Рут 1 глава

Книга Рут
Українська Біблія. Турконяк → Cовременный перевод WBTC

І сталося, коли судді судили, а в землі настав голод, то чоловік із Вифлеєма юдейського пішов, щоби жити в полі Моава, — він, його жінка та його сини.

Много лет назад, во времена, когда правили судьи, в земле Иудейской был голод. Человек по имени Елимелех, покинул город Вифлеем Иудейский. Он, его жена и двое его сыновей отправились в страну Моавитскую.

Ім’я чоловіка — Авімелех, ім’я його жінки — Ноемінь, імена двох їхніх синів — Маалон і Хелеон, ефратійці з Вифлеєма юдейського. Вони прибули на поле Моава і перебували там.

Жену этого человека звали Ноеминь, а сыновей звали Махлон и Хилеон. Эти люди были ефрафяне из Вифлеема Иудейского. Они добрались до страны Моавитской и остались там.

Та Авімелех, чоловік Ноеміні, помер і вона залишилася зі своїми двома синами.

Спустя некоторое время муж Ноемини, Елимелех, умер. И осталась Ноеминь с двумя сыновьями.

Вони взяли собі жінок-моавійок (ім’я першої — Орфа, ім’я другої — Рут) і жили там якихось десять років.

Сыновья её женились на моавитянках. Одну из женщин звали Орфа, другую — Руфь. Прожив в стране Моавитской около десяти лет,

Та згодом померли обидва, Маалон і Хелеон, і жінка залишилася без свого чоловіка і без обох своїх синів.

Махлон и Хилеон тоже умерли. И осталась Ноеминь одна, без мужа и без сыновей.

Вона та дві її невістки піднялися і повернулися з моавського поля, бо почули на полі Моава, що Господь відвідав Свій народ, щоби дати їм хліба.

Живя в стране Моавитской, Ноеминь услышала, что Господь помог своему народу: Он дал еду людям Иудеи. И Ноеминь решила оставить землю Моавитскую и вернуться домой. Её невестки решили идти с ней.

Тож вона вирушила з того місця, де перебувала, — вона і з нею дві її невістки, — і вони йшли дорогою, щоб повернутися в землю Юди.

Они покинули место, где жили, и отправились обратно в землю Иудейскую.

І тоді Ноемінь сказала своїм невісткам: Ідіть, поверніться кожна в дім своєї матері! Нехай Господь учинить вам милосердя, як і ви чинили з померлими і зі мною.

Позже Ноеминь сказала своим невесткам: "Вы должны вернуться домой к своим матерям. Вы были очень преданны и добры ко мне и к моим умершим сыновьям, и, я надеюсь, Господь отплатит вам тем же.

Нехай Господь дасть вам, щоб ви знайшли спочинок — кожна в домі свого чоловіка. І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос і заплакали.

Я молю Его помочь каждой из вас найти мужа и хорошее пристанище". Ноеминь поцеловала своих невесток, и они разрыдались.

Вони сказали їй: Ми повернемося з тобою до твого народу!

И сказали они: "Мы хотим идти с тобой к твоему народу".

А Ноемінь сказала: Поверніться ж, мої дочки, і навіщо підете зі мною? Хіба є ще в мене сини в моєму лоні й будуть вам за чоловіків?

Но Ноеминь ответила: "Нет, дети мои, возвращайтесь к себе домой. К чему вам идти со мной? Я не могу помочь вам. У меня нет больше сыновей, которые могли бы быть вам мужьями.

Поверніться ж, мої дочки, тому що я зістарилася, щоби бути заміжньою за чоловіком, бо я сказала: Коли було б мені можливо вийти за чоловіка і народити синів,

Возвращайтесь домой! Я слишком стара, чтобы иметь нового мужа. И даже если представить, что я снова могу выйти замуж, я не смогу вам помочь. Если бы даже я забеременела этой ночью и родила двух сыновей, это тоже не помогло бы вам.

чи зачекаєте на них, аж доки не змужніють? Хіба чекатимете на них, щоб не вийти заміж за чоловіка? Ні, мої дочки, бо гірко стало мені за вас, тому що на мене найшла Господня рука!

Вам пришлось бы ждать, пока они вырастут и превратятся в мужчин. Я не могу заставить вас так долго ждать мужей. Это меня очень огорчит, а я уже и так достаточно опечалена, ибо рука Господня постигла меня!"

І вони підняли свій голос і знову заплакали. І тоді Орфа поцілувала свою свекруху й повернулася до свого народу, Рут же пішла за нею.

Женщины снова разрыдались. Затем Орфа поцеловала Ноеминь и покинула её, а Руфь обняла её и осталась.

Ось твоя подруга-невістка повернулася до свого народу і до своїх богів, — промовила Ноемінь до Рути, — повернися ж і ти за твоєю подругою-невісткою!

Ноеминь сказала ей: "Смотри, твоя невестка вернулась к своему народу и к своим богам. И ты должна возвратиться к ним".

Та Рут відповіла: Хай не станеться, щоб я залишила тебе чи повернулася назад від тебе. Бо куди підеш ти, піду туди і я, і де ти проживатимеш, там проживатиму і я. Твій народ буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом!

Но Руфь ответила: "Не принуждай меня покинуть тебя и возвратиться к моему народу! Разреши мне идти с тобой. Куда ты направишься, туда и я пойду. Где ты будешь жить, там и я буду. Твой народ будет моим народом. Твой Бог будет моим Богом.

І де помреш ти, там і я помру і там буду похована. Це нехай учинить мені Господь, і це додасть, бо тільки смерть розлучить нас!

Где ты умрёшь, там и я умру, и там же буду похоронена. Я прошу Господа наказать меня, если я не сдержу это обещание: только смерть сможет нас разлучить".

Ноемінь, побачивши, що вона вирішила, аби йти з нею, перестала про це говорити до неї.

Ноеминь увидела, что Руфь очень хочет идти с ней, и перестала спорить.

Вони обидві йшли, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. І ціле місто загуділо про них, люди говорили: Чи це Ноемінь?

И шли они, пока не достигли города Вифлеема. Когда обе женщины пришли туда, все жители города были очень взволнованы. Они говорили: "Неужели это Ноеминь?"

А вона сказала їм: Не звіть мене Ноемінь [1] , а звіть мене Гірка, бо сильно засмученою зробив мене Всесильний.

Но она сказала людям: "Не называйте меня Ноеминью, называйте меня Марою. Называйте меня так потому, что Бог Всемогущий сделал мою жизнь очень печальной.

Я пішла в достатку, а Господь повернув мене з порожніми руками, тож чому називаєте мене Ноемінь? Господь упокорив мене, і Всесильний завдав мені зла.

У меня было всё, когда я ушла отсюда, а сейчас Господь вернул меня домой с пустыми руками. Господь принёс мне страданья, так почему вы должны называть меня "Счастливой"? Бог Всемогущий послал мне много бед".

Тож Ноемінь і її невістка Рут, моавійка, повернулися, повертаючись з поля Моава, вони прибули до Вифлеєма на початку жнив ячменю.

Итак, Ноеминь и её невестка Руфь (моавитянка) возвратились из страны Моавитской. Они вернулись в Вифлеем Иудейский в начале жатвы ячменя.

« 21 глава 2 глава »