Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Українська Біблія. Турконяк → Cовременный перевод WBTC

Слова Екклезіаста, сина Давида, царя Ізраїля в Єрусалимі.

Это слова Учителя, сына Давида, царя Иерусалима.

Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — марнота марнот, усе марнота.

Во всём бессмысленность. Учитель говорит, всё есть потеря времени.

Яка користь людині в усій її праці, якою трудиться під сонцем?

Что получают люди от своих тяжких трудов на протяжении жизни? Ничего.

Рід приходить, і рід відходить, земля ж стоїть навіки.

Люди живут и умирают, но земля остаётся навеки.

І сонце сходить, і сонце заходить, і тягнеться до свого місця.

Солнце восходит, и солнце заходит, и снова спешит к месту восхода.

Воно, підіймаючись, іде туди на південь і обходить до півночі. Обходячи, обходить, іде вітер, і у своїх коловоротах вітер повертається.

Ветер дует на юг и дует на север, дует снова и снова, кружась, и возвращается туда, где он зародился.

Усі потоки течуть до моря, та море не переповниться. На місце, звідки течуть потоки, туди вони повертаються, щоби плисти знову.

Все реки текут в море, но море не переполняется, и возвращаются реки в одно и то же место.

Усі речі стомлюючі. Не зможе людина виказати, і око не насититься баченням, і вухо не насититься слуханням.

Всё настолько утомительно, что трудно даже описать. Слова опять достигают нашего слуха, но не насыщают его, как и наши глаза не насыщаются тем, что видят они.

Усе те, що було, — воно те, що буде. І що те, котре зроблене, — воно те, що буде зроблене. Немає нічого нового під сонцем.

Как всё было, так всё и продолжается, будет сделано то, что уже было сделано, в этой жизни нет ничего нового.

Хто промовить і скаже: Поглянь, це нове, — воно вже сталося у віках, що були перед нами.

"Посмотри — это новое, " — мог бы сказать человек, но это уже было когда-то, это уже было здесь ещё до того, как мы появились.

Немає пам’яті перших, і останнім, що сталися, не буде їм пам’яті в тих, що стануться в кінці.

Того, что было давно, люди не помнят, то, что сейчас происходит, люди в будущем помнить не будут, и позднее другие люди не будут помнить того, что сделано было до них.

Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі.

Я, Учитель, был царём Израиля в Иерусалиме.

І я віддав моє серце, аби шукати і дослідити мудрістю все, що відбувається під небом. Адже Бог дав людським синам погані обставини, щоб перебувати в них.

Я решил посвятить себя поискам и изучению всего того, что делается в жизни, и понял — тяжко то, что делать нам определил Господь.

Я побачив усі творіння, зроблені під сонцем, і ось усе марнота і бажання духа.

Я взглянул на всё, творящееся на земле, и увидел — всё это потеря времени, то же самое, что пытаться поймать ветер.

Викривлене не зможе прикраситися, і те, чого бракує, не зможе бути порахованим.

Если что-то криво, ты не можешь выпрямить его, и если что-то утрачено, ты не можешь сказать, что оно здесь.

Я сказав у своєму серці, мовлячи: Ось я звеличився і поставив мудрість над усіма, що були переді мною в Єрусалимі, і моє серце багато побачило мудрості та знання.

Я сказал себе: "Стал я очень мудрым, превзошёл мудростью всех царей, правивших до меня Иерусалимом, и мне известно, что такое в действительности мудрость и знания".

Я віддав моє серце, щоб пізнати мудрість і знання, я пізнав притчі та загадки, бо і це — бажання духа.

Я посвятил свой разум познанию мудрости, познанию безрассудства и глупости и понял, что пытаться стать мудрым, всё равно что пытаться поймать ветер.

Адже в безлічі мудрості — безліч пізнання, і хто побільшує пізнання, побільшує страждання.

С большою мудростью приходит потерянность, и кто увеличивает мудрость, тот увеличивает скорбь.

« 31 глава 2 глава »