Павло, Силуан і Тимофій — Солунській Церкві в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир [від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа].
Ми завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи в наших молитвах; постійно
пам’ятаємо перед Богом, нашим Отцем, про ваше діло віри, про відчайдушну працю любові та терпіння в надії на нашого Господа Ісуса Христа.
Знаємо, улюблені Богом брати, про ваш вибір.
Адже наше Євангеліє до вас було не тільки в слові, а й у силі та у Святому Дусі, і з повним переконанням. Ви знаєте, якими були ми між вами і задля вас.
І ви стали наслідувати нас та Господа, прийнявши серед великих утисків слово з радістю Святого Духа,
тому ви стали взірцем для всіх вірних у Македонії та Ахаї.
Адже від вас рознеслося Господнє Слово не лише по Македонії та Ахаї, а ваша віра в Бога долинула до кожної місцевості. Так що нам не потрібно щось говорити,
бо вони самі про нас промовляють, який був наш прихід до вас, і як ви від ідолів навернулися до Бога, щоб служити живому й істинному Богові
та очікувати з небес Його Сина, Якого Він воскресив з мертвих — Ісуса, Котрий визволяє нас від майбутнього гніву.
Адже ви самі знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним.
Хоч ми раніше натерпілися і зазнали зневаг, та у Филипах, як вам відомо, ми з великими труднощами наважилися в нашому Бозі проповідувати вам Боже Євангеліє.
Адже наш заклик не від омани, ні через нечистоту, ні від лукавства.
Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангеліє, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця.
Бо ніколи, як вам відомо, у нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, — Бог свідок.
Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших,
хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей.
Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Боже Євангеліє, але й свої душі, бо ви стали для нас любими.
Тож згадайте, брати, нашу працю та труднощі: ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Боже Євангеліє.
Ви та Бог — свідки, які святі, праведні та непорочні були ми для вас, котрі повірили.
Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей,
ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, Який покликав вас у Своє Царство і славу.
Тому ми постійно дякуємо Богові за те, що ви, прийнявши почуте від нас Слово Боже, сприйняли його не як людське слово, а як істинно Боже Слово, яке й діє у вас, віруючих.
Адже ви, брати, стали наслідувати Божі Церкви, які в Ісусі Христі є в Юдеї, бо і ви так само потерпіли від своїх земляків, як і вони від юдеїв,
які вбили й Господа Ісуса та [Його] пророків, та й нас переслідували; і Богові не догодили, і ворожо настроєні до всіх людей,
перешкоджають нам говорити язичникам, аби спаслися, і тим самим вони постійно доповнюють свої гріхи. Зрештою, спіткав же їх гнів.
А ми, брати, були розлучені з вами на короткий час, — особисто, але не серцем, — та з великим бажанням намагалися побачити ваші обличчя.
Тому ми хотіли прийти до вас, — я, Павло, і один раз, і другий, — але перешкодив нам сатана.
Бо хто є нашою надією, радістю чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час Його приходу?
Адже ви — наша слава і радість!
Тому, не спроможні більше терпіти, ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах,
а Тимофія, нашого брата і Божого [служителя, а нашого] помічника в Євангелію Христа, послати, щоби запевнити вас і потішити [вас] у вашій вірі.
Щоб ніхто не захитався серед цих труднощів. Адже ви самі знаєте, що на те ми призначені.
Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо страждати; так воно й сталося, і вам це відомо.
Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною.
А тепер, коли від вас повернувся Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди про нас згадуєте добром, бажаючи бачити нас, як і ми вас,
саме тому, брати, ми втішилися вами серед усієї нашої біди й горя, через вашу віру.
Адже ми тепер ожили, якщо ви стоїте в Господі!
Яку ж подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, якою через вас тішимося перед нашим Богом?
Ніч і день ревно молимося, щоби побачити ваші обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі.
Сам же Бог і наш Отець, і наш Господь Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас.
І Господь нехай помножить і наповнить вас любов’ю один до одного і до всіх, — такою ж, яку ми маємо до вас,
аби зміцнити ваші серця, зробити бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем під час приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими. Амінь.
А далі, брати, просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб так, як прийняли ви від нас, яким чином вам поводитися і догоджати Богові, — саме так ви й поводитеся, аби ви все більше в цьому зростали.
Бо знаєте, які вказівки дали ми вам у Господі Ісусі.
Це ж воля Божа — ваше освячення, щоб ви берегли себе від розпусти,
щоб кожний з вас умів свої посудини берегти у святості й честі,
а не в пожадливій похоті, як язичники, котрі не знають Бога.
Не чиніть насильства і не кривдьте ні в чому свого брата, бо Господь є месником за все це, як раніше ми вам говорили й засвідчили.
Адже Бог покликав нас не до нечистоти, а до освячення.
Тому-то, хто це відкидає, не людину зневажає, а Бога, Який дав нам Свого Святого Духа.
Про братолюбство немає потреби писати вам, бо ви самі Богом навчені любити один одного,
адже те й робите всім братам, які перебувають у всій Македонії. Просимо вас, брати, аби ви в цьому все більше зростали
і пильно дбали про те, щоби жити спокійно і робити свою справу, працювати своїми власними руками, як ми вам звеліли,
щоб ви гідно поводилися перед чужими і ні в чому не мали нестатків.
Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про померлих, аби не сумували, як інші, котрі не мають надії.
Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним.
Це говоримо вам Словом Господнім: що ми, живі, які залишимося до приходу Господнього, не випередимо померлих.
Адже Сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, — і першими воскреснуть померлі в Христі.
Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, — і так завжди будемо з Господом.
Тому потішайте одне одного цими словами.
А про часи та про пори, брати, вам не потрібно писати,
адже самі з певністю знаєте, що день Господній приходить, як злодій уночі.
[Бо] коли говоритимуть: Мир і безпека, — тоді раптово прийде на них погибель, як біль тієї, яка носить в утробі, і вони не втечуть.
А ви, брати, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій.
Бо ви всі — сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ні темряві.
Тож не спімо, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!
Адже ті, які сплять, сплять уночі, а ті, які впиваються, вночі впиваються.
Ми ж належимо дневі, тож будьмо тверезі, одягнувшись у панцир віри й любові та в шолом надії спасіння.
Адже Бог призначив нас не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа,
Який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, — разом з Ним жили.
Тому втішайте один одного і збудовуйте один одного, як ви і робите.
Просимо вас, брати: шануйте тих, хто працює між вами, наставлені над вами в Господі, і тих, хто напоумляє вас;
виявляйте до них велику любов за їхню працю. Майте мир між собою.
Просимо вас, брати: напоумляйте тих, хто порушує порядок, підбадьорюйте малодушних, захищайте немічних, будьте терпеливими до всіх.
Стережіться, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного і для всіх.
Завжди радійте,
невпинно моліться,
за все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас.
Духа не вгашайте,
пророцтвом не нехтуйте,
усе досліджуйте і доброго держіться,
стримуйтеся від усякого роду зла.
А Сам Бог миру нехай повністю освятить вас: нехай ваш дух, душа й тіло бездоганно будуть збережені в цілості до приходу нашого Господа Ісуса Христа.
Вірний Той, Хто покликав вас; Він і здійснить!
Брати, моліться і за нас.
Привітайте всіх братів святим поцілунком.
Заклинаю вас Господом прочитати послання всім братам.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. [Амінь].