Вітання від апостола Павла, не призначеного людьми, ані посланого ними нести Благу Вість. Я апостол владою Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих. Разом з усіма братами своїми я шлю листа цього церквам галатським.
Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа. Він віддав Себе для прощення гріхів наших, щоб визволити нас із того лихого світу, в якому ми живемо. Така воля Бога, Отця нашого. Слава Йому на віки вічні! Амінь.
Я здивований, що ви так скоро відвернулися від Господа, Який покликав вас благодаттю Христовою, і звернулися до чогось іншого, ніж істинне Благовістя. Насправді ж це зовсім не Благовістя. Деякі люди заплутують вас, перекручуючи Добру Звістку про Христа. І якщо проповідь йтиме від аби кого, навіть Ангела Небесного, але вона суперечитиме тому, про що ми проповідували, то хай той проповідник буде проклятий! Говорили ми це й раніше, і тепер я знову повторюю: якщо хтось проповідує вам Благовість, відмінну від тієї, що ви прийняли, то нехай він буде проклятий!
У людей я шукаю схвалення, чи в Бога? Чи намагаюсь я догоджати людям? Якщо я догоджав людям, то не був би слугою Христовим.
Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував — не від людей. Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.
Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її. У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.
Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому. Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей. Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.
Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів. І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам! Потім я вирушив до Сирії та Кілікії.
Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто. Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати». І вони славили Бога через мене.
Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита. Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.
Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек. Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити. Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.
Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене — немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом. Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові — серед юдеїв. Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган. Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони — юдеям. Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.
Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий. Спочатку, Петро відкрито їв та спілкувався із поганами, але коли прибули деякі юдеї від Якова, то Петро відвернувся від них. Він боявся тих євреїв, які вважали, що усім поганам слід обрізатися. Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві, та так, що навіть і Варнава був введений в оману. Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?
Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників». Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.
Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні. Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником. Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.
Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене. Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!
О нерозумні галати! Хтось зачарував вас, хоча на ваших очах Христа проголосили розіп’ятим! Лише одне я хочу дізнатися від вас: чи одержали ви Дух Святий, дотримуючись Закону, чи слухаючи Добру Звістку і повіривши в неї. Чи ви вже такі нерозумні, що життя, яке почали з Духом Святим, зараз намагаєтеся закінчити людськими зусиллями? Невже ви стільки вистраждали — і даремно? Сподіваюся, що ні! Хіба Бог, Який дарує вам Духа Святого і творить чудеса серед вас, робить усе це через те, що ви дотримуєтеся Закону? Чи може через те, що ви слухали Добру Звістку і повірили в неї?
У Святому Писанні сказано про Авраама: «Він повірив у Бога, і був цим виправданий перед Ним». Вам слід знати, що ті, хто має віру, є справжніми нащадками Авраамовими. У Святому Писанні предрікалося, що Бог виправдає поган завдяки їхній вірі. Він перший виявив Авраамові Добру Звістку: «Всі народи благословенними будуть через тебе». Тож усі, хто вірить, благословенні разом з Авраамом, який повірив.
А хто залежить від Закону, той під прокляттям. Бо як сказано у Святому Писанні: «Прокляті ті, хто не дотримується всього написаного в книзі Закону». Тож зрозуміло, що нікого не буде виправдано перед Богом через Закон, бо як сказано у Святому Писанні: «Праведний житиме вічно вірою в Господа».
Закон не оснований на вірі. Навпаки. Як сказано у Святому Писанні: «Для тих, хто під Законом, існує лише один спосіб успадкувати життя: дотримуватися й виконувати усі його заповіді». Христос звільнив нас від прокляття Закону, взявши прокляття наше на Себе, бо як сказано у Святому Писанні: «Проклятий кожен, хто висить на дереві». Христос звільнив нас, щоб благословення Авраамове було дароване поганам через Ісуса Христа, щоб через віру ми отримали обітницю Духа.
Браття і сестри, хочу навести вам приклад із повсякденного життя: ніхто не може ні скасувати угоду між людьми, ні додати щось до неї або ухилятися її після того, як вона була затверджена. Авраамові та його нащадкові були дані обітниці. У Писанні не сказано «його нащадкам», як багатьом людям, а одній людині — «і Нащадкові твоєму», яким є Христос. Ось що я маю на увазі: Закон, що з’явився чотириста тридцять років по тому, не міг скасувати Угоди, яка була підтверджена Богом. Отже, Закон не міг скасувати цю обітницю.
Тож якби благословення Боже залежало від Закону, то не було б воно засновано на обітниці. Бог же дарував його Авраамові через обітницю.
Навіщо ж тоді Закон? Його було дано щоб викрити гріхи, які коїли люди. Він діяв, поки не прийде від Господа саме Той Нащадок Авраама, Якому й була дана обітниця. Закон було проголошено через Ангелів з допомогою Мойсея як посередника. Але ж коли Всевишній дав Свої обітниці, Він зробив це без посередників, бо не потрібні посередники там, де усього одна сторона. Та Бог — єдиний!
