1 Самуэля 15 глава

Першая кніга Самуэля
Пераклад Антонія Бокуна → Толковая Библия Лопухина

Пераклад Антонія Бокуна

1 І сказаў Самуэль Саўлу: «ГОСПАД паслаў мяне памазаць цябе валадаром для народу Ягонага, Ізраіля. І цяпер паслухай голас словаў ГОСПАДА.
2 Гэта кажа ГОСПАД Магуцьцяў: “Узважыў Я, што зрабіў Амалек Ізраілю, як перашкаджаў яму ў дарозе, калі [Ізраіль] ішоў з Эгіпту.
3 І цяпер ідзі, і пабі Амалека, і палажы закляцьце на ўсё, што ён мае. Не шкадуй яго, але забівай ад мужчыны аж да жанчыны, ад малога аж да немаўляці, валоў і авечак, вярблюдаў і аслоў».
4 І склікаў Саўл народ, і палічыў яго ў Тэляме, дзьвесьце тысячаў пяхотнікаў і дзесяць тысячаў ваяроў Юды.
5 І пайшоў Саўл да гораду Амалека, і зрабіў засаду ў лагчыне.
6 І сказаў Саўл Кенэям: «Адыйдзіцеся, аддзяліцеся і выйдзіце спаміж Амалека, каб разам з імі я не загубіў і вас. Бо вы зьявілі міласэрнасьць усім сынам Ізраіля, калі яны ішлі з Эгіпту». І выйшлі Кенэі спаміж Амалека.
7 І пабіў Саўл Амалека ад Хавілі аж да Шуру, які перад Эгіптам.
8 І схапіў ён Агага, валадара Амалекскага, жывога, а ўвесь народ пабіў вострывам мяча, палажыўшы закляцьце.
9 І пашкадавалі Саўл і народ Агага і статкі найлепшых авечак і валоў, і адкормленай жывёлы, бараноў і ўсяго адборнага, і не хацелі нішчыць іх. А на ўсё, што было марным і хворым, яны палажылі закляцьце.
10 І было слова ГОСПАДА да Самуэля, кажучы:
11 «Шкадую, што Я паставіў Саўла валадаром, бо адступіўся ён ад Мяне і не выконвае словы Мае». І засмуціўся Самуэль, і ўсю ноч клікаў да ГОСПАДА.
12 І ўстаў Самуэль раніцай, каб наведаць Саўла, і паведамілі Самуэлю: «Саўл пайшоў у Кармэль, і вось, ён там паставіў сабе памятку [перамогі], і вярнуўся, і пайшоў, і зыйшоў у Гільгал».
13 І прыйшоў Самуэль да Саўла, і сказаў яму Саўл: «Няхай дабраславіць цябе ГОСПАД. Я выканаў слова ГОСПАДА».
14 І сказаў Самуэль: «Што гэта за голас авечак у вушах маіх, і што гэта за голас валоў, які я чую?»
15 І Саўл сказаў: «Гэта мы прывялі іх ад Амалека. Бо пашкадаваў народ лепшых авечак і валоў, каб пасьля скласьці іх у ахвяру ГОСПАДУ, Богу твайму, а астатніх мы [зьнішчылі] закляцьцем».
16 І сказаў Самуэль Саўлу: «Досыць! Я паведамлю табе, што мне сказаў ГОСПАД у гэтую ноч». Сказаў яму [Саўл]: «Гавары!»
17 І сказаў Самуэль: «Ці не малым ты быў у вачах сваіх, а стаўся ты галавой каленаў Ізраіля. І памазаў цябе ГОСПАД на валадара для Ізраіля,
18 і паслаў цябе ГОСПАД у дарогу, і сказаў: “Ідзі, і палажы закляцьце на Амалека, і ваюй з ім аж да вынішчэньня яго”.
19 Дык чаму ты не паслухаў голас ГОСПАДА, чаму кінуўся на здабычу і ўчыніў ліхоту ў вачах ГОСПАДА?»
20 І сказаў Саўл Самуэлю: «Я паслухаў голас ГОСПАДА, і пайшоў у дарогу, у якую паслаў мяне ГОСПАД. І я прывёў Агага, валадара Амалекскага, і Амалека вынішчыў закляцьцем.
21 А народ узяў са здабычы авечак і валоў, як пяршыны іхнія, каб скласьці іх у ахвяру ГОСПАДУ, Богу твайму, у Гільгале».
22 І сказаў Самуэль: «Ці ж ГОСПАД хоча цэласпаленьняў і ахвяраў крывавых больш, чым паслухмянасьці голасу ГОСПАДА? Лепш паслухмянасьць, чым ахвяры крывавыя, і пакорнасьць лепш, чым [ахвяра] з тлушчу бараноў.
23 Бо непакорнасьць — [такі самы] грэх, як варажба, а сваволя — як пакланеньне ідалам. За тое, што ты адкінуў слова ГОСПАДА, Ён адкінуў цябе, як валадара».
24 І сказаў Саўл Самуэлю: «Саграшыў я, бо парушыў [слова] з вуснаў ГОСПАДА і словы твае, бо я баяўся народу і паслухаў голас іхні.
25 Дык цяпер здымі з мяне грэх мой і вярніся са мной, каб я пакланіўся ГОСПАДУ».
26 І сказаў Самуэль Саўлу: «Не вярнуся з табой, бо ты адкінуў слова ГОСПАДА, і ГОСПАД адкінуў цябе, каб ты ня быў валадаром для Ізраіля».
27 І павярнуўся Самуэль, каб ісьці, але Саўл схапіў за крысо плашча ягонага, і разьдзёр [яго].
28 І сказаў яму Самуэль: «Аддзярэ ГОСПАД валадарства Ізраіля ад цябе сёньня і перадасьць яго бліжняму твайму, лепшаму за цябе.
29 Хвала Ізраіля ня хлусіць і не шкадуе, бо гэта не чалавек, каб шкадаваць [пра дзеі свае]».
30 І сказаў [Саўл]: «Саграшыў я. Але ўшануй мяне перад старшынямі народу майго і перад Ізраілем. Вярніся са мной, каб я пакланіўся ГОСПАДУ, Богу твайму».
31 І вярнуўся Самуэль з Саўлам, і Саўл пакланіўся ГОСПАДУ.
32 І сказаў Самуэль: «Прывядзіце да мяне Агага, валадара Амалекскага». І падыйшоў да яго Агаг, дрыжучы, і сказаў Агаг: «Сапраўды, адступіла [ад мяне] горыч сьмерці».
33 А Самуэль сказаў: «Як меч твой пазбаўляў жанчынаў дзяцей іхніх, так між жанчынамі маці твая застанецца без дзяцей». І забіў Самуэль Агага перад абліччам ГОСПАДА ў Гільгале.
34 І пайшоў Самуэль у Раму, а Саўл вярнуўся ў дом свой у Гіве Саўлавай.
35 Ад гэтага часу Самуэль ня бачыўся з Саўлам аж да дня сьмерці сваёй. І сумаваў Самуэль дзеля Саўла, бо ГОСПАД шкадаваў, што паставіў Саўла валадаром над Ізраілем.

