а тепе́рь го́ден тебе́ и мне; я возвраща́ю его́;

Його відіслав я тобі, він — моє серце. [Тож ти прийми] його.

ты же прими́ его́, как моё се́рдце.

Я його бажав у себе залишати, щоби замість тебе послужив мені в кайданах за Євангеліє,

Я хоте́л при себе́ удержа́ть его́, дабы́ он вме́сто тебя́ послужи́л мне в у́зах за благовествова́ние;

але без твого відома я не хотів нічого робити, аби твоє добродійство не було примусовим, але добровільним.

но без твоего́ согла́сия ничего́ не хоте́л сде́лать, что́бы до́брое де́ло твоё бы́ло не вы́нужденно, а доброво́льно.

Можливо, він задля цього відлучився на якийсь час, щоб ти прийняв його навіки, —

И́бо, мо́жет быть, он для того́ на вре́мя отлучи́лся, что́бы тебе́ приня́ть его́ навсегда́,

вже не як раба, але вище від раба, — як улюбленого брата, — особливо для мене, і тим більше для тебе: і за тілом, і в Господі.

не как уже́ раба́, но вы́ше раба́, бра́та возлю́бленного, осо́бенно мне, а тем бо́льше тебе́, и по пло́ти и в Го́споде.

Отже, коли маєш мене за друга, прийми його, як мене.

Ита́к, е́сли ты име́ешь обще́ние со мно́ю, то прими́ его́, как меня́.

Коли ж він у чомусь скривдив тебе або що винен, то зарахуй це мені.

Е́сли же он чем оби́дел тебя́ и́ли до́лжен, счита́й э́то на мне.

Я, Павло, написав своєю рукою: я віддам; не кажу тобі, що й самого себе ти мені винен.

Я, Па́вел, написа́л мое́ю руко́ю: я заплачу́; не говорю́ тебе́ о том, что ты и сами́м собо́ю мне до́лжен.

Так, брате: нехай одержу від тебе те, що прошу в Господі. Заспокой же моє серце в Христі!

Так, брат, дай мне воспо́льзоваться от тебя́ в Го́споде; успоко́й моё се́рдце в Го́споде.

Переконаний у твоїй слухняності, я написав тобі, знаючи, що зробиш більше того, що кажу.

Наде́ясь на послуша́ние твоё, я написа́л к тебе́, зна́я, что ты сде́лаешь и бо́лее, не́жели говорю́.

А разом з тим приготуй мені помешкання, бо сподіваюся, що завдяки вашим молитвам буду вам подарований.

А вме́сте пригото́вь для меня́ и помеще́ние; и́бо наде́юсь, что по моли́твам ва́шим я бу́ду даро́ван вам.

Вітає тебе Епафрас — мій співв’язень у Христі Ісусі,

Приве́тствует тебя́ Епафра́с, у́зник вме́сте со мно́ю ра́ди Христа́ Иису́са,

Марко, Аристарх, Димас, Лука — мої співпрацівники.

Марк, Ариста́рх, Дима́с, Лука́, сотру́дники мои́.

Благодать [нашого] Господа Ісуса Христа з вашим духом. [Амінь].

Благода́ть Го́спода на́шего Иису́са Христа́ со ду́хом ва́шим. Ами́нь.

« 3 глава 1 глава »