Вони є підводні скелі на ваших вечерях любові, які без остраху їдять з вами, випасаючи самих себе; це — безводні хмари, гнані вітрами, безплідні осінні дерева, двічі померлі й вирвані з корінням,
Они — подводные камни в ваших праздниках любви. Без угрызений совести они пируют с вами, но беспокоятся только о себе. Они — облака без влаги, ветром несомые; осенние деревья, но бесплодные, а потому вырывают их под корень, и, значит, они умерли дважды.