І зробив Йосія в Єрусалимі Пасху своєму Господеві, і заколов Пасху на чотирнадцятий день першого місяця, поставивши священиків за чергами для щоденного служіння в ризах у Господньому храмі. І він сказав левітам, священним рабам Ізраїля, щоб посвятити їх Господу, аби поставити святий Господній ковчег у домі, який збудував цар Соломон, син Давида. Не потрібно буде вам нести його на плечах. Тож тепер служіть Господеві, Богові вашому, оздоровляйте Його народ Ізраїль і приготуйте за родинами та вашими племенами, за писанням Давида, царя Ізраїля, і за величчю Соломона, його сина. І, ставши в храмі за частиною ваших родин левітів перед вашими братами, синами Ізраїля, за чином, жертвуйте Пасху і готуйте жертви вашим братам, а приготуєте Пасху за приписом Господа, даним Мойсеєві.
І Йосія дав народові, що знайшовся там, тридцять тисяч ягнят і баранів, три тисячі телят. Це дано із царського майна за обіцянкою народові, священикам і левітам. І дав Хелкія, Захарія, Ісуіл, наставники над храмом, священикам на Пасху дві тисячі шістсот овець і триста телят. Єхонія, Самея, брат Натанаїл, тисячники Асавія, Охіїл і Йорам дали левітам на Пасху п’ять тисяч овець, сімсот телят.
Ось це те, що зробили: священики і левіти відповідно стали, маючи опрісноки, за племенами і за частинами родин перед народом, щоб приносити Господеві, як і записано в книзі Мойсея. І так було вранці. І спекли Пасху на вогні, як і належалося, і варили жертви в мідних казанах і котлах з пахощами і принесли всім, що в народі. А після цього приготували собі та священикам, їхнім братам, синам Аарона. Оскільки священики приносили жир аж допізна, то левіти приготовили собі та священикам, своїм братам, синам Аарона. Церковні співаки, сини Асафа, були у своєму чині, за приписаним Давидом, Асафом, Захарією і Еддінумом, що при царі. І придверники були при кожних дверях. Не можна було переступити кожному свою чергу для щоденного служіння, бо їхні брати — левіти — приготували для них. І закінчено те, що має відношення до Господньої жертви в той день, аби зробити Пасху і принести жертви на Господньому жертовнику, за приписом царя Йосії. І сини Ізраїля, які там знайшлися в цей час, робили Пасху і празник опрісноків сім днів.
І не було такої Пасхи в Ізраїлі від часів пророка Самуїла. І всі царі Ізраїля не робили такої Пасхи, яку зробив Йосія, священики, левіти, юдеї та весь Ізраїль, який знайшовся у своїх посілостях, в Єрусалимі. На вісімнадцятий рік царювання Йосії зроблено цю Пасху. І правильними були діла Йосії перед їхнім Господом у серці, повному побожності. І те, що про нього ж записано в попередніх часах, про тих, що згрішили і вчинили безбожність проти Господа більше від усякого народу і царства, і чим Його засмутили в розумі, і слова Господа встали проти Ізраїля.
І після всього цього діла Йосії прийшов фараон, цар Єгипту, що йшов воювати проти Харкамуса до Євфрату, а Йосія вийшов йому назустріч. І послав цар Єгипту до нього, кажучи: Що мені й тобі, царю Юдеї, я не посланий Господом Богом проти тебе, бо до Євфрату моя війна. Тепер же Господь зі мною, і Господь у поспіху зі мною. Відступись і не протився Господеві. Та не повернувся Йосія на своїй колісниці, але скріпив себе, щоб воювати, не слухаючись слів з уст Господніх, пророка Єремії. Але став з ним до бою на рівнині Маґеддауса. І прийшли володарі до царя Йосії. І сказав цар своїм слугам: Виведіть мене з битви, бо я сильно занеміг. Відразу ж вивели його слуги царя з лав, і він вліз на свою другу колісницю. І відправлений до Єрусалима, змінив своє життя , і поховано його в родинній гробниці. І оплакали Йосію по всій Юдеї, і пророк Єремія плакав за Йосією, і засідателі з жінками його оплакували аж до цього дня. І подано, щоб це було вічним на всі роди Ізраїля. Це записано в книзі літопису царів Юди, і детально про діла Йосії, що зроблено, про його славу і його розум у Господньому законі, про те, що зроблене ним раніше і що нині, розповідається в книзі царів Ізраїля та Юди.
І, взявши з народу Єхонію сина Йосії, якому було двадцять три роки, поставили царем замість Йосії, його батька. Він царював над Юдою і Єрусалимом три місяці. Його усунув цар Єгипту, щоб не царював у Єрусалимі. І наклав данину на народ — сто талантів срібла і один талант золота. Цар Єгипту поставив царем Йоакима, його брата, царем Юдеї та Єрусалима. Йоаким зв’язав вельмож, а Зарія, схопивши свого брата, вивів із Єгипту.
Йоаким мав двадцять п’ять років, коли зацарював над Юдеєю і Єрусалимом, і він чинив погане перед Господом. І проти нього прийшов Навуходоносор, цар Вавилону і, зв’язавши його мідними кайданами, відвів до Вавилону. Навуходоносор, взявши зі священного Господнього посуду і принісши, поставив у своєму храмі у Вавилоні. А розповіді про нього і його нечистоту та безбожність записані в літописі царів.
Замість нього зацарював Йоаким, його син. Коли був поставлений, мав вісімнадцять років. Він царював три місяці і десять днів у Єрусалимі, і чинив погане перед Господом. Через рік, пославши, Навуходоносор переселив його до Вавилону разом зі священним Господнім посудом. І він поставив Седекію царем Юдеї та Єрусалима — Седекію, що мав двадцять один рік. І царював він одинадцять років. І він чинив погане перед Господом, і не посоромився слів, сказаних з Господніх уст пророком Єремією. І, поклявшись цареві Навуходоносорові в Ім’я Господа, відступив від клятв, і, твердою вчинивши свою шию та серце, переступив закони Господа, Бога Ізраїля.
Володарі народу і священики надто безбожно чинили. Вони чинили беззаконня понад усі нечистоти всіх народів і опоганили освячений Господній храм в Єрусалимі. Бог їхніх батьків послав через Свого ангела, щоб прикликати їх, оскільки милосердився над ними і над Своєю оселею. Вони ж висміяли Його послів, і в той день, в який говорив Господь, глузували з Його пророків, аж доки Його не розгнівили на Його народ через нечестиві вчинки, щоб наказав навести на них царів Халдеїв. Вони вбили їхніх молодців мечем довкола святого їхнього храму і не пощадили юнака, старця, дівчини і дитини, але всіх Він віддав у їхні руки. І весь святий Господній посуд, малий і великий, Господні ковчеги і царські склади, взявши, віднесли у Вавилон. Спалили Господній дім і рознесли мури Єрусалима, і у вогні спалили їхні вежі, і поклали край усьому їхньому славетному, щоби звести нанівець. Решту під мечем відвели у Вавилон. Вони були рабами йому та його синам аж до царювання персів на сповнення Господнього слова з уст Єремії: Доки земля не натішиться своїми суботами, весь час її спустошення, нехай спочине до сповнення сімдесяти років!
