и священник, помазанный на место его из сынов его, должен совершать сие: это вечный устав Господа. Вся она должна быть сожжена;
Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, — Найсвятіше вона.
Кожен мужчина зо священицтва їстиме його: це пресвята річ.
Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її: се велика сьвятощ. Нїякої ж жертви за гріх, що кров з неї вносять у соборний намет, щоб спокутувати гріх у сьвятинї, не годиться їсти. На огнї палити її.
Споживати їх може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Це є святе святих Господа.