1 Промовивши це, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні.
2 Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися.
3 Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю.
4 Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?»
5 «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив.
6 І коли він їм сказав: «Це я!» — подалися назад і припали до землі.
7 Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.»
8 «Сказав же вам, — озвавсь Ісус, — що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; —
9 щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.»
10 Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу.
11 Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, — чи не мав би я її пити?»
12 Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв'язавши його,
13 повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року.
14 А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.»
15 За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом.
16 Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра.
17 Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» — «Ні», відрік той.
18 Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся.
19 І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання.
20 Ісус же відказав йому: «Говорив я світові отверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки.
21 Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.»
22 На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?»
23 Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б'єш мене?»
24 І відіслав його Анна зв'язаного до первосвященика Каяфи.
25 А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!»
26 Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?»
27 Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!
28 Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху.
29 Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?»
30 А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!»
31 Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» —
32 Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти.
33 І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?»
34 Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?»
35 «Хіба ж я юдей? — озвався Пилат. — Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?»
36 «Царство моє не від світу цього, — відрік Ісус. — Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.»
37 «То ти таки цар?» — мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.»
38 «Що таке — істина?» — озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому.
39 Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?»
40 «Ні, не його!» — знову, закричали ті, — але Варавву!» А був же Варавва розбійник.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Євангелія від св. Івана, 18 глава. Переклад Хоменка.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.