У царювання Кира перського, у першому році, на сповнення Господнього слова з уст Єремії, Господь підняв дух Кира, царя персів, і він заповів у всьому своєму царстві й одночасно через листи, кажучи: Так говорить Кир, цар персів: Мене Господь Ізраїля, найвищий Господь, поставив царем всесвіту і призначив мене збудувати Йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї. Отже, якщо є хтось із вас з Його народу, нехай буде його Господь з ним, і він, пішовши в Єрусалим, що в Юдеї, нехай збудує дім Господа Ізраїля. Це Господь, Який мешкає в Єрусалимі. Тож ті, що живуть на місцях, хай допоможуть йому, — ті, що в його місцевості, — золотом і сріблом, дарами, кіньми і худобою, разом з іншим, що на молитву дане для храму Господа, що в Єрусалимі.
І підійнялися голови племен родів Юди і племені Веніаміна, священики і левіти, і всі, яких розбудив Господній дух, щоб піти будувати Господній дім, що в Єрусалимі. А ті, що довкола них, допомогли в усьому, сріблом і золотом, кіньми, худобою і пожертвами, дуже багато, від тих, в яких Він розбудив розум.
І цар Кир виніс святий Господній посуд, який приніс з Єрусалима Навуходоносор, і помістив його у свій ідольський храм. А винісши його, Кир, цар персів, передав їх Мітрідатові, своєму скарбникові, а через нього вони були передані Санавассарові, голові юдеїв. Кількість цього була: тисяча золотих умивальниць, тисяча срібних умивальниць, двадцять дев’ять срібних кадильниць, тридцять золотих чаш, дві тисячі чотириста десять срібних і тисяча іншого посуду. Весь посуд принесений, золотий і срібний, — п’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять; принесено ж Санавассаром разом з тими, що з полону з Вавилону йшли до Єрусалима.
А в часи Артаксеркса, царя персів, написали до нього проти тих, що жили в Юдеї і Єрусалимі — Везлемос, Мітрадат, Тавеллій, Раум, Веелтеемос, писар Самсей і решта, ті, які на це поставлені, що живуть у Самарії та інших місцях, нижче написаний лист: Цареві Артаксерксові, панові, твої раби, літописець Раумос, писар Самсей і решта з їхньої ради, судді, що в Долині Сирії і Фінікії. Тепер же нехай стане відомим панові цареві, що юдеї, які прийшли від вас до нас, прийшовши до Єрусалима, будують злобне місто відступлення, а торговиці його і стіни направляють і відбудовують храм. Отже, якщо це місто буде збудоване і стіни будуть закінчені, не тільки перестануть давати данину, але й протистоятимуть. І оскільки будується храм, вважаємо за добре не поминути це, але сказати панові цареві, щоб, як ти так вважаєш, хай поглянуть у книги твоїх батьків. І в літописах знайдеш записане про це, і пізнаєш, що воно було містом відступлення, царям і містам давало клопіт, і юдеї відступники, і заколоти в ньому повстають ще від віку, через цю причину і спустошено це місто. Тому сьогодні об’являємо тобі, пане царю, що коли це місто буде збудоване, і його мури піднімуться, проходу не буде тобі до Долини Сирії та Фінікії.
Тоді цар відписав літописцеві Раумові, Веелтемові, писареві Самсеєві і решті посадовців, і тим, що живуть у Самарії, Сирії і Фінікії, нижче написане: Я прочитав листа, якого ви прислали мені. Тож я наказав пошукати, і знайдено, що те місто від віку протиставляється царям, і люди — відступники, і в ньому бувають війни. І сильні та тверді царі були в Єрусалимі, які панували і накладали данину на Долину Сирії та Фінікії. Отже, тепер я наказав заборонити тим людям будувати місто і подбати, щоб нічого поза цим не ставалося, і щоб лукавство не дійшло до повноти, щоб царям не завдавали клопоту.
Тоді, як прочитали те, що написане від царя Артаксеркса, Раумос, писар Самсай і ті урядовці, які з ними поставлені, поспішно запрігши коней, пішли до Єрусалима з кіньми і народом, що вишикувався строєм, і почали зупиняти будівничих. І будівництво храму, що в Єрусалимі, бездіяльним було до другого року царювання Дарія, перського царя.
І цар Дарій справив велику вечерю всім, хто під ним, і всьому його родові, і всім воєводам Мідії і Персії, і всім сатрапам, вождям і управителям, що під ним, від Індії аж до Ефіопії на сто двадцять п’ять сатрапів. Їли і пили і, наситившись, відійшли. А цар Дарій пішов до спальні й ліг, і був у безсонні.
Тоді три молодці-охоронці, які стерегли тіло царя, сказали один до одного: Скажімо кожний з нас одне слово, яке переможе. І той, чиє слово видасться мудрішім за інших, цар Дарій дасть йому великі дари і великі перемоги, одягнеться в порфіру і питиме із золота, і в золоті сидітиме, і матиме позолочену колісницю та вісоновий кидар і гриву на шиї, і другим сяде після Дарія задля своєї мудрості та назветься кровним Дарія.
І тоді кожний, написавши своє слово, запечатали і поклали під подушку царя Дарія, кажучи: Коли цар устане, дадуть йому лист, і чиє слово визнає за наймудріше, цар і три вельможі Персії, то йому дасться перемогу, як і написано. Один написав: Перемагає вино. Інший написав: Перемагає цар. Третій написав: Перемагають жінки, а понад усе перемагає правда.
І коли цар встав, узявши писання, дали йому, і він прочитав. І, пославши, він покликав усіх вельмож Мідії і Персії, сатрапів, вождів і управителів, і володарів, і сів у залі засідань, і прочитано лист перед ними. І він сказав: Покличте молодців, і вони роз’яснять їхні слова. І покликано їх, і ввійшли. І сказав їм: Сповістіть нам про листи.
І почав перший, який сказав про силу вина, і так сказав: Мужі, скільки перемагає вино? Усіх людей, що його п’ють, зводить з розуму. І в царя, і в сироти чинить один розум, і в раба, і у вільного, у бідного і в багатого. Весь розум повертає до веселості й радості, і він не пам’ятає жодного смутку і жодного боргу. І всі серця робить багатими, забуває про царя, сатрапа і всіх за талант доводить до говоріння. І не пам’ятає, коли п’ють, щоб любити друзів і братів, і по не довгому часі витягають мечі. Коли ж відходять від вина, не пам’ятають, що зробили. О, мужі! Хіба не перемагає вино, бо так змушує чинити? І так сказавши, замовк.
