3 Ездри

Книга пророка Ездри, сина Сарея, сина Азарея, сина Гелкія, сина Салами, сина Садока, сина Ахитова, сина Ахія, сина Фінееса, сина Гелі, сина Амерія, сина Азія, сина Марімота, сина Арни, сина Озії, сина Ворита, сина Авіссея, сина Фінееса, сина Елезара, сина Аарона з племені Левія, який був полонений у країні мідійців, у царстві Артаксеркса, царя персів.

І до мене було Господнє слово, кажучи: Іди, сповісти Моєму народові їхні злі діла і їхнім синам лукаві вчинки, які вони вчинили супроти Мене, щоб сповістили синам їхніх синів, бо в них помножилися гріхи їхніх батьків. Адже забувши про Мене, вони приносили жертви чужим богам. Хіба не Я їх вивів із землі Єгипту, з дому рабства? Вони ж розгнівили Мене і відкинули Мої поради. Ти ж острижи волосся своєї голови і кинь на них усе зло, тому що не послухалися Мого закону — народ розпущений! Доки терпітиму тих, яким Я дав стільки добра? Я усунув задля них багатьох царів, Я побив фараона з його слугами і все його військо! Я вигубив усі народи з-перед їхнього обличчя, і на сході двох областей Я розсіяв народи Тиру та Сидону, і Я вигубив усіх їхніх ворогів!

Ти ж говори до них, кажучи: Так говорить Господь: Явним є, що Я провів вас через море і приготував вам прохідні стежки в непрохідних місцях, Я вам дав вождем Мойсея, а священиком — Аарона. Я вам дав світло в стовпі вогню і зробив серед вас великі чуда. Ви ж про Мене забули, — говорить Господь.

Так каже Господь Вседержитель: Перепелиця була вам знаком, Я дав вам табори на оборону, а ви там нарікали. І не веселилися ви в Моєму Імені знищенням ваших ворогів, але нарікаєте аж дотепер. Де є добродійства, які Я вам учинив? Хіба не закликали ви до Мене в пустелі, коли ви зголодніли й були спраглі, кажучи: Навіщо Ти вивів нас у цю пустелю, щоб нас вигубити? Краще було б нам служити єгиптянам, аніж померти в цій пустелі. Я болів вашими голосіннями, і Я вам дав манну в їжу — ви їли ангельський хліб. Чи не розбив Я скелю, коли ви були спраглі, і не потекли надлишком води? Листям дерев Я вас прикрив через спеку. Я розділив вам щедрі землі, Я відкинув від вашого обличчя ханаанців, ферезейців і филистимців. Що ще для вас маю вчинити? — говорить Господь.

Так говорить Господь Вседержитель: Коли ви були спраглі в пустелі біля Гіркої ріки і хулили Моє Ім’я, Я не кинув на вас вогонь задля хули, але, кинувши у воду дерево, Я зробив ріку солодкою. Що зроблю з тобою, Якове? Ти не захотів Мене послухатися, Юдо! Перенесуся до інших народів і їм дам Своє Ім’я, щоби зберігали Мої заповіді. Оскільки ви Мене покинули, то і Я залишу вас. Коли ви в Мене проситимете милосердя, не змилосерджуся над вами. Коли закличете до Мене, Я не вислухаю вас. Бо ви нечистими зробили ваші руки кров’ю, і ваші ноги швидкі, щоби чинити вбивства. Ви залишили не Мене, але себе самих, — говорить Господь.

Це каже Господь, Вседержитель: Хіба Я не благав вас, як батько синів, як мати дочок і як годувальниця своїх малят, щоб ви були Мені народом, а Я для вас — Богом, ви Мені — синами, а Я вам — батьком? Я так зібрав вас, як квочка своїх курчат під свої крила. Тепер же що зроблю з вами? Відкину вас від Мого обличчя! Коли ви принесете Мені жертви, відверну від вас Своє обличчя, бо Я відкинув ваші святкові дні, нові місяці та обрізання. Я послав до вас Моїх слуг-пророків, яких, узявши, ви вбили і пошматували їхні тіла. Я домагатимуся їхньої крові! — говорить Господь.

