Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимотей — Филимонові любому й нашому співробітникові, і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих; щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між; вами заради Христа. Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих.
Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити,
все ж таки волію тебе просити в любові, — я Павло, старий вже, а тепер ще й в'язень Христа Ісуса. Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима, що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний. Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце. Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії. Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише — добровільне. Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки, і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, — як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі.
Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого. Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені. Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен. Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!
Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу. А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам.
Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі, Марко, Аристарх, Димас і Лука — мої співробітники. Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.