Филип’ян

Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами: Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас, (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,) за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досї, впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре дїло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа. Яко ж праведно єсть менї се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в оборонї і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати. Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій. І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї, щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа, сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло, так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях), і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово. Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа. Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм, а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу. Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правдї, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь. Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового, по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життєм, чи то смертю. Бо життє менї Христос, а смерть надбаннє. Коли ж жити менї тїлом, се менї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю. Тїсно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тїлом), та з Христом бути; багато бо воно лучче. А щоб пробувати в тїлї, се нужнїщ ради вас. І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри, щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас. Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську, і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знак погибелї, а вам спасення, і воно від Бога. Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати, маючи ту ж боротьбу, яку в менї видїли, і тепер чуєте про мене.

Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє, то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте. Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї, котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте. Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі. Усе робіть без нарекання і розбирання, щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї, держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював. Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами. Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною. Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас. Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового. Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї. Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду. Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток. Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку. Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї, тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.

На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно. Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання. Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось, хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надїятись у тїлї, то я тим більш, — обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Беняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей, по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен. Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа. Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа, та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі, щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його, аби тільки достигнути до воскресення мертвих. Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене. Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду, біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї. Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє. Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати. Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас. (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового, котрим кінець — погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.) Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.

Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі. Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї. Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзї життя. Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся. Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько. Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом. І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї. На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (є в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте. Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чинїть, то Бог миру буде з вами. Зрадїв же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу. Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись. Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти. Все здолїю в Христї, що мене покрепляє. Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю. Знаєте ж і ви, Филипяне, що в починї благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні. Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб. Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуєть ся на користь вашу. Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу. Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї. Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь. Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною. Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.