Так говорить Господь Вседержитель: Дім ваш покину пустим, а вас розкину, як вітер солому. І сини не матимуть нащадків, тому що залишили з вами Мій закон і вчинили те, що погане, — супроти Мене. Віддам ваші доми народові, що прийде. Ті, не почувши Мене, повірять, — вони, яким Я не показав ознак, зроблять те, що Я заповів. Вони не бачили пророків, та згадають їхню старину. Свідчу про милість народу, що приходить, малята якого тішаться радістю, тілесними очима не бачачи Мене, духом же повірять в те, що Я сказав. Тепер же, батьку, поглянь зі славою і подивись на народ, що приходить зі сходу, яким Я дам провід Авраама, Ісаака, Якова, Осії, Амоса, Міхея, Йоіла, Авдії, Йони, Наума, Авакума, Софонії, Ангея, Захарії і Малахії, який і прозваний був Господнім ангелом.

Так говорить Господь: Я вивів з неволі цей народ, Я дав їм закони через Моїх слуг-пророків, яких не хотіли слухатися, але відкинули Мої поради. Матір, яка їх породила, каже їм: Ідіть, сини, тому що я — вдова і покинута! Виховала я вас з радістю, згубила я вас з плачем і смутком, тому що ви згрішили проти Господа Бога і вчинили зло переді мною. Тепер же, що вам зроблю? Адже я є вдовою і покинутою. Ідіть, сини, і просіть у Господа милосердя. Адже Я тебе, батьку, кличу як свідка до матері дітей, бо не захотіли зберегти Мого завіту, щоб ти дав їм замішання, а їхню матір — на знищення, щоб не було їхнього потомства. Їхні імена хай будуть розсіяні між народами, хай будуть знищені із землі, тому що зневажили Мій завіт. Горе тобі, Ассуре, який скриваєш у собі неправедних! Згадай, поганий народе, що Я зробив Содому та Гоморрі, земля яких лежить у брилах смоли і купах попелу. Так, як з ними, зроблю з тими, що Мене не слухаються, — говорить Господь Вседержитель.

Так говорить Господь до Ездри: Сповісти Моєму народові, що дам їм царство Єрусалима, яке Я дам Ізраїлеві. І візьму Собі їхню славу, і дам їм вічні помешкання, які Я їм приготував. Дерево життя буде їм на запашність, тож не працюватимуть і не трудитимуться. Ідіть і одержите, просіть для себе мало днів, щоби зменшилися; будьте готові, вам вже приготовлено царство. Свідчи, свідчи, небо і земле, бо Я відкинув зло і створив добро! Адже Я живу! — говорить Господь. Мати, обійми твоїх синів, виховай їх з радістю! Як голубка, скріпи їхні ноги, тому що Я тебе вибрав, — говорить Господь. І воскрешу мертвих зі своїх місць, і виведу їх з гробниць, бо Я пізнав: у них — Моє Ім’я. Мати синів, не бійся, тому що Я тебе вибрав! — говорить Господь. Пошлю тобі на допомогу Моїх рабів — Ісаю та Єремію, за їхньою порадою Я освятив, і Я тобі приготував дванадцять дерев, обвішаних різними плодами, і стільки джерел, що течуть медом і молоком, і сім великих гір, що мають троянду і лілею, в яких радістю сповню твоїх синів.

Оправдай вдову, вчини суд сироті, дай потребуючому, обороняй сироту, одягни нагого, подбай за хворого і слабкого, не насміхайся з кульгавого, допоможи каліці й допусти сліпого до видіння Моєї слави! Бережи молодого і старого у твоїх мурах, коли знайдеш мертвих, передай гробниці, і дам тобі перше місце в Моєму воскресінні. Стань, народе Мій, і заспокойся, бо прийде твій спокій! Добра годувальнице, годуй твоїх синів, скріпи їхні ноги! Ніхто з тих слуг, яких Я тобі дав, не загине, бо Я їх домагатимуся з твого числа. Не журися, бо коли прийде день утиску і скрути, інші плакатимуть і будуть сумними, ти ж радітимеш і будеш багатою. Заздритимуть народи і нічого проти тебе не заподіють, — говорить Господь.