Чи означає це, що Закон діє проти Божих обітниць? Звісно, ні! Бо якби було даровано Закон, що міг би давати людям нове життя, то праведність Божа прийшла б від цього Закону. Але Святе Писання проголосило, що весь світ перебуває під владою гріха. Отже, обітниця може бути дана вірою тільки тим, хто вірить в Ісуса Христа.
До приходу цієї віри ми були під охороною Закону — у в’язниці, аж доки не настав час, коли Господь відкрив нам шлях віри. Тож Закон був нашим охоронцем й захисником, та мав привести нас до Христа, щоб ми змогли виправдатися перед Богом вірою своєю. А зараз, коли ця віра прийшла, ми більш не потребуємо, щоб Закон був нашим охоронцем.
Усі ви — Божі діти через віру в Ісуса Христа. Бо усі, хто хрестилися в Христі, в Христа одяглися. Тож немає різниці між юдеєм і поганином, рабом і вільною людиною, чоловіком і жінкою, бо всі ви — єдині в Ісусі Христі. І якщо ви належите Христу, то ви — Авраамові нащадки і спадкоємці, згідно з обітницею, даною Авраамові Богом.
Ось що я хочу сказати: поки спадкоємець іще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і володіє всім. Він перебуває під охороною опікунів і домашніх слуг, аж доки не настане час, призначений його батьком. Так само й ми, поки були «дітьми», то були поневолені непотрібними правилами цього світу.
Та коли настав час, Бог послав Сина Свого, Який був народжений від жінки і жив за Законом. Бог послав Його, щоб Він визволив тих, хто жив під Законом, щоб Бог усиновив нас. А через те, що ви Його діти, Бог послав Дух Сина Свого у ваші серця. І той Дух гукає: «Авва!» — тобто «Отче».
Тож якщо ви більше не раби, а діти Господа, то Бог також зробив вас Своїми спадкоємцями.
У минулому, коли ви не знали Бога, ви були рабами богів, що не були справжніми богами. Але тепер, коли ви пізнали істинного Бога, вірніше, це Господь пізнав вас, то чому ж ви повертаєтеся до тих немічних та непотрібних правил, яким знову намагаєтеся служити? 10-11 Мене непокоїть те, що ви дотримуєтеся вчення про певні дні, місяці, сезони та роки. Я боюся, що праця моя для вас була марною.
Браття і сестри, я вас благаю, будьте такими, як я! Адже після всього я став таким, як ви, та раніше, ви ставилися до мене досить добре. Ви знаєте, що вперше я прибув до вас тому що був хворим і, в немочі тіла свого, я проповідував Добру Звістку. Тож мій тілесний стан був великим випробуванням для вас, та ви не погордували мною, ані зневажили мене. Ви прийняли мене, мов Ангела Божого, неначе Самого Ісуса Христа! То де ж поділася ваша радість? Я без сумніву можу засвідчити, що ви зробили б усе можливе, щоб допомогти мені: якби ви змогли, то повиймали б свої очі й віддали їх мені. Чи, може, я став вашим ворогом, тому що кажу вам правду?
Ті, хто бажають, щоб ви дотримувалися Закону, дуже завзяті, але нещирі у своїх діях. Вони намагаються розлучити нас із вами і привернути вас на свій бік. Завжди приємно, коли хтось зацікавлений тобою, але тільки тоді, коли це з добрими намірами. Це добре завжди, а не лише на той час, поки я між вами.
Любі діти мої, заради вас я знову терплю біль і муки, подібні до тих, які відчуває жінка, народжуючи дитину. І терпітиму їх, аж доки ви не вподобитеся Христу. Хотів би я бути серед вас зараз і говорити з вами якось інакше, бо не знаю, що й робити з вами.
Скажіть мені, ви, хто хоче бути під Законом, хіба ви не чуєте, що каже Закон? А сказано, що в Авраама було двоє синів: один від рабині, а другий — від вільної жінки. Той, що народжений був від рабині, народився звичайно. Той же, що народжений був від вільної жінки, народився завдяки обітниці Божій.
Ця історія має приховане значення: дві жінки уособлюють дві угоди. Одна з них іде від гори Синай і дає початок дітям, приреченим на рабство. Ця угода уособлює в собі Аґар. Аґар символізує гору Синай, що в Аравії, і відповідає сучасному Єрусалимові, бо вона перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми. Небесний же Єрусалим — вільний. Він є матір’ю всім нам. Бо сказано у Святому Писанні:
«Радій неплідна, яка не народжувала. Втішайся й радісно співай, яка мук пологових не мала, адже дітей набагато більше в покинутої, ніж у заміжньої».
Ви ж, брати та сестри мої, діти, подібні Ісааку, народжені через Божу обітницю. Народжений звичайним способом переслідував того, хто народився волею Духа. Так було тоді, так є й тепер. А що сказано у Святому Писанні? «Прожени геть рабиню і сина її, бо син цієї жінки-рабині не буде спадкоємцем разом із сином вільної жінки». Тож, брати і сестри мої, ми не діти рабині, але діти вільної жінки.
Христос визволив нас, щоб ми могли жити вільно. Будьте непохитні, й не дозволяйте знову впрягти себе в рабське ярмо.
