Плач Єремії 1 глава

Плач Єремії
Українська Біблія. Турконяк → Cовременный перевод WBTC

І сталося, що після того, як захопили в полон Ізраїль і спустошили Єрусалим, Єремія сів, плачучи, і голосив цією жалібною піснею над Єрусалимом, і проказував: 1 Як самотньо сидить місто [1] , що було, сповнене народами, воно перетворилося, немов на вдову! Те, котре було виповнене народами, яке володіло країнами, стало здавачем данини.

Иерусалим покинутая лежит. Город, когда-то такой многолюдный! Великой среди городов она была. Но стала теперь, как вдова, которая царицей областей была, а нынче сделалась рабыней.

Воно гірко заплакало [2] вночі, і його сльози на його щоках, і не має нікого, хто б його потішив з усіх, що його любили. Усі його друзі відреклися від нього, стали його ворогами.

Горько плачет она по ночам, слезы её текут по щекам, но некому её утешить. Многие народы её друзьями были. Но все они в сей час ей изменили. Друзья все отвернулись от неё и сделались её врагами.

Переселено Юдею від його впокорення і від безлічі його рабства. Воно осіло між народами, не знайшло спочинку. Усі, хто його переслідував, його захопили посеред тих, що гноблять.

Иудея много страдала и в плен была взята. Живёт Иудея сейчас среди других народов, но покоя она не нашла. Все, кто преследовал её, в тесных местах её настигали.

Дороги Сіону плачуть, оскільки немає тих, що приходять у свято. Усі його брами знищені, його священики стогнуть, його дівчата відведені в полон, і воно засмучене в собі.

Печальны дороги в Сион. Никто на праздник туда не идёт. Все ворота Сиона разрушены, стонут священники её. Девушек Сиона увели, и горько от страданий Сиону.

Гнобителі стали йому за голову, і пощастило його ворогам, бо Господь упокорив його через значне число його безбожностей. Його немовлята пішли в полон перед обличчям гнобителя.

Враги Иерусалима победили, неприятели её торжествуют, потому что Господь наказал её за множество грехов. Без детей Иерусалим осталась. Враги их взяли в плен и увели.

І забрано в дочки Сіону всю її красу. Її володарі стали, як барани, що не знаходять стада, і, безсилі, пішли перед обличчям переслідувача.

Ушла от дочери Сиона красота. Её князья — как олени, не находящие пастбища. Обессиленные, они бежали от тех, кто гнался за ними.

Єрусалим згадав дні свого впокорення і своїх відкинень, усе своє любе, що було від давніх днів, коли його народ упав у руки гнобителя, і для нього не було помічника, його вороги, бачачи, сміялися з його переселення.

Вспомнила Иерусалим в дни бедствий своих и скитаний о всех драгоценностях своих, какие были у неё в прежние дни. Вспомнила, как её народ захвачен был врагами, и некому было помочь им. Враги смотрели на Иерусалим и, видя разрушение её, смеялись.

Єрусалим згрішив гріхом, — через це він захитався. Усі, що його прославляли, його впокорили, бо побачили його сором, і він стогне, і повернувся назад.

Тяжко согрешила Иерусалим, за то и была она разрушена. Те, кто в прошлом её прославлял, теперь презирают её за то, что, насилуя, увидели её наготу. И, отворачиваясь, стонет Иерусалим.

Його нечистота біля його ніг, він не згадав свого кінця. Він понизив свою гордість, немає того, хто його потішає! Господи, поглянь на моє впокорення, бо ворог звеличився

Подол её стал грязным. О том, что будет с ней, не думала она. Её падение было ужасным, и некому было помочь ей. Она говорила: "Господи, смотри, как больно мне! Смотри на торжество врага моего!"

і, гноблячи, простягнув свою руку на все йому любе. Адже він побачив народи, які входили до його святині, ті, кому Ти заповів не входити до Твого збору.

Враг руку протянул свою, и всё, что было ценного, у неё забрал. Видела она чужеземцев, которые входили в храм её, тех, Господи, кому Ты запретил в собрание вступать Твоё.

Весь його народ стогне, шукаючи хліба, — дали його улюблене на їжу, щоб повернути душу. Господи, поглянь і подивися, бо він став без честі!

В поисках хлеба народ Иерусалима стонет. Он ценности свои за пищу отдаёт, чтобы в живых остаться. Город говорит: "Взгляни на меня, Господи! Посмотри, как я унижен.

