Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Українська Біблія. Турконяк → Переклад Огієнка

 
 

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]
 
Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,
 
Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.
 
знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
 
А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.
 
А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.
 
Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,
 
Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.
 
Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,
 
А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:
 
а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.
 
бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.
 
Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.
 
Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.
 
Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
 
Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!
 
Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.
 
Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.
 
Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.
 
Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.
 
Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.
 
Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.
 
Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
 
Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.
 
бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.
 
А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.
 
Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.
 
Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.