С вершины скал вижу я его, и с холмов смотрю на него: вот, народ живёт отдельно и между народами не числится.
Бо я бачу його з вершка скель, і з пагі́рків його оглядаю, — тож наро́д пробуває самітно, а серед людей не рахується.
Зверху скелі бачу його я, з високих гір на нього дивлюся. Ось народ, що окремо живе, що не до лічби з людьми іншими.
Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нїкого рідного не має.
Адже з вершин гір побачу його, і з узгір’їв спостерігатиму за ним. Ось народ поселиться окремо, і між народами не буде числитися.