Паси народ Твой жезлом Твоим, овец наследия Твоего, обитающих уединённо в лесу среди Кармила; да пасутся они на Васане и Галааде, как во дни древние!
Паси Мій наро́д своїм бе́рлом, отару спа́дку Твого́; що пробуває в лісі само́тньо, у сере́дині саду, хай пасу́ться вони на Баша́ні й Ґілеа́ді, як за днів старода́вніх.
Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх!
Ой паси ж нарід твій жезлом твоїм — вівцї наслїддя твого, що в лїсї самі блукають, паси їх на Кармель-горі; так, нехай пасуться на Базанї й Галаадї, як се було в давнезні давна!
Паси Мій народ твоїм посохом, овець твого спадку, що самі заселили ліс посеред Кармилу. Вони пастимуться у Васані та Ґалааді, як і за вічних днів.