и возьмёт священник из сей жертвы часть в память, и сожжёт на жертвеннике: это жертва, благоухание, приятное Господу;
І принесе священик із хлібної жертви за прига́дувальну частину її, та й спалить на жертівнику, — це огняна́ жертва, любі пахощі для Господа.
І візьме священик з офіри на спогад частину, і як кадило воскурить на жертовнику; вогняна це жертва приємного запаху для Господа.
І візьме сьвященник із хлїбної жертви частину на спомин, та й воскурить на жертівнику: се огняна жертва, пахощі любі Господеві.
священик надбере дещо з [хлібної] жертви, як її пам’ятну частку, і покладе священик це на жертовник. Це — [вогняне] приношення, приємні пахощі для Господа.