Другий почав говорити, — той, що сказав про силу царя: О, мужі! Хіба не люди підкоряють землю і море, пануючи над усім, що в них. Цар же перемагає, володіє всіма і панує над ними, і все, що тільки скаже їм, слухають. Якщо скаже їм вести війну один проти одного, чинять. Якщо ж пошле їх на війни, ідуть і приборкують гори, стіни і вежі. Б’ють, б’ються і не переступають слово царя. Якщо ж переможуть, збирають для царя все, і те, що захоплять, і все інше. Ті, що не воюють і не б’ються, але обробляють землю, коли сіють знову, збираючи, несуть цареві. І, випереджаючи один одного, приносять данину цареві. І він є сам, один. Коли скаже вбити, — убивають. Сказав відпустити — відпускають. Сказав побити — б’ють. Сказав винищити — винищують. Сказав збудувати — будують. Сказав вирубати — вирубують. Сказав насадити — насаджують. І весь його народ, і сили його слухають. А в цьому він лягає, їсть, п’є і спить, а вони охороняють довкола нього, і кожний з них не може відійти і чинити свої діла, і не є йому неслухняними. О, мужі! Хіба не перемагає цар, бо так його слухаються! І замовк.
А третій, що сказав про жінку і правду, — це Зоровавель, — він почав говорити: Мужі! Хіба не великий цар, і люди численні, і вино перемагає, хто ж той, що володіє ними, чи хто панує над ними, хіба не жінки? Жінки породили царя і весь народ, який панує над морем і землею. І з них вийшли, і вони вигодували їх, тих, що насадили виноградники, з яких твориться вино. Вони виробляють одяг людям, вони роблять славу чоловікам, і чоловіки не можуть бути без жінок. Якщо ж зберуть золото, срібло і всяку гарну річ, і бачать одну гарну на вигляд і красиву жінку і, залишивши все це, споглядають на неї і з відкритими устами дивляться на неї, і всі її жадають більше за золото, срібло і всяку гарну річ. Чоловік залишає свого батька, який його вигодував, і власну країну, і пристає до власної жінки, і з жінкою зоставляє душу, і не пам’ятає ані батька, ані матір, ані країну. Тому потрібно, аби ви пізнали, що жінки панують над вами. Чи не терпите болі й трудитеся, і все даєте, і приносите жінкам? Чоловік бере свій меч і виходить, щоб іти в дорогу, чинити розбій, красти і плисти морем і ріками. І бачить лева, і в темряву йде, і коли вкраде, учинить розбій і пограбує, та відносить улюбленій. Чоловік більше любить власну жінку, ніж батька і матір. І численні стали безумними власним розумом через жінок, і через них вони стали рабами, численні загинули, були вбиті й згрішили через жінок. Тож тепер невже не вірите мені? Хіба цар не могутній своєю владою? Чи не всі країни бояться доторкнутися до нього. Я бачив його і Апамину, дочку подивугідного Вартака, наложницю царя, що сиділа по правиці царя, брала вінець з голови царя і клала на свою, і по щоці лівицею вдарила царя. І при цьому цар, відкривши уста, глядів на неї. І коли засміється до нього, він сміється. Коли ж розгнівається на нього, він її потішає, щоб її примирити. О, мужі! Хіба не сильні жінки, коли так чинять?
І тоді цар і вельможі поглянули один на одного. І він почав говорити про правду: Мужі, хіба не сильні жінки? Велика земля, високе небо і швидке в бігу сонце, бо повертається довкола неба і знову біжить на своє місце в один день. Чи не великий Той, що це робить? І велика, і сильна в усьому правда! Уся земля правду кличе, і небо її благословить, усі діла трясуться і тремтять, і немає з нею нічого неправедного. Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, неправедні всі людські сини, неправедні всі їхні діла, ці всі. І немає в них правди, і в їхній неправедності гинуть. Правда ж перебуває, зміцнюється навіки, живе і міцнішає навіки-віків. І не вміє зглядатися на обличчя, ні приймати дари, але творить праведне з усього неправедного і поганого. І всім до вподоби її діла, і немає в її суді нічого неправедного. Її сила, царство, влада і велич усіх віків. Благословенний Бог правди. Він перестав говорити. І тоді весь народ закричав, і тоді сказали: Велика правда, і вона перемагає.
Тоді цар сказав йому: Попроси, що хочеш, більше від написаного, і дамо тобі, оскільки ти виявився наймудрішим. Тож сядеш поблизу мене і назвешся моєю родиною. Тоді він сказав цареві: Згадай молитву, якою я помолився, щоби збудувати Єрусалим, у день, коли ти прийняв твоє царство, і щоб відіслати весь посуд, забраний з Єрусалима, який відлучив Кир, коли обіцяв вигубити Вавилон, і обіцяв відіслати туди. Ти обіцяв збудувати храм, який спалили ідумейці, коли спустошено Юдею халдеями. Тепер це є те, про що тебе прошу, пане царю, і що молю в тебе, і це відповідає твоїй величності. Тож благаю, щоб ти виконав обітницю, яку ти з уст твоїх обіцяв зробити Цареві неба.
Тоді цар Дарій, уставши, поцілував його і написав йому листи до всіх економів, намісників, воєвод і сатрапів, щоб провели його і тих, що з ним, усіх, що йдуть будувати Єрусалим. І написав листи до всіх намісників у Долині Сирії, Фінікії і тим, що в Лівані, щоб приносили кедрове дерево з Лівану до Єрусалима, і щоб з ним збудували місто. І написав усім юдеям про свободу, тим, що йдуть із царства до Юдеї, аби кожний сильний, сатрап, намісник і економ не приходив до їхніх дверей, і кожна околиця, яку тримають, щоб була їм без податку, і щоб ідумейці залишили юдейські села, які утримують, і на будування святині дали на рік двадцять талантів, поки будується, і десять талантів на рік на жертовник, щоб підтримувати всепалення кожного дня, щоби, згідно із заповіддю, приносити сімнадцять всепалень, і щоби була свобода для всіх, хто приходить з Вавилону будувати місто, для них, їхніх дітей і всіх священиків, що приходять. Написав же і про утримання, і священний одяг, що в ньому служитимуть. І написав, щоб дати левітам утримання аж до того дня, коли закінчиться будова дому та Єрусалима, і написав про всіх сторожів міста, щоб дати їм жереб і утримання. І відіслав увесь посуд, який вилучив Кир з Вавилону. І все, що Кир сказав зробити, він заповів зробити і відіслати до Єрусалима.
Коли молодець вийшов, піднявши обличчя до неба перед Єрусалимом, він поблагословив Царя неба, кажучи: Від Тебе перемога, від Тебе мудрість і Твоя слава, а я твій раб. Благословенний Ти, що дав мені мудрість. І Тобі визнаюся, Володарю батьків. І він взяв листи, вийшов до Вавилону і сповістив усім своїм братам. Вони поблагословили Бога своїх батьків, бо Він дав їм свободу і відпущення, щоб піти і збудувати Єрусалим і храм, де на ньому дано Його Ім’я. І вони святкували сім днів з музикою і радістю.