Толковая Библия Лопухина

Истребите амаликитян. Окончательный разрыв между царем Саулом и пророком Самуилом.

1Цар 15:2. Так говорит Господь Саваоф: вспомнил Я о том, что сделал Амалик Израилю, как он противостал ему на пути, когда он шел из Египта;

См. Исх 17:8−16. «Амаликитяне» — кочевники северной части Синайского полуострова, между Идумеей и Египтом.

1Цар 15:3. теперь иди и порази Амалика [и Иерима] и истреби все, что у него; [не бери себе ничего у них, но уничтожь и предай заклятию все, что у него;] и не давай пощады ему, но предай смерти от мужа до жены, от отрока до грудного младенца, от вола до овцы, от верблюда до осла.

«И Иерима» (1Цар 15:8). Предполагают, что Иерим был один из предводителей амаликитян, чем-либо особенно выделявшийся среди других их начальников.

1Цар 15:4. И собрал Саул народ и насчитал их в Телаиме двести тысяч Израильтян пеших и десять тысяч из колена Иудина.

«Телаим» — на юге Ханаана, вблизи иудейской границы.

1Цар 15:6. И сказал Саул Кинеянам: пойдите, отделитесь, выйдите из среды Амалика, чтобы мне не погубить вас с ним, ибо вы оказали благосклонность всем Израильтянам, когда они шли из Египта. И отделились Кинеяне из среды Амалика.

Кинеяне — одно из племен среди амаликитян (ср. Исх 2:15−21; Чис 10:29−33; Суд 1:16), дружественное евреям.

1Цар 15:7. И поразил Саул Амалика от Хавилы до окрестностей Сура, что пред Египтом;

Точное местоположение «Хавилы» неизвестно. «Сур» — часть аравийской пустыни, прилегающая к Eгипту (Быт 16:7; Исх 15:22).

1Цар 15:9. Но Саул и народ пощадили Агага и лучших из овец и волов и откормленных ягнят, и все хорошее, и не хотели истребить, а все вещи маловажные и худые истребили.

Новое нарушение со стороны Саула воли пророка Господня (ср. 1Цар 13:8−14:15.1−3. См. прим. к 1Цар 8:6).

1Цар 15:10. И было слово Господа к Самуилу такое:

1Цар 15:11. жалею, что поставил Я Саула царем, ибо он отвратился от Меня и слова Моего не исполнил. И опечалился Самуил и взывал к Господу целую ночь.

Ср. 1Цар 13:8−14. «И опечалился Самуил и взывал ко Господу целую ночь», прося вразумить его относительно того, как он должен поступить теперь с Саулом.

1Цар 15:12. И встал Самуил рано утром и пошел навстречу Саулу. И известили Самуила, что Саул ходил на Кармил и там поставил себе памятник, [но оттуда возвратил колесницу] и сошел в Галгал.