Оборонять тебе Мої руки, щоб твої сини не побачили геєни. Радій, мати, з твоїми синами, тому що Я тебе спасу, — говорить Господь. Пам’ятай твоїх синів, що сплять, тому що Я їх виведу з країв землі й учиню з ними милосердя, бо Я є милосердним, — говорить Господь Вседержитель. Обійми твоїх дітей, доки не прийду, і сповісти їм милосердя, бо Мої джерела переповнені й Моєї милості не забракне.

Я, Ездра, одержав наказ від Господа на горі Хорив, щоб я пішов до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони мене відкинули і відкинули Господній закон. Тому кажу вам, народи, які чуєте і знаєте: Очікуйте вашого Пастиря, Він вам дасть вічний спочинок, тому що Він є близько, — Той, Хто приходить у кінці віку. Будьте готові до винагороди царства, бо вічне світло світитиме вам на час вічності. Втікайте від тіні цього віку, прийміть насолоду вашої слави. Я свідчу явно моєму спасителеві. Прийміть ввірене Господом і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто покликав вас до небесного царства. Підведіться, станьте і погляньте на число позначених на Господній бенкет, які себе перевели від тіні віку, одержали світлий одяг від Господа. Прийми твоє число, Сіоне, і замкни список твоїх людей, які сповнили Господній закон. Повним є число твоїх синів, яких ти забажав, проси Господню владу, щоб освятився твій народ, який покликаний від початку.

Я, Ездра, побачив на горі Сіон велику юрбу, яку я не зміг почислити, і всі піснями хвалили Господа. І посеред них був молодець з високою поставою, славніший за всіх них, накладав вінці на голови кожному з них і був дуже прославлений. Я ж чудним ділом був захоплений. Тоді я запитав ангела і сказав: Хто вони, Господи? Він, відповідаючи, сказав мені: Це ті, що відклали смертний одяг і взяли безсмертний, тепер вони увінчані, одержують пальмове віття і визнали Боже Ім’я. І я сказав ангелові: Той молодець, хто є, що накладає їм вінці й дає пальмове віття в руки? Він, відповідаючи, сказав мені: Це — син Божий, якого визнали у віку. Тож я почав прославляти їх, які твердо вистояли за Господнє Ім’я. Тоді ангел сказав мені: Іди і сповісти моєму народові, що і скільки побачив ти чудесних діл Господа Бога.

У тридцятому році знищення міста я був у Вавилоні, я, Салатіїл, який є і Ездра, і, лежачи, на моєму ліжку, я був стурбований, і находили мені думки на моє серце, тому що я побачив спустошення Сіона і достаток тих, що жили у Вавилоні. І мій дух був дуже зрушений, і я почав говорити жалібні слова до Всевишнього, і я сказав: О, Господи Владико! Ти сказав на початку, коли Ти насадив землю, і це — Сам, і наказав пороху, і дав Адамові смертне тіло. Але і він був ділом Твоїх рук, і Ти вдихнув у нього дух життя, і він став живим перед Тобою. Ти ввів його до раю, якого насадила Твоя правиця раніше, ніж прийшла земля. І Ти заповідав цьому одну Твою заповідь, та він її переступив. І відразу Ти призначив йому і його народам смерть. І народилися з нього народи і племена, і роди, яким немає числа. І кожний народ ходив по своїй волі, чинили безбожне перед Тобою і погордували Твоїми заповідями, і Ти їм не заборонив.

Знову ж у час навів Ти потоп на тих, що мешкали у віку, і Ти вигубив їх. І сталося кожному з них, як і Аду смерть, так і цей потоп. Ти залишив із цих одного Ноя зі своїм домом, з нього — усі праведні. І сталося, коли почали множитися на землі ті, що жили, і помножили синів і народи, і племен стало багато, то почали знову чинити безбожність, більше, ніж попередні.

І сталося, коли чинили лукавство перед Тобою, Ти вибрав собі із цих одного, ім’я якому було Авраам. Ти його полюбив, і Ти йому самому показав кінець часів таємно вночі. І Ти з ним уклав вічний завіт, і Ти йому сказав, що ніколи не покинеш його насіння. Ти йому дав Ісаака, а Ісаакові Ти дав Якова та Ісава. І Ти Собі відділив Якова, Ісава ж Ти відкинув. І Яків став великим числом.