Після цього вибрано володарів дому батьків, щоб пішли за їхніми племенами, їхні жінки, сини, дочки, їхні раби, рабині та їхня худоба. І Дарій послав з ними тисячу кіннотників, аж доки не доведуть їх до Єрусалима з миром і з музикою, тимпанами і сопілками. Усі їхні брати веселилися, і він зробив так, щоб вони пішли разом з ними.
Ось це імена мужів, які пішли, за їхніми батьківщинами, за племенами, за своєю часткою. Священики, сини Фінееса, сина Аарона: Ісус, син Йоседека, сина Сарая, Йоакім, син Зоровавеля, сина Салатіїла, з дому Давида, з роду Фареса, племені Юди, який промовляв мудрі слова до Дарія, царя персів, у другому році його царства, у місяці нісані, першого дня місяця. Ці є ті з полонених переселення, що пішли з Юдеї, яких переселив Навуходоносор, вавилонський цар, до Вавилону, і вони повернулися в Єрусалим і до всієї Юдеї, кожний до свого міста, що прийшли з їхніми начальниками, — із Зоровавелем і Ісусом, Неемією, Зареєм, Рисеєм, Енинієм, Мардохеєм, Веелсаром, Асфарасом, Воролієм, Роімом, Ваавом.
Число тих, що були з народів, і їхні начальники: сини Фороса — дві тисячі сто сімдесят два. Сини Сафата — чотириста сімдесят два. Сини Арея — сімсот п’ятдесят шість. Сини Фаатмоава із синами Ісуса і Йоава — дві тисячі вісімсот дванадцять. Сини Олама — тисяча двісті п’ятдесят чотири. Сини Зата — дев’ятсот сорок п’ять. Сини Хорвея — сімсот п’ять. Сини Ванія — шістсот сорок вісім. Сини Вивая — шістсот двадцять три. Сини Асґада — три тисячі триста двадцять два. Сини Адонікама — шістсот шістдесят сім. Сини Ваґоя — дві тисячі шістдесят шість. Сини Адіна — чотириста п’ятдесят чотири. Сини Атира Езекія — дев’яносто два. Сини Кілана і Азита — шістдесят сім. Сини Азура — чотириста тридцять два. Сини Аннія — сто один. Сини Арома, сини Васая — триста двадцять три. Сини Аріфа — сто дванадцять. Сини Ветируса — три тисячі п’ять. Сини з Ветломона — сто двадцять три. Ті, що з Нетеваса, — п’ятдесят п’ять. Ті, що з Енати, — сто п’ятдесят вісім. Ті, що з Ветасмона, — сорок два. Ті, що з Каріятіарії, — двадцять п’ять. Ті, що з Капіраса і Вирота, — сімсот сорок три. Хадіази і Амміди — чотириста двадцять два. Ті, що з Кірами і Ґавви, — шістсот двадцять один. Ті, що з Макалона, — сто двадцять два. Ті, що з Ветолія, — п’ятдесят два. Сини Ніфіса — сто п’ятдесят шість. Сини Каламоя іншого і Онуса — сімсот двадцять п’ять. Сини Єрехія — триста сорок п’ять. Сини Саннаса — три тисячі триста тридцять.
Священики: сини Єддуя, сина Ісуса, до синів Анасіва — дев’ятсот сімдесят два. Сини Еммира — тисяча п’ятдесят два. Сини Фассура — тисяча двісті сорок сім. Сини Харми — тисяча сімнадцять.
Левіти: сини Ісуса, Кадміїла, Ваннуя і Удія — сімдесят чотири. Співаки святого: сини Асафа, сто сорок вісім. Придверники: сини Салума, сини Атара, сини Толмана, сини Акува, сини Атита, сини Совая, усіх — сто тридцять дев’ять. Священні слуги: сини Ісава, сини Асіфа, сини Таваота, сини Кираса, сини Суя, сини Фадея, сини Лавана, сини Анґава, сини Акуда, сини Ута, сини Китава, сини Аґава, сини Сувая, сини Анана, сини Катуя, сини Ґеддура, сини Яіра, сини Десана, сини Ноева, сини Хасева, сини Ґазира, сини Озія, сини Фіноя, сини Асара, сини Вастая, сини Асана, сини Маанія, сини Нафіса, сини Акуфа, сини Ахіва, сини Асура, сини Фаракіма, сини Васалота, сини Меедди, сини Кута, сини Харея, сини Вархуса, сини Серара, сини Томоя, сини Насія, сини Атіфа. Сини рабів Соломона: сини Ассафіота, сини Фаріда, сини Єїлія, сини Лозона, сини Ґеддила, сини Сафутія, сини Атіля, сини Факарета Савії, сини Саротія, сини Масія, сини Ґаса, сини Ассуса, сини Суваса, сини Аферра, сини Вародіса, сини Сафата, сини Амона. Усіх священних служителів і синів рабів Соломона — триста сімдесят два.
Це ті, що пішли з Термелета і Телерсаса, їхній володар Хараат, Адан і Амар, і не змогли сповістити своїх батьківщин і родів, чи є з Ізраїля. Сини Далана, сина Тувана, сини Некодана, — шістсот п’ятдесят два. І зі священиків — ті, що чинили священне, і не знайдено їх: сини Оввія, сини Аккоса, сини Йоддуса, який узяв за жінку Авґію з дочок Фарзеллея і прозваний його іменем. І вони, коли шукали письмо роду в списку, та не знайшли, то були відставлені від священнослужіння. І сказав їм Неемія і Аттарія, щоб вони не мали частки у святому, аж доки не постане первосвященик, одягнений Об’явленням і Правдою.
Усі ж були: Ізраїль від дванадцятилітніх — сорок дві тисячі триста шістдесят, окрім рабів і рабинь. Їхніх рабів і рабинь — сім тисяч триста тридцять сім. Співаки і співачки — двісті сорок п’ять. Верблюдів — чотириста тридцять п’ять, коней — сім тисяч тридцять шість, ослів — двісті сорок п’ять, під’яремних — п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять.
Деякі з володарів батьківщин, коли вони прийшли до Божого храму, що в Єрусалимі, обіцяли підняти дім на його місці по своїй силі і дати до храмової скарбниці на роботи тисячу мін золота, п’ять тисяч мін срібла і сто священних одеж.
І поселилися священики, левіти і ті, що з народу, в Єрусалимі та околиці, а священні співаки, придверники і весь Ізраїль — у своїх селах.
А коли настав сьомий місяць, і коли сини Ізраїля були кожний у себе, вони зібралися всі разом на площі першої брами, що до сходу. І, вставши, Ісус, син Йоседека, його брати-священики, Зоровавель, син Салатіїла, і його брати приготовили жертовника Бога Ізраїля, щоб на ньому принести всепалення згідно з тим, що записано в книзі Мойсея, Божого чоловіка. І зібралися до них з інших народів землі. І поставили жертовник на своєму місці, бо з ними ворогували і їх перемогли всі ті народи, що на землі, і приносили жертви за часом — ранкове і вечірнє всепалення Господеві. І зробили празник шатер, як і приписано в законі, і щоденні жертви, як і належалося, і після цього постійний принос і жертви суботи, і нових місяців, і всіх освячених празників. Хто склав обітницю в молитві Богові, від дня нового місяця, у сьомому місяці почали приносити жертви Богові. А Божий храм ще не був збудований. І дали срібло, їжу і напій каменярам і будівничим, і вози — сидонянам і тирянам, щоб вони привезли з Лівану кедрове дерево, аби перевезли плоти до пристані Йоппії за приписом, написаним їм від Кира, царя персів.
