Сучасний переклад
1 У церкві в Антиохії були деякі пророки й учителі: Варнава, Симеон, якого ще називали Ніґером, Луцій з Киринеї, Манаїл, який зростав разом з Іродом-тетрархом,[34] та Савл.
2 Одного разу, коли вони служили Господу й постилися, Дух Святий промовив до них: «Відділіть Мені Варнаву і Савла для справи, на яку Я їх обрав».
3 Тож після поста і молитви, апостоли й учителі поклали руки на Варнаву й Савла і вирядили їх у дорогу.
4 Послані Духом Святим, вони вирушили до Селевкії, звідки відпливли на Кіпр.
5 Опинившись у Саламині, вони проповідували Слово Боже в юдейських синагогах. Їм допомагав Іоан Марко.
6 Вони перетнули весь острів аж до Пафоса, там зустріли ворожбита і лжепророка, юдея, якого звали Вар-Ісус.
7 Він був при губернаторі Сергії Павлі, чоловікові розумному. Той послав по Варнаву й Савла, бо хотів почути Слово Боже.
8 Але проти них виступив Елімас-ворожбит (так перекладається його ім’я). Він намагався відвернути губернатора від віри в Ісуса.
9 Тоді Савл, якого також звали Павлом, сповнений Духа Святого, поглянув пильно на Елімаса й сказав:
10 «Ти повен усіляких підступів і лихого лукавства! Ти син диявола, і ворог усього доброго! Чи припиниш ти коли-небудь удавати брехню за істини Господні?
11 Тож слухай! Господь торкнеться тебе і ти осліпнеш й певний час не бачитимеш сонця».
Тієї ж миті глибока темрява накрила Елімасові очі, і він почав ходити безпорадно кругами, намагаючись знайти когось, хто повів би його за руку.
12 Побачивши, що сталося, губернатор здивувався науці Господній і повірив.
13 Павло з супутниками відпливли з Пафоса й прибули до Перґи Памфилійської. Іоан Марко залишив їх і повернувся до Єрусалиму.
14 А вони вирушили далі з Перґи до Антиохії Пісідійської. У суботу Павло й Варнава прийшли до синагоги й сіли там.
15 Після читання Закону Мойсея й книг пророків старші синагоги послали по них, переказуючи: «Браття, якщо маєте ви слова підтримки до людей, то кажіть, будь ласка».
16 Тоді Павло встав, подав знака рукою і промовив: «Народе ізраїльський і ви, погани, які поклоняються істинному Богу, слухайте.
17 Бог народу ізраїльського обрав наших предків і звеличив їх під час перебування в землях Єгипетських, та Своєю всемогутньою рукою Він вивів їх із тієї країни.
18 Протягом добрих сорока років Він терпів наш народ у пустелі.
19 Він знищив сім народів у країні Ханаанській, а землі їхні віддав у володіння ізраїльському народові на чотириста п’ятдесят років.
20 А після цього Бог дав нашому народові суддів аж до часів пророка Самуїла.
21 Після цього ізраїльтяни попросили дати їм царя. Бог дав їм Саула, сина Кіша з роду Веніаминового, який правив близько сорока років.
22 Після його зміщення Бог підніс Давида, щоб той був їхнім царем. Бог так говорив про нього: „Давид, син Єссея — такий чоловік, який Мені подобається. Він робитиме все, що Я бажатиму від нього”.
23 З його, Давидового, роду Бог, як і обіцяв, привів до Ізраїлю Спасителя Ісуса.
24 А ще перед Його приходом Іоан проголосив для всіх людей ізраїльських хрещення на покаяння.
25 Завершивши свою справу, Іоан сказав: „Ким ви мене вважаєте? Я — не Христос.[35] Але Тому, Хто прийде за мною, я не гідний навіть розв’язати ременці Його сандалій”.
26 Браття, сини Авраамового роду, і ви, погани, які поклоняються Богу, це ж до нас звернене те Послання про спасіння.
27 Мешканці Єрусалиму та їхні правителі не впізнали Христа, й засудили Його. Тим самим справдилися слова пророків, котрі читають щосуботи.
28 І хоч вони не могли знайти ніяких підстав для винесення смертного вироку, вони попросили Пилата вбити Ісуса.
29 Виконавши все, що було про Нього сказане у Святому Писанні, вони зняли Його з хреста й поклали в могилу.
30 Але Бог воскресив Його з мертвих!
31 Протягом багатьох днів з’являвся Він тим, хто супроводжував Його в мандрах з Ґалилеї до Єрусалиму. І сьогодні вони — Його свідки нашому народу.
32 32-33 Ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих. Ось що написано в другому Псалмі:
„Ти Мій Син; Сьогодні Я став Твоїм Батьком”.
33
34 І як Бог воскресив Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так:
„Я дам вам святе й вірне благословіння, яке обіцяв Давидові”.
35 Також і в іншому місці Він сказав:
„Ти не даси Своєму Святому зазнати тління”.
36 Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім помер. Він був похований зі своїми предками, й зазнав тління.
37 А той, Кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав.
38 38-39 Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів, і через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея.
39
40 Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки:
41 „Слухайте, ви, хто сумніваються, дивуйтеся і гиньте, бо в ваші дні таке Я роблю, у що ви ніколи не повірите, навіть якби вам хтось розповів”».
42 Коли Павло й Варнава йшли з синагоги, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.
43 А коли з синагоги всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. Апостоли розмовляли з ними й переконували їх не полишати віри в Божу милість.
44 Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.
45 Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися заздрощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.
46 А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, вирішивши, що не гідні вічного життя. Тож ми й звертаємося до поган.
47 Так наказував нам Господь:
„Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”».
48 Почувши це, погани зраділи й почали славили Слово Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.
49 Слово Господнє поширювалося по всіх навколишніх землях.
50 Але юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважливіших людей міста, і ті почали переслідування проти Павла та Варнави, й вигнали їх з цих земель.
51 Тоді апостоли обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей [36] і вирушили в Іконію.
52 А учні сповнилися втіхи й Духа Святого.