Не до вас, усі, що проходять дорогою! Поверніться і погляньте, чи є біль, як мій біль, що стався? Мене впокорив Господь у дні гніву Його обурення.

Всем вам, проходящим мимо, вам нет до этого дела! Но оглянитесь и посмотрите, есть ли боль, подобная моей? Есть ли страдание, подобное тому, какое в наказание Господь послал мне в день великого гнева Своего?

Зі Своєї висоти послав вогонь у мої кості, зібрав його. Простягнув сіть моїм ногам, повернув мене назад, дав мене знищеним, — цілий день у болях.

Господь послал сверху огонь, который в кости мои вошёл. Он сеть для ног моих раскинул и опрокинул меня, опустошил меня, чтоб каждый день уходили силы мои.

Він чував над моїми безбожностями. На моїх руках вони сплелися, піднялися мені на шию. Ослабла моя сила, бо дав Господь у мої руки страждання, не зможу встояти.

Руками Господа грехи мои связаны были в ярмо, Господа ярмо на шею мою надето. Господь ослабил силы мои. Он отдал меня в руки людей, которым сопротивляться не могла я.

Господь забрав усіх моїх володарів з-посеред мене, скликав на мене час, щоб розбити моїх вибраних. Господь витиснув чавило дівиці, дочці Юди. За це я плачу.

Отверг Господь всех моих сильных воинов, которые были в городе. Затем против меня собрал Он войско, чтобы юных воинов моих убить. Виноград Господь в давильном прессе истоптал, В прессе, принадлежавшем деве, дочери Иуды.

Моє око вивело воду, бо віддалився від мене Той, Хто мене потішає, Хто повертає мою душу. Мої сини були знищені, бо ворог зміцнився.

Поэтому рыдаю я. И переполнены глаза мои слезами. Нет никого, кто бы меня утешил и дух мой оживил. Дети мои разорены, потому что враг победил".

Сіон розвів своїми руками, немає того, хто його потішає. Господь заповів Якову, довкола нього його гнобителі, Єрусалим став відлучений посеред них.

Сион простёрла руки свои, но некому было её утешить. Господь врагам приказал окружить Иакова. И стала мерзостью Иерусалим средь них.

Праведний Господь, бо я засмутив Його уста. Послухайте ж, усі народи, і погляньте на мій біль. Мої дівчата і мої молоді пішли в полон.

Теперь Иерусалим говорит: "Я Господа отказывалась слушать. И прав Он, делая всё это. Так слушайте же, все народы! Смотрите на мои страдания! Девушки мои и юноши в плену.

І закликала я [3] до моїх коханців, а вони мене обманули. Мої священики і мої старійшини — у місті їх не стало, бо шукали собі їжі, щоб повернути свої душі, та не знайшли.

Любовников своих зову, но они обманули меня. Умерли мои священники и старцы в городе. Они искали себе пищу, чтобы от голода не умереть.

Поглянь, Господи, бо я пригнічена! Моє лоно стривожилося, обернулося в мені серце моє, бо я зовсім збунтувалася [4]. Ззовні бездітним зробив мене меч, — так, як у домі смерть.

Смотри же, Господи, как я страдаю! И внутренности мои в муках! И сердце будто перевёрнуто во мне! Всё это потому, что я была упряма! Детей моих меч убивал на улицах. В домах — одна лишь смерть.

Послухайте ж, бо я стогну, немає того, хто мене потішає. Усі мої вороги почули про мою біду і зраділи, бо Ти вчинив. Ти навів день, Ти назвав час, і вони стали подібними до мене.

Услышь меня, как я стенаю! И некому мне помочь. Враги мои о бедствиях моих узнали и радуются тому, что сделал Ты со мной. Ты говорил, что будет время наказания. Ты говорил, что Ты врагов моих накажешь. Так сделай же, как говорил Ты. Пусть станут мне подобны мои враги!

Нехай прийде все їхнє зло перед Твоє обличчя, тож очисти їх, як Ти зробив очищення і за всі мої гріхи, бо численні мої стогони, і моє серце — засмучене.

Смотри, как они злобны. Поступи с ними так, как поступил со мной за все мои грехи, ибо тяжки стоны мои, и сердце моё ослабело".

« 52 глава 2 глава »