І в другому році після приходу до Божого храму в Єрусалим, у другому місяці, почав роботи Зоровавель, син Салатіїла, і Ісус, син Йоседека, їхні брати і священики, левіти і всі, що прийшли з полону в Єрусалим. Вони поклали основу Божого храму в день нового місяця, у другому місяці другого року, по приході до Юдеї та Єрусалима. І поставили левітів, від двадцятилітніх і старших, над Господніми ділами, і встав Ісус, сини, брати, брат Кадміїл і сини Ісуса Імадавуна і сини Йода, сина Іліядуна, із синами і братами, усі левіти; вони всі разом — наглядачі над тими, хто виконував роботи в Господньому домі. І будівничі збудували Господній храм, і встали одягнені священики з трубами, музиками і левіти, сини Асафа, маючи цимбали, співаючи для Господа і прославляючи за Давидом, царем Ізраїля. Вони заспівали пісні, прославляючи Господа, бо Його доброта і слава навіки в усьому Ізраїлі. І весь народ затрубив і вигукував великим голосом, співаючи Господеві на піднесення Господнього дому. І прийшли до цієї будови деякі зі священиків, левітів і начальників за їхніми батьківщинами, старійшини, що бачили попередній дім, з криком і великим плачем, а багато хто з трубами, радістю і великим криком. Таким чином народ не чув труби через плач народу, бо народ гучно трубив, так що чути було далеко.
Почувши, вороги племені Юди і Веніаміна прийшли довідатися, що це за голос труб. І довідались, що ті, які з полону, будують храм Господеві, Богові Ізраїля, і, прийшовши до Зоровавеля, Ісуса і володарів батьківщин, кажуть їм: Будуватимемо з вами! Бо, так само, як і ви, ми слухаємося вашого Господа і Йому приносимо жертву від днів Асвасарета, царя ассирійців, який переселив нас сюди. І сказав їм Зоровавель, Ісус і володарі батьківщин Ізраїля: Не вам і нам будувати дім нашому Господеві Богові! Бо ми самі збудуємо Господеві Ізраїля згідно з тим, що нам наказав Кир, цар персів. А народ землі, який був з тими, що в Юдеї, і, перешкоджаючи, перешкоджали будувати, і, чинячи змови та розрухи, і заворушення, не дав закінчити будову весь час життя царя Кира. І перешкоджали будівництву два роки аж до царства Дарія.
А в другому році царювання Дарія пророкували Анґей і Захарія, син Едда, пророки в юдеїв, що в Юдеї та Єрусалимі, Іменем Господа, Бога Ізраїля. Тоді, вставши, Зоровавель, син Салатіїла, і Ісус, син Йоседека, розпочали будувати Господній дім, що в Єрусалимі, коли з ними були Господні пророки, які їм допомагали. У той час прийшов до них Сісінній, володар Сирії, Фінікії, Сатравузаній і друзі, і сказали їм: За чиїм дозволом будуєте цей дім і це покриття, і довершуєте все інше, і хто є будівничі, що це довершують? І мали милість відвідинами від Господа старійшини юдеїв, що були над полоненими, і не заборонили їм будувати, аж доки не повідомлено про них Дарієві й не одержано відповіді.
Відпис листа, який Дарієві написав і відіслав Сісінній, володар Сирії та Фінікії, і Сатравузаній, і друзі, що в Сирії і Фінікії: Володарі цареві Дарієві — вітання! Усе нехай буде відомим нашому панові цареві, що, прийшовши до країни Юдеї і пішовши до міста Єрусалима, ми знайшли старійшин юдейських з полону в місті Єрусалимі, які будували новий великий дім Господеві з дорогого тесаного каміння, деревом, що покладене на стінах. І ті роботи зроблені дбайливо, і діло просувається в їхніх руках, і викінчене з усією славою і дбайливо. Тоді ми випитали цих старійшин: За чиїм наказом ви будуєте цей дім і основуєте ці діла? Отже, ми їх запитали, щоб тобі об’явити і тобі написати, хто чоловіки-провідники, і ми попросили список імен їхніх провідників. А вони відповіли нам, кажучи: Ми є рабами Господа, Який створив небо і землю. І дім збудовано багато років тому великим і сильним царем Ізраїля, і його закінчено. А тому, що наші батьки, збунтувавшись, згрішили проти небесного Господа Ізраїля, Він їх віддав у руки царя Вавилону Навуходоносора, царя халдеїв. І дім вони, знищивши, спалили, а народ взяли в полон до Вавилону. А в першому році, коли зацарював Кир над вавилонською країною, написав цар Кир, щоби збудувати цей дім. А священний, золотий і срібний посуд, який Навуходоносор виніс з того дому, що в Єрусалимі, і поставив їх у своєму храмі, цар Кир знову виніс їх із храму, що у Вавилоні, і передано його Зоровавелеві та володареві Санавассарові. І наказано йому віднести весь цей посуд, щоб поставити в храмі, що в Єрусалимі, і збудувати цей Господній храм на місці. Тоді той Санавассар, прийшовши, поклав основу Господнього дому, що в Єрусалимі, і відтоді аж дотепер будова не одержала завершення. Тож тепер, якщо цар вважає за відповідне, хай поглянуть до царських бібліотек пана царя, тих, що у Вавилоні. І чи з рішеннями царя Кира узгоджується те, що стосується будови Господнього дому, що в Єрусалимі, і як судитиме наш пан цар, нехай відповість нам про це.
Тоді цар Дарій наказав поглянути в царські бібліотеки, що лежать у Вавилоні, і знайдено в Екватанах, у замку, що в країні Мідії, один сувій, в якому було записано таке: У першому році царювання Кира: Цар Кир наказав збудувати Господній дім, що в Єрусалимі, щоб постійно приносили жертви на вогні, висота якого — шістдесят ліктів, ширина — шістдесят ліктів, з трьох рядів тесаного каменя і одного ряду нового дерева з країни, і дати кошти з дому царя Кира. І священний золотий і срібний посуд Господнього дому, який виніс Навуходоносор з дому, що в Єрусалимі, і відніс до Вавилону, доставити до дому, що в Єрусалимі, де він лежав, щоби був поставлений там. Він же наказав подбати про це Сісіннію, володареві Сирії та Фінікії, і Сатравузанові, друзям і володарям, поставленим у Сирії та Фінікії, залишити місце і допомогти Господньому рабові Зоровавелеві, володареві Юдеї, і старійшинам юдеїв, щоби збудувати той дім Господа на його місці.
