Об’явлення 1 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоби показати Своїм рабам те, що має незабаром статися. І Він показав, пославши через Свого ангела Своєму рабові Іванові,

Открове́ние Иису́са Христа́, кото́рое дал Ему́ Бог, что́бы показа́ть раба́м Свои́м, чему́ надлежи́т быть вско́ре. И Он показа́л, посла́в о́ное че́рез А́нгела Своего́ рабу́ Своему́ Иоа́нну,

який засвідчив про Боже Слово і про свідчення Ісуса Христа — усе, що побачив.

кото́рый свиде́тельствовал сло́во Бо́жие, и свиде́тельство Иису́са Христа́ и что он ви́дел.

Блаженний той, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та дотримується написаного в ньому, адже час близький!

Блаже́н чита́ющий и слу́шающие слова́ проро́чества сего́ и соблюда́ющие напи́санное в нём; и́бо вре́мя бли́зко.

Іван — до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, і Хто був, і Хто приходить, та від семи духів, які перед Його престолом,

Иоа́нн — семи́ церква́м, находя́щимся в А́сии: благода́ть вам и мир от Того́, Кото́рый есть и был и грядёт, и от семи́ ду́хов, находя́щихся пе́ред престо́лом Его́,

і від Ісуса Христа, Який є вірний Свідок, Первородний з мертвих, Владика земних царів. Йому, Котрий любить нас і омив нас від наших гріхів Своєю кров’ю,

и от Иису́са Христа́, Кото́рый есть свиде́тель ве́рный, пе́рвенец из мёртвых и влады́ка царе́й земны́х. Ему́, возлюби́вшему нас и омы́вшему нас от грехо́в на́ших Кро́вию Свое́ю

Котрий зробив нас [царями і] священиками Богові й Своєму Отцеві, — Йому слава і влада навіки-віків! Амінь [1].

и соде́лавшему нас царя́ми и свяще́нниками Бо́гу и Отцу́ Своему́, сла́ва и держа́ва во ве́ки веко́в, ами́нь.

Ось Він іде з хмарами! І побачить Його кожне око, і ті, хто Його проколов; і голоситимуть за Ним усі племена землі. Так, амінь!

Се, грядёт с облака́ми, и узри́т Его́ вся́кое о́ко и те, кото́рые пронзи́ли Его́; и возрыда́ют пред Ним все племена́ земны́е. Ей, ами́нь.

Я є Альфа й Омега [2] , [початок і кінець], — каже Господь Бог, — Хто є, і Хто був, і Хто приходить, — Вседержитель!

Я есмь А́льфа и Оме́га, нача́ло и коне́ц, говори́т Госпо́дь, Кото́рый есть и был и грядёт, Вседержи́тель.

Я, Іван, ваш брат і спільник у скорботі, у царюванні та в терпінні Ісуса [Христа], був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса [Христа].

Я, Иоа́нн, брат ваш и соуча́стник в ско́рби, и в ца́рствии, и в терпе́нии Иису́са Христа́, был на о́строве, называ́емом Па́тмос, за сло́во Бо́жие и за свиде́тельство Иису́са Христа́.

Я був у дусі Господнього дня і почув за собою гучний, наче сурми, голос,

Я был в ду́хе в день воскре́сный и слы́шал позади́ себя́ гро́мкий го́лос, как бы тру́бный, кото́рый говори́л: Я есмь А́льфа и Оме́га, Пе́рвый и После́дний;

який промовляв: [Я є Альфа й Омега, перший і останній; і] те, що бачиш, запиши в книгу і пошли до семи Церков: у Ефес, у Смирну, у Пергам, у Тиятири, у Сарди, у Філадельфію і в Лаодикію.

то, что ви́дишь, напиши́ в кни́гу и пошли́ церква́м, находя́щимся в А́сии: в Ефе́с, и в Сми́рну, и в Перга́м, и в Фиати́ру, и в Сарди́с, и в Филаде́льфию, и в Лаодики́ю.

І я оглянувся, щоби подивитися, чий це голос говорив зі мною, і, обернувшись, я побачив сім золотих світильників,

Я обрати́лся, что́бы уви́деть, чей го́лос, говори́вший со мно́ю; и, обрати́вшись, уви́дел семь золоты́х свети́льников

а серед світильників — подібного до Сина Людського, одягненого в довгий одяг і оперезаного по грудях золотим поясом.

и, посреди́ семи́ свети́льников, подо́бного Сы́ну Челове́ческому, облечённого в поди́р и по пе́рсям опоя́санного золоты́м по́ясом:

Голова ж Його і волосся — білі, немов біла вовна, мов сніг, а Його очі — як полум’я вогню,

глава́ Его́ и во́лосы бе́лы, как бе́лая во́лна, как снег; и о́чи Его́, как пла́мень о́гненный;

а Його ноги подібні до блискучої бронзи, наче в печі розпеченої, а Його голос — наче шум великої води.

и но́ги Его́ подо́бны халколива́ну, как раскалённые в пе́чи, и го́лос Его́, как шум вод мно́гих.

У Своїй правій руці Він тримав сім зірок, і з Його уст виходив двосічний гострий меч, а обличчя Його — мов сонце, що сяє у своїй силі.

Он держа́л в десни́це Свое́й семь звёзд, и из уст Его́ выходи́л о́стрый с обе́их сторо́н меч; и лицо́ Его́, как со́лнце, сия́ющее в си́ле свое́й.

І коли я Його побачив, то впав Йому до ніг, наче мертвий. А Він поклав Свою правицю на мене, та й промовив: Не бійся! Я — Перший і Останній,

И когда́ я уви́дел Его́, то пал к нога́м Его́, как мёртвый. И Он положи́л на меня́ десни́цу Свою́ и сказа́л мне: не бо́йся; Я есмь Пе́рвый и После́дний,

і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду.

и живы́й; и был мёртв, и се, жив во ве́ки веко́в, ами́нь; и име́ю ключи́ а́да и сме́рти.

Отже, напиши, що ти побачив: і те, що є, і те, що має статися після цього.

Ита́к, напиши́, что ты ви́дел, и что есть, и что бу́дет по́сле сего́.

Таємниця семи зірок, які ти бачив у Моїй правиці, та семи золотих світильників така: сім зірок — це ангели семи Церков, а сім світильників, [які ти бачив], — це сім Церков.

Та́йна семи́ звёзд, кото́рые ты ви́дел в десни́це Мое́й, и семи́ золоты́х свети́льников есть сия́: семь звёзд суть А́нгелы семи́ церкве́й; а семь свети́льников, кото́рые ты ви́дел, суть семь церкве́й.

« 13 глава 2 глава »