И лёг Амнон и притворился больным, и пришёл царь навестить его; и сказал Амнон царю: пусть придёт Фамарь, сестра моя, и испечёт при моих глазах лепёшку, или две, и я поем из рук её.
І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“.
Ліг Амнон і вдав недужого. Коли прийшов цар на нього подивитись, Амнон до царя мовив: “Нехай моя сестра Тамар прийде й зготує перед моїми очима кілька медяників, і я їх з'їм з її руки.”
І лїг Амнон і прикинувсь недужим. Як же прийшов царь, щоб на його подивитись, каже Амнон цареві: Коли б оце моя сестра Тамара та прийшла сюди та зготовила перед віччу в мене дві лижки поливки, щоб менї з її рук ізз'їсти!
Тож Амнон ліг і зробився хворим. Увійшов цар, щоб його побачити, а Амнон промовив до царя: Нехай прийде до мене моя сестра Тимар і спече дві паляниці перед моїми очима, і їстиму з її рук!