І я наказав повністю збудувати його і подбати, щоб допомогти тим юдеям, що з полону, аж доки не буде закінчено Господній дім. І з податків Долини Сирії і Фінікії нехай ревно видається допомога цим людям на Господні жертви володареві Зоровавелеві, з биків, баранів і ягнят. Так само і пшениця, сіль, вино і олія постійно кожного року, як священики, що в Єрусалимі, вкажуть, так видати на кожний день без вагання, щоби приносилися жертви виливання найвищому Богові за царя і рабів, і щоб молилися за їхнє життя. І вказати, що коли хто переступить щось з вищесказаного і написаного чи й усуне, то нехай візьмуть дерево з його власних, і на цьому нехай буде він повішений, а його маєтки стануть царськими. Через це і Господь, Ім’я Якого там прикликають, нехай вигубить усякого царя і народ, який простягне свою руку, щоб перешкодити, чи вчинити зло тому Господньому домові, що в Єрусалимі. Я, цар Дарій, наказав, щоб сталося докладно за цим.
Тоді Сісінній, володар Долини Сирії та Фінікії, Сатравузаній і друзі, слухняні наказам царя Дарія, наглядали над священними ділами, дуже дбайливо допомагаючи юдейським старійшинам і поставленим над святим. І святі діла поступали вперед, як пророкували пророки Анґей і Захарія. І закінчили це за заповіддю Господа, Бога Ізраїля, і за розпорядженням Кира, Дарія та Артаксеркса, царів персів, до шостого року Дарія, царя персів. Святий дім завершено до двадцять третього дня місяця адара, у шостому році царя Дарія. І зробили сини Ізраїля, священики, левіти і решта, що з полону, ті, що наставлені докладно за тим, що в книзі Мойсея. І принесли на обновлення Господнього храму сто биків, двісті баранів, чотириста ягнят, дванадцять козлів за гріх усього Ізраїля, за числом володарів племен Ізраїля — дванадцять. І стали священики і левіти, одягнені за племенами, на діла Господа, Бога Ізраїля, згідно з книгою Мойсея, і придверники при кожних дверях.
І провели сини Ізраїля ті, що з полону, Пасху в чотирнадцятий день першого місяця. Бо священики і левіти очистилися разом, і всі сини полону не очистилися, отже, левіти всі разом очистилися і закололи Пасху всім синам полону, своїм братам-священикам і собі. І їли сини Ізраїля, ті, що з полону, усі, що відлучилися від гидот народів землі, що шукали Господа. І провели празник опрісноків, сім днів радіючи перед Господом, бо перемінив раду царя ассирійців, що проти них, щоб укріпити їхні руки на діла Господа, Бога Ізраїля.
Після цього, як царював Артаксеркс, цар персів, прийшов Ездра, син Сарея, сина Езрія, сина Хелкія, сина Салима, сина Саддука, сина Ахітова, сина Амарія, сина Езія, сина Марерота, сина Зарая, сина Сауя, сина Вокка, сина Авісуя, сина Фінееса, сина Елеазара, сина Аарона, першого священика. Цей Ездра прийшов із Вавилону як писар, бувши обізнаним із законом Мойсея, що даний Богом Ізраїля. І цар дав йому славу, як він знайшов милість перед ним в усіх його навчаннях. І прийшли з ним деякі із синів Ізраїля, священиків, левітів, священних співаків і придверників, і священних рабів до Єрусалима в сьомому році царювання Артаксеркса в п’ятому місяці, це сьомий рік царя. Бо, вийшовши з Вавилону в день нового місяця, у першому місяці, то в день нового місяця в п’ятому місяці вони прийшли до Єрусалима, за даною їм доброю подорожжю від Господа. Бо Ездра мав велике вміння, щоб нічого не залишити з того, що в Господньому законі, та із законів навчати весь Ізраїль, усі заповіді та суди.
Це — нижчеподаний відпис наказу царя Артаксеркса, письма, посланого священикові Ездрі, читцеві Господнього закону: Цар Артаксеркс священикові Ездрі, читцеві Господнього закону: вітання! Я, ласкаво судивши, наказав бажаючим з юдейського народу, тим, які хочуть зі священиків і левітів, і тих, що в нашому царстві, піти з тобою в Єрусалим. Отже, ті, що бажають, хай підуть з тобою, як і вирішено мною та сімома друзями-радниками, щоб відвідати тих, що в Юдеї і в Єрусалимі, згідно з тим, що є в законі Господньому, і принести до Єрусалима дари Господеві Ізраїля, те, що обіцяв я і приятелі, і все золото та срібло, яке знайшлося у вавилонській країні, Господеві до Єрусалима з дарованим від народу для храму їхнього Господа, що в Єрусалимі, щоб зібрати золото і срібло для биків, баранів, ягнят і це, що з ними піде, щоб принести жертви на жертовнику їхнього Господа, що в Єрусалимі.
І все, що тільки з твоїми братами бажаєш чинити із золотом і сріблом, роби за бажанням твого Бога, і священний посуд Господа, даний тобі на потреби храму твого Бога, що в Єрусалимі, поставиш перед твоїм Богом, що в Єрусалимі. І інше, що тобі буде потрібне для храму твого Бога, придбаєш із царської скарбниці. І я, цар Артаксеркс, наказав сторожеві скарбниці Сирії і Фінікії, щоб те, за чим пошле священик Ездра, читець закону Найвищого Бога, дбайливо було йому дане аж до ста талантів срібла, так само до ста мірок пшениці, ста мірок вина і безліч солі. Усе те нехай буде зроблене дбайливо за Божим законом для Найвищого Бога, щоб не було гніву на царстві царя і на синах. І вам повідомляється, що для всіх священиків, левітів, священних співаків, придверників, священних слуг і купців цього храму не буде жодного податку, ні іншого тягаря, і щоб ніхто не мав влади щось їм накинути. І ти, Ездро, за Божою мудрістю постав суддів і суддів, щоб судили в цілій Сирії і Фінікії всіх тих, що знають закон твого Бога. А тих, що не знають, навчиш! І всі, які переступають і закон твого Бога, і царський закон, хай будуть належно покарані, чи це смертю, чи це карою, чи грошовою карою, чи вигнанням.
Благословенний єдиний Господь, Який дає це в серце царя, щоб прославити Його дім, що в Єрусалимі, і вчинив мене шанованим перед царем, радниками, усіма приятелями і його вельможами. І я став сильним за допомогою мого Господа Бога, і я зібрав мужів з Ізраїля, щоб пішли зі мною.
