Рут 1 глава

Книга Рут
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

 
 

І сталося, коли судді судили, а в землі настав голод, то чоловік із Вифлеєма юдейського пішов, щоби жити в полі Моава, — він, його жінка та його сини.
 
В те дни, когда́ управля́ли су́дьи, случи́лся го́лод на земле́. И пошёл оди́н челове́к из Вифлее́ма Иуде́йского со свое́ю жено́ю и двумя́ сыновья́ми свои́ми жить на поля́х Моави́тских.

Ім’я чоловіка — Авімелех, ім’я його жінки — Ноемінь, імена двох їхніх синів — Маалон і Хелеон, ефратійці з Вифлеєма юдейського. Вони прибули на поле Моава і перебували там.
 
И́мя челове́ка того́ Елимеле́х, и́мя жены́ его́ Ноеми́нь, а имена́ двух сыно́в его́ Махло́н и Хилео́н; они́ бы́ли Ефрафя́не из Вифлее́ма Иуде́йского. И пришли́ они́ на поля́ Моави́тские и оста́лись там.

Та Авімелех, чоловік Ноеміні, помер і вона залишилася зі своїми двома синами.
 
И у́мер Елимеле́х, муж Ноеми́ни, и оста́лась она́ с двумя́ сыновья́ми свои́ми.

Вони взяли собі жінок-моавійок (ім’я першої — Орфа, ім’я другої — Рут) і жили там якихось десять років.
 
Они́ взя́ли себе́ жён из Моавитя́нок, и́мя одно́й О́рфа, а и́мя друго́й Руфь, и жи́ли там о́коло десяти́ лет.

Та згодом померли обидва, Маалон і Хелеон, і жінка залишилася без свого чоловіка і без обох своїх синів.
 
Но пото́м и о́ба сы́на её, Махло́н и Хилео́н, у́мерли, и оста́лась та же́нщина по́сле обо́их свои́х сынове́й и по́сле му́жа своего́.

Вона та дві її невістки піднялися і повернулися з моавського поля, бо почули на полі Моава, що Господь відвідав Свій народ, щоби дати їм хліба.
 
И вста́ла она́ со сно́хами свои́ми и пошла́ обра́тно с поле́й Моави́тских, и́бо услы́шала на поля́х Моави́тских, что Бог посети́л наро́д Свой и дал им хлеб.

Тож вона вирушила з того місця, де перебувала, — вона і з нею дві її невістки, — і вони йшли дорогою, щоб повернутися в землю Юди.
 
И вы́шла она́ из того́ ме́ста, в кото́ром жила́, и о́бе снохи́ её с не́ю. Когда́ они́ шли по доро́ге, возвраща́ясь в зе́млю Иуде́йскую,

І тоді Ноемінь сказала своїм невісткам: Ідіть, поверніться кожна в дім своєї матері! Нехай Господь учинить вам милосердя, як і ви чинили з померлими і зі мною.
 
Ноеми́нь сказа́ла двум сно́хам свои́м: пойди́те, возврати́тесь ка́ждая в дом ма́тери свое́й; да сотвори́т Госпо́дь с ва́ми ми́лость, как вы поступа́ли с уме́ршими и со мно́ю!

Нехай Господь дасть вам, щоб ви знайшли спочинок — кожна в домі свого чоловіка. І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос і заплакали.
 
да даст вам Госпо́дь, что́бы вы нашли́ приста́нище ка́ждая в до́ме своего́ му́жа! И поцелова́ла их. Но они́ подня́ли вопль и пла́кали

Вони сказали їй: Ми повернемося з тобою до твого народу!
 
и сказа́ли: нет, мы с тобо́ю возврати́мся к наро́ду твоему́.

А Ноемінь сказала: Поверніться ж, мої дочки, і навіщо підете зі мною? Хіба є ще в мене сини в моєму лоні й будуть вам за чоловіків?
 
Ноеми́нь же сказа́ла: возврати́тесь, до́чери мои́; заче́м вам идти́ со мно́ю? Ра́зве ещё есть у меня́ сыновья́ в моём чре́ве, кото́рые бы́ли бы вам мужья́ми?