Упоминаемый здесь «Кармил» — город Иудина колена, расположенный на юг от Хеврона.

«Поставил себе памятник» (какой-либо столб с надписью) — в ознаменование и увековечение одержанной победы. Вероятно, и Агаг был пощажен (1Цар 15:9) не ради самого Агага, а дабы увеличить его присутствием блеск триумфатора.

1Цар 15:13. Когда пришел Самуил к Саулу, то Саул сказал ему: благословен ты у Господа; я исполнил слово Господа.

«Когда пришел Самуил:» для принесения жертвы. Ср. 1Цар 10:8; 1Цар 11:14−15:13.8−11. См. прим. к 1Цар 7:9.

«Я исполнил слово Господа»; см. 1Цар 15:1−3.

1Цар 15:15. И сказал Саул: привели их от Амалика, так как народ пощадил лучших из овец и волов для жертвоприношения Господу Богу твоему; прочее же мы истребили.

Девятый стих заставляет предполагать, что Саул и его войско оставили себе лучшее из достояния амаликитян далеко не по религиозным соображениям.

1Цар 15:17. И сказал Самуил: не малым ли ты был в глазах твоих, когда сделался главою колен Израилевых, и Господь помазал тебя царем над Израилем?

1Цар 15:18. И послал тебя Господь в путь, сказав: «иди и предай заклятию нечестивых Амаликитян и воюй против них, доколе не уничтожишь их».

1Цар 15:19. Зачем же ты не послушал гласа Господа и бросился на добычу, и сделал зло пред очами Господа?

Отмечается неблагодарность Саула. Воздвигнутый из ничтожества (ст. 17) на высоту царского престола Саул не обнаружил должного подчинения воле Воздвигшего его.

1Цар 15:21. народ же из добычи, из овец и волов, взял лучшее из заклятого, для жертвоприношения Господу Богу твоему, в Галгале.

См. прим. к 1Цар 15:15.

1Цар 15:22. И отвечал Самуил: неужели всесожжения и жертвы столько же приятны Господу, как послушание гласу Господа? Послушание лучше жертвы и повиновение лучше тука овнов;

1Цар 15:23. ибо непокорность есть такой же грех, что волшебство, и противление то же, что идолопоклонство; за то, что ты отверг слово Господа, и Он отверг тебя, чтобы ты не был царем [над Израилем].

См.1Цар 15:1−3, 10−11, 17−19.

1Цар 15:24. И сказал Саул Самуилу: согрешил я, ибо преступил повеление Господа и слово твое; но я боялся народа и послушал голоса их;

1Цар 15:25. теперь же сними с меня грех мой и воротись со мною, чтобы я поклонился Господу [Богу твоему].

1Цар 15:26. И отвечал Самуил Саулу: не ворочусь я с тобою, ибо ты отверг слово Господа, и Господь отверг тебя, чтобы ты не был царем над Израилем.

1Цар 15:27. И обратился Самуил, чтобы уйти. Но [Саул] ухватился за край одежды его и разодрал ее.

1Цар 15:28. Тогда сказал Самуил: ныне отторг Господь царство Израильское от тебя и отдал его ближнему твоему, лучшему тебя;

1Цар 15:29. и не скажет неправды и не раскается Верный Израилев; ибо не человек Он, чтобы раскаяться Ему.

1Цар 15:30. И сказал [Саул]: я согрешил, но почти меня ныне пред старейшинами народа моего и пред Израилем и воротись со мною, и я поклонюсь Господу Богу твоему.

1Цар 15:31. И возвратился Самуил за Саулом, и поклонился Саул Господу.

Саул сознавал, что он согрешил, нарушив волю Божию, но не чувствовал этого гpexa, не терзался внутренним очищающим раскаянием. Внешне честолюбивую душу Саула угнетала мысль не столько о том, что eго может покинуть Господь, сколько о том, что его сейчас оставит разгневанный пророк Господень и своим уходом уронит его престиж пред князьями и народом. Щадя не Саула, а честь еврейского царя, Самуил остался и совершил положенное жертвоприношение.

1Цар 15:32. Потом сказал Самуил: приведите ко мне Агага, царя Амаликитского. И подошел к нему Агаг дрожащий, и сказал Агаг: конечно горечь смерти миновалась?

1Цар 15:33. Но Самуил сказал: как меч твой жен лишал детей, так мать твоя между женами пусть лишена будет сына. И разрубил Самуил Агага пред Господом в Галгале.

Ср. 1Цар 15:3.

1Цар 15:35. И более не видался Самуил с Саулом до дня смерти своей; но печалился Самуил о Сауле, потому что Господь раскаялся, что воцарил Саула над Израилем.

«Потому что Господь раскаялся», что воцарил Саула (Ср. 1Цар 15:10−11, 16.1, 7): человекообразное выражение, говорящее о том, что первый царь евреев не воспользовался богодарованными ему средствами для того, чтобы быть ревностным орудием воли Божией на благо свое и вверенного ему народа.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.