Ось це проводирі за їхніми батьківщинами і володіннями, що йшли зі мною з Вавилону в царювання царя Артаксеркса. Із синів Фінееса — Ґасом, із синів Єтамара — Ґамил, із синів Давида — Аттус, син Сехенія. Із синів Фороса — Захарія, і з ним сто п’ятдесят записаних мужів. Із синів Фаатмоава — Еліаоній, син Зарея, і з ним двісті мужів. Із синів Затоя — Сенехія, син Єзила, і з ним — триста мужів. Із синів Адіна — Вин-Йоната, і з ним — двісті п’ятдесят мужів. Із синів Ілама — Єсія, син Ґотолія, і з ним сімдесят мужів. Із синів Сафатія — Зарея, син Михаїла, і з ним — сімдесят мужів. Із синів Йоава — Авадія, син Єзила, і з ним — двісті дванадцять мужів. Із синів Ванія — Салімот, син Йосафія, і з ним — сто шістдесят мужів. Із синів Вавія — Захарія, син Вивая, і з ним — двадцять вісім мужів. Із синів Асґата — Іван, син Акатана, і з ним — сто десять мужів. Із синів Адонікама — останні, ось це їхні імена: Еліфалат, Єуїл і Самея, і з ними — сімдесят мужів. Із синів Ваґоя — Утій, син Істалкура, і з ним — сімдесят мужів.
І я їх зібрав до згаданої ріки Тера, і ми отаборилися там три дні, і я їх повчав. І я там не знайшов нікого із синів священиків і з левітів. Тож я послав до Елеазара, Ідуїла, Маасмана, Елнатана, Самея, Йоріва, Натана, Енната, Захарії і Месолама, володарів і знавців, і я сказав їм піти до володаря Аддея, що на місці скарбниці, заповівши їм сказати Аддею, його братам і тим, що на місці скарбниці, щоб послали нам тих, що є священиками в домі нашого Господа. І вони привели нам із сильною рукою нашого Господа вчених мужів із синів Моолія, сина Левія, сина Ізраїля: Асевивія, його синів і братів, — вісімнадцять. Асевія, Аннуна і Осея, брата із синів Ханунея та їхніх синів, — двадцять мужів. А зі слуг священиків, яких дав Давид і володарі на працю левітам, — двісті двадцять слуг священиків. Подано список усіх імен. І я там заповів піст юнакам перед нашим Господом, щоби шукати в Нього добру путь для нас і для тих, що є з нами, для наших дітей і худоби. Адже я посоромився просити для певності в царя піших і кінних, і супровід проти наших ворогів. Бо ми сказали цареві, що сила нашого Господа буде з тими, хто шукає Його, у кожному виправлянні. І ми знову помолилися до нашого Господа за це, і одержали милосердя. І я відділив з володарів племен священиків дванадцять мужів, і Серевія та Ассамія, а з ними — десять мужів з їхніх братів. І я їх поставив над золотом, сріблом і святим посудом дому нашого Господа, який дарував цар, його радники, вельможі та весь Ізраїль. І, вставши, я їм передав шістсот п’ятдесят талантів срібла, сто талантів срібного посуду, сто талантів золота, двадцять позолоченого і дванадцять мідних посудин з добірної міді, що виблискує, як золотий посуд. І я їм сказав: І ви є святими для Господа, і посуд святий, і золото, і срібло, обітоване Господеві, Господеві наших батьків. Пильнуйте і стережіть, доки ви не передасте їх володарям племен священиків і левітів, і володарям батьківщин Ізраїля в Єрусалимі в складах дому нашого Господа. І ті священики і левіти, що взяли золото, срібло і посуд, принесли це в Єрусалим, до храму Господнього.
І ми відійшли від ріки Тери у дванадцятий день першого місяця, і ввійшли ми до Єрусалима при сильній руці нашого Господа, що над нами, і Господь спас нас у дорозі від усякого ворога, і ми прийшли в Єрусалим. І коли я прибув сюди, у третій день, то передано зважене золото і срібло в домі нашого Господа Мармотію, синові Урії, священикові, і з ним був Елеазар, син Фінееса, і були з ними Йосавдос, син Ісуса, і Моет, син Саванна, левіти, усе було за числом і вагою, і записано всю їхню вагу в тій годині. А ті, що прийшли з полону, принесли жертви Господеві, Богові Ізраїля: дванадцять биків за весь Ізраїль, дев’яносто шість баранів, сімдесят два ягняти, дванадцять козлів за спасіння. Усе в жертву Господеві. І віддали накази царя царським економам і володарям Долини Сирії і Фінікії, і прославили народ і Господній храм.
А коли це закінчилося, то прийшли до мене володарі, кажучи: Народ Ізраїля, володарі, священики і левіти не відділилися від чужого народу землі з-за їхньої нечистоти, від ханаанців, хеттійців, ферезейців, євусейців, моавійців, єгиптян й ідумейців. Оскільки побралися з їхніми дочками, вони і їхні сини, і змішалося святе насіння із чужим народом землі, і вчащали володарі і вельможі в цьому беззаконню від початку діла.
І сталося, що як тільки я це почув, то роздер одяг і священний одяг, і рвав волосся з голови та бороди, і сів я, задуманий і смутний. І зібралися до мене ті, які тоді були зрушені словом Господа Ізраїля, коли я плакав над беззаконням, і я сів смутним аж до вечірньої жертви. І, вставши від посту, маючи роздертий одяг і священний одяг, схиливши коліна і простягнувши руки до Господа, я сказав: Господи, я засоромлений, я застидався перед Твоїм обличчям. Бо наші гріхи помножилися понад наші голови, а наші беззаконня піднялися аж до неба; ще із часів наших батьків і аж до цього дня ми є у великому гріху. І через гріхи наші і наших батьків ми були передані з нашими братами, з нашими царями і з нашими священиками царям землі на меч, полон і грабунок із соромом аж до цього дня. І тепер ненадовго було над нами милосердя в Тебе, Господи, щоб залишити нам корінь та ім’я в місці Твого освячення, і щоб відкрити світло нам у домі нашого Господа, щоб дати нам їжу в час нашого рабства. І коли ми служили, ми не були покинені нашим Господом, але Він поставив нас у милості перед царями персів, аби дати нам їжу, прославити наш храм і підняти спустошення Сіону, щоб дати нам основу в Юдеї та Єрусалимі. Тепер же що скажемо, Господи, бо маючи це, ми переступили Твої приписи, які Ти дав рукою Твоїх рабів-пророків, кажучи: Земля, до якої входите успадкувати, є земля опоганена поганню чужинців землі, і вони наповнили її їхньою нечистотою. Тож тепер не віддаватимете їхніх дочок за ваших синів, а дочок ваших не даватимете їхнім синам. Не шукатимете миритися в тому, що має до них відношення весь час, щоб, скріпившись, ви їли блага землі й успадкували вашим синам навіки. І те, що трапляється нам, усе стається через наші злі діла і наші великі гріхи. Адже Ти, Господи, облегшив наші гріхи і дав нам цей корінь. Ми знову повернулися, щоб переступити Твій закон, аби змішатися з нечистотою народів землі. Не розгніваєшся на нас, щоб нас знищити, щоб не залишити корінь, насіння і наше ім’я. Господи Ізраїля, Ти є праведним, бо ми залишилися коренем до сьогодні. Ось тепер ми є перед Тобою в наших беззаконнях, бо не можемо ще стояти перед Тобою через це.