І сталося, коли Ти вивів із Єгипту його насіння і привів їх до гори Синаю, то Ти прихилив небеса, заснував землю, зрушив всесвіт, до тремтіння привів безодні й ввів замішання у вік. Твоя слава пройшла крізь четверо дверей: вогонь, землетрус, вітер і мороз, щоби дати закон насінню Якова і закон родові Ізраїля. І Ти не забрав від них злого серця, щоб Твій закон дав у них плід. Адже перший Адам, носячи погане серце, переступив і був переможений, але також усі, хто з нього народилися. Хвороба стала постійною, а закон у серці народу — з коренем зла, і те, що є добре, відійшло, а погане залишилось. І минули часи, і скінчилися роки, і Ти підняв Собі слугу на ім’я Давид. Ти йому сказав збудувати місто Твоєму Імені й принести Тобі в ньому жертви з Твоїх. І діялося це багато років. І ті, що мешкали в місті, покинули Тебе, в усьому чинячи так, як зробив Адам і всі його покоління, бо і вони користалися поганим серцем. І Ти видав Твоє місто в руки Твоїх ворогів.

Я ж тоді мовив у своєму серці: Невже краще чинять ті, що мешкають у Вавилоні, і задля цього мають панувати над Сіоном? Сталося ж, коли я сюди прийшов і побачив безбожності, яким немає числа, і цього тридцятого року моя душа побачила багатьох, що грішили. І моє серце жахнулося, тому що я побачив, як терпиш тих, що грішать, і Ти пощадив тих, що чинять безбожне, і погубив Твій народ, і зберіг Твоїх ворогів, і не вказав нічого нікому, як треба покинути цю дорогу. Чи зробив краще Вавилон, аніж Сіон, або пізнав Тебе інший народ, окрім Ізраїля? Або які народи повірили завітам так, як ці з Якова, винагорода яких не з’явилася, і праця не дала плоду? Адже, проходячи, я пройшов народи і побачив, що вони багатіють і не пам’ятають про Твої заповіді. Отже, тепер зваж на вазі наші беззаконня і тих, що живуть у віці, і побачимо, куди порушиться рух вказівника. Або коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі, або який народ так зберіг Твої заповіді? Людей же поодиноких знайдеш, що зберігають Твої заповіді, але не знайдеш народ.

І відповів мені ангел, ім’я якого Уріїл, який був посланий до мене, і він мені сказав: Жахаючись, жахнулося твоє серце в цьому віці, а ти думаєш зрозуміти дорогу Всевишнього? І я сказав: Так, мій Господи! А він мені відповів і сказав: Три дороги я посланий тобі показати, і три притчі викласти перед тобою. А якщо мені на одну відповіси із цих, то я тобі покажу дорогу, яку бажаєш бачити, і навчу тебе, чому серце лукаве. І я сказав: Говори, мій Господи! І він сказав мені: Іди, зваж мені вагу вогню або виміряй мені подих вітру, або поверни мені день, що минув. І я відповів, кажучи: Хто з людей зможе зробити те, про що мене питаєш? Він же сказав мені: Якщо я запитав би тебе, кажучи: Скільки помешкань є в серці моря або скільки потоків є в основі безодні, або скільки потоків над твердю, або які є виходи раю, то ти, можливо, відказав би мені: До безодні я не сходив, і ще не зійшов я до аду, і ніколи я не підіймався на небеса. Тож тепер я тебе не запитав хіба що про вогонь, вітер і день, яким ти пройшов, і від яких не можеш відлучитися, і про них мені ти не відповів. І він мені сказав: Ти і те, що є твоє, що з тобою виросло, пізнати не можеш, то як зможе твоя посудина сприйняти дорогу Всевишнього і, вже знищений зіпсутим віком, зрозуміти нетління? Коли ж це я почув, я впав долілиць і сказав йому: Краще було б, щоб нас не було, ніж, прийшовши, жити в безбожності, терпіти і не розуміти, чому. І він мені відповів, і сказав: Ідучи, прийшов я до