1 На закінчення. Не призведи до тління. Псалом Давида. Спомин.
2 Чи ви дійсно правду говорите? Чи творите ви праведний суд, людські сини?
3 Та ж у серці ви виношуєте беззаконня на землі, ваші руки сплітають несправедливість.
4 Від народження грішники стали чужими, від материнського лона вони заблукали й говорили неправду.
5 Їхня лють схожа на зміїну, наче в глухої гадюки, яка затикає свої вуха
6 і не чує голосу заклинателів, — чаклуна, майстерного в чарах.
7 Бог [обламає] їхні зуби в їхніх пащах! Господь розтрощив ікла левів!
8 Вони зникнуть, як протікаюча вода. Він триматиме натягненим Свій лук, доки вони не ослабнуть.
9 Щезнуть вони, як розтоплений віск. Упав вогонь, і вони не побачили сонця.
10 Він, перш ніж ваше терня виросте в кущ тернини, — мов живих, наче в гніві, — пожере вас.
11 Зрадіє праведний, коли побачить відплату безбожним. Він омиє свої руки в крові грішного.
12 І скаже людина: є таки нагорода для праведного, є таки Бог, що вершить суд на землі над усіма!