І коли Ездра визнавався, молячись, плачучи, лежачи на землі перед храмом, до нього зібралася з Єрусалима дуже велика юрба — чоловіки, жінки і молодь. Адже був великий плач серед натовпу. І Єхонія, син Єїла із синів Ізраїля, подавши голос, сказав Ездрі: Ми згрішили проти Господа і побралися з жінками-чужинками з народів землі. Тепер же є надія Ізраїлеві. У цьому нехай буде з нами клятва до Господа, щоб відкинути всіх наших жінок, що із чужинок, з їхніми дітьми, як суджено тобою, і тими, які слухаються Господнього закону. Уставши, доверши, бо діло для тебе, і ми з тобою, щоб чинити із силою. І Ездра, уставши, взяв клятву з володарів племен, священиків і левітів усього Ізраїля, щоб так чинити. І поклялися.
І Ездра, уставши, пішов з двору храму до приміщення Йоанана, сина Еліясіва, та, перебувши там, він не покуштував хліба і не пив води, плачучи над великими беззаконнями натовпу. І було проголошення по всій Юдеї та Єрусалимі всім, що з полону, зібратися до Єрусалима, а ті, які не прийдуть до двох чи трьох днів за судом старійшин-начальників, їхня худоба буде проклята, і він буде відчуженим від громади полонених.
І зібралися всі ті, що з племені Юди і Веніаміна, до трьох днів у Єрусалим, це дев’ятий місяць, двадцятий день місяця, і розсівся весь натовп на площі храму, тремтячи від холоду, що настав.
І Ездра, уставши, сказав їм: Ви вчинили беззаконня і побралися з жінками-чужинками, щоб додати гріх Ізраїлеві! Тепер же дайте визнання, славу Господеві, Богові наших батьків, і вчиніть Його волю, і відділіться від народів землі та від жінок-чужинок!
І закричали всі в натовпі, і промовили великим голосом: Зробимо так, як ти сказав! Але є великий натовп, і час — зимовий, і не можемо стояти на зимному повітрі й не знаємо, як витримати, і діло не є нам одного дня, ані двох. Бо багато в цьому ми згрішили. Хай стануть же володарі громади, і всі, що з наших поселень, які мають жінок-чужинок, хай приходять у призначений час, а також старійшини і судді кожного місця, аж доки не віддалимо від нас лють Господа за це діло.
Йонатас, син Азаїла, і Єзія, син Токана, взялися за це, а Мосоллам, Левіс і Савватей допомагали їм. І зробили так з тими, що з полону. Священик Ездра вибрав собі мужів-володарів їхніх батьківщин, усіх за іменем, і сіли разом в дні нового місяця в десятому місяці, щоб дослідити діло. І винесено на розгляд те, що стосується мужів, які побралися з жінками-чужинками, аж до дня нового місяця першого місяця.
І знайдено декого зі священиків, які побралися, що мають жінок-чужинок: із синів Ісуса, сина Йоседека, і братів Масиаса, Елеазар, Йорів і Йодан, і подали руки, щоб викинути своїх жінок, і дали на надолуження баранів за їхнє беззаконня. І з синів Еммира — Ананія, Завдій, Манис, Самей, Єреїл і Азарія. І з синів Фесура — Еліонай, Маесія, Ізмаїл, Натанаїл, Окідил і Салтас. І з левітів — Йозавдос, Семей і Колій, цей Каліт, і Патей, Оудас і Йоанас. Зі священних співаків — Еліясів, Вакхур. З придверників — Саллум і Толван. З Ізраїля: із синів Фороса — Єрмас, Єзія, Мелхія, Міямін, Елеазар, Асівія і Ваннея. Із синів Ілама — Маттаній, Захарія, Єзріїл, Овадій, Єремот і Ілія. І з синів Замот — Еліяда, Еліясім, Отонія, Ярімот, Саватос і Зердея. Із синів Вивая — Івван, Ананія, Завдос і Ематис. Із синів Манія — Оламос, Мамухос, Єдей, Ясув, Асаїл і Єремот. Із синів Аддія — Наатос, Мооссія, Лаккунос, Наїд, Маттаній, Сестил, Валнуй і Манасія. Із синів Аннана — Еліонас, Асея, Мелхія, Саввей і Сімон Хосамей. Із синів Асома — Малтанней, Маттатій, Савадей, Еліфалат, Манассій і Семей. Із синів Ваанія — Єремія, Момдій, Маир, Юїл, Мамдай, Педія і Анос, Каравасіон, Еліасів і Мамнітанем, Еліасис, Ваннус, Еліалис, Сомей, Селемія, Натанія. І з синів Езори — Сесіс, Езріл, Азаїл, Самат, Замврій, Йосиф. Із синів Нооми — Мазітія, Завадей, Ідай, Юїл, Ванея. Усі вони побралися з жінками-чужинками, і вони відпустили їх з дітьми.
Священики, левіти і ті, що з Ізраїля, поселилися в Єрусалимі та в околиці. У день нового місяця в сьомий місяць сини Ізраїля були в їхніх поселеннях, і зібралася вся громада одностайно на площу, що на сході дверей храму, і сказали первосвященикові Ездрі, читцеві, принести закон Мойсея, переданий Господом, Богом Ізраїля. Первосвященик Ездра приніс закон усій громаді — від чоловіка аж до жінки, і всім священикам, щоб послухали закон у дні нового місяця в сьомий місяць. І він читав перед храмом у брамі на площі від ранку аж до полудня перед чоловіками і жінками, і вся громада приклала розум до закону. І встав священик Ездра, читець закону, на поставленому дерев’яному підвищенні, а біля нього стали Маттатія, Саммус, Ананія, Азарія, Урія, Езекія, Ваалсамос — справа, а зліва — Фадей, Місаїл, Мелхія, Лотасув, Наварія, Захарія. І Ездра, взявши книгу закону перед громадою, бо сидів славно перед усіма, і коли розкрив закон, то всі встали прямо. І Ездра поблагословив Господа Бога, найвищого Бога Саваота, Вседержителя, а вся громада промовила: Амінь! І, піднявши руки вгору, припавши до землі, вони поклонилися Господеві. Ісус, Анніут, Саравія, Ядін, Якув, Савваатей, Автей, Меанна, Каліта, Азарія і Йозавдос, Ананія, Фалія, левіти, навчали Господнього закону і читали Господній закон для громади, разом сприймаючи прочитане.
І сказав Аттарат первосвященикові Ездрі, читцеві, та левітам, що навчали громаду всього: Цей день є святий Господеві, — і всі заплакали, коли почули закон. Отже, пішовши, їжте жирне і пийте солодке, і пошліть дари тим, що не мають, бо це святий день Господеві. І не сумуйте, бо Господь вас прославить. І левіти наказували всьому народові, кажучи: Цей день святий, не сумуйте! І всі пішли їсти, пити, веселитися і дарувати дари тим, що не мають, і дуже розвеселитися, бо сприйняли слова, яким навчилися. І зібралися.