Послухайте! Я, Павло, кажу вам, якщо ви, слідуючи Закону, робите обрізання, то Христос нічим вам не зарадить. Ще раз попереджаю всіх, хто піддається обрізанню: вони мусять дотримуватися всього Закону. Ті з вас, хто намагається виправдатися перед Богом через Закон, не мають нічого спільного з Христом. Ви поставили себе поза милістю Божою. Бо ми за допомогою Духа, вірою, з нетерпінням чекаємо, щоб здійснилася наша надія — наше виправдання перед Богом. В Христі ні обрізання, ні необрізання однаково нічого не варті. Єдине, що має вартість — це віра, яка діє через любов.
Ви добре йшли шляхом християнським. Хто ж завадив вам коритися правді? Звичайно не Той, Хто вас обрав. Пам’ятайте: «Мала закваска заквашує все тісто».
Я впевнений в вас перед Господом. Ви будете мислити не інакше, як я навчив вас. Той же, хто зводить вас, терпітиме свою кару, хоч би хто б він був.
Браття і сестри мої, якщо я все ще сповідую обряд обрізання, як дехто стверджує, то чому ж мене досі переслідують? Якби це було так, тоді принадність хреста зникла б. Хай ті, хто підбурюють вас, самі себе каструють на додаток до обрізання!
Та вас, брати і сестри, Бог покликав до вільного життя. Однак хай ваша воля не стане приводом для задоволення вашої гріховної натури. Краще служіть один одному з любов’ю. Бо весь Закон зводиться до одного, а саме: «Любіть ближнього свого, як любите себе самого». Але якщо ви приносите біль та страждання одне одному, то стережіться, аби не прийти до взаємознищення!
Але я кажу вам, хай Дух керує вашою поведінкою. Тоді ви не задовольнятимете бажання своєї гріховної натури. Бо все, чого вона бажає, — проти Духа. Все ж, чого Дух бажає, — проти гріховної натури. Це дві протилежні речі; отже, ви не можете робити те, що вам насправді хочеться. Але якщо ви керовані Духом, то непідвладні Закону.
Очевидні вчинки нашої гріховної натури: блуд, нечистота і розпуста, поклоніння бовванам, чаклунство, ненависть, суперечки, ревнощі, гнів, себелюбство, розбрат, єресі, заздрість, пияцтво, оргії і тому подібне. Зважаючи на все це, я застерігав вас і застерігаю: якщо хто чинить таке, той не успадкує Божого Царства. 22-23 Дух же породжує любов, радість, мир, терпіння, доброту, великодушність, вірність, лагідність і самовладання. Проти цього немає Закону.
Ті, хто належить Ісусу Христу, розіп’яли свою стару, гріховну натуру з її егоїстичними пристрастями й лихими бажаннями. Раз Дух є джерелом нашого нового життя, слідуймо Духові. Не будемо чванливими, не будемо гнівити одне одного, не будемо заздрити одне одному.
Браття і сестри, якщо хтось впаде в гріх, то ви, слідуючи Духові, маєте повернути його на шлях праведний. Але робіть це лагідно і пильнуйте себе, бо також можете бути спокушені. Допомагайте одне одному долати життєві перешкоди, і так ви виконуватиме Закон Христовий. Якщо дехто сповнений відчуттям своєї важливості, і через те не бажає так робити, той тільки обманює себе. Кожен має сам бути суддею своїх вчинків, і тоді він зможе пишатися своїми досягненнями, не порівнюючи себе ні з ким. Бо кожен має нести відповідальність за виконання своїх власних обов’язків.
Той, кого навчають Послання Божого, мусить ділитись усіляким добром з учителем своїм. Не обманюйте себе. Бога перехитрувати не можна, бо що посієш, те й пожнеш. Хто сіє на полі своєї гріховної натури, той пожне руїну. А хто сіє на полі Духа, той пожне від Духа вічне життя.
Творімо ж добро невтомно, і пожнемо тоді вчасно, якщо не знесилимося й не відступимо. Тож, маючи таку нагоду, творімо добро всім людям, а особливо, нашим братам по вірі.
Погляньте, якими великими літерами я власноручно пишу вам це послання. Всі ті, хто прагнуть справити добре враження на свій народ, намагаються примусити вас зробити обрізання. Та роблять вони це лише для того, щоб уникнути переслідувань за хрест Христовий. Адже навіть ті, хто робить обрізання, самі не дотримуються Закону, а лише від вас цього вимагають. І все це для того, щоб похвалитися, що ви підкорилися їм.
Я ж не буду вихвалятися ніколи й нічим, окрім хреста Господа нашого Ісуса Христа! Через той Хрест весь світ був розіп’ятий для мене, а я був розіп’ятий для світу. Бо ні обрізання, ні необрізання не мають ніякого значення. Що справді важливе — це нове створіння Боже. Отже, нехай буде мир і милість, всім тим, хто дотримується цього правила, тобто Божому Ізраїлю.
І нарешті я прошу, щоб ніхто більше не обтяжував мене нічим, бо я вже ношу на тілі своєму рани, які є свідченням того, що я належу Христу.
Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з духом вашим, брати і сестри мої! Амінь.