Поверніться ж, мої дочки, тому що я зістарилася, щоби бути заміжньою за чоловіком, бо я сказала: Коли було б мені можливо вийти за чоловіка і народити синів,
 
Возврати́тесь, до́чери мои́, пойди́те, и́бо я уже́ стара́, чтоб быть за́мужем. Да е́сли б я и сказа́ла: «есть мне ещё наде́жда», и да́же е́сли бы я сию́ же ночь была́ с му́жем и пото́м родила́ сынове́й, —

чи зачекаєте на них, аж доки не змужніють? Хіба чекатимете на них, щоб не вийти заміж за чоловіка? Ні, мої дочки, бо гірко стало мені за вас, тому що на мене найшла Господня рука!
 
то мо́жно ли вам ждать, пока́ они́ вы́росли бы? мо́жно ли вам ме́длить и не выходи́ть за́муж? Нет, до́чери мои́, я весьма́ сокруша́юсь о вас, и́бо рука́ Госпо́дня пости́гла меня́.

І вони підняли свій голос і знову заплакали. І тоді Орфа поцілувала свою свекруху й повернулася до свого народу, Рут же пішла за нею.
 
Они́ подня́ли вопль и опя́ть ста́ли пла́кать. И О́рфа прости́лась со свекро́вью свое́ю, а Руфь оста́лась с не́ю.

Ось твоя подруга-невістка повернулася до свого народу і до своїх богів, — промовила Ноемінь до Рути, — повернися ж і ти за твоєю подругою-невісткою!
 
Ноеми́нь сказа́ла Ру́фи: вот, неве́стка твоя́ возврати́лась к наро́ду своему́ и к свои́м бога́м; возврати́сь и ты вслед за неве́сткою твое́ю.

Та Рут відповіла: Хай не станеться, щоб я залишила тебе чи повернулася назад від тебе. Бо куди підеш ти, піду туди і я, і де ти проживатимеш, там проживатиму і я. Твій народ буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом!
 
Но Руфь сказа́ла: не принужда́й меня́ оста́вить тебя́ и возврати́ться от тебя́; но куда́ ты пойдёшь, туда́ и я пойду́, и где ты жить бу́дешь, там и я бу́ду жить; наро́д твой бу́дет мои́м наро́дом, и твой Бог — мои́м Бо́гом;

І де помреш ти, там і я помру і там буду похована. Це нехай учинить мені Господь, і це додасть, бо тільки смерть розлучить нас!
 
и где ты умрёшь, там и я умру́ и погребена́ бу́ду; пусть то и то сде́лает мне Госпо́дь, и ещё бо́льше сде́лает; смерть одна́ разлучи́т меня́ с тобо́ю.

Ноемінь, побачивши, що вона вирішила, аби йти з нею, перестала про це говорити до неї.
 
Ноеми́нь, ви́дя, что она́ твёрдо реши́лась идти́ с не́ю, переста́ла угова́ривать её.

Вони обидві йшли, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. І ціле місто загуділо про них, люди говорили: Чи це Ноемінь?
 
И шли о́бе они́, доко́ле не пришли́ в Вифлее́м. Когда́ пришли́ они́ в Вифлее́м, весь го́род пришёл в движе́ние от них, и говори́ли: э́то Ноеми́нь?

А вона сказала їм: Не звіть мене Ноемінь [1] , а звіть мене Гірка, бо сильно засмученою зробив мене Всесильний.
 
Она́ сказа́ла им: не называ́йте меня́ Ноеми́нью, а называ́йте меня́ Ма́рою, потому́ что Вседержи́тель посла́л мне вели́кую го́ресть;

Я пішла в достатку, а Господь повернув мене з порожніми руками, тож чому називаєте мене Ноемінь? Господь упокорив мене, і Всесильний завдав мені зла.
 
я вы́шла отсю́да с доста́тком, а возврати́л меня́ Госпо́дь с пусты́ми рука́ми; заче́м называ́ть меня́ Ноеми́нью, когда́ Госпо́дь заста́вил меня́ страда́ть, и Вседержи́тель посла́л мне несча́стье?

Тож Ноемінь і її невістка Рут, моавійка, повернулися, повертаючись з поля Моава, вони прибули до Вифлеєма на початку жнив ячменю.
 
И возврати́лась Ноеми́нь, и с не́ю сноха́ её Руфь Моавитя́нка, прише́дшая с поле́й Моави́тских, и пришли́ они́ в Вифлее́м в нача́ле жа́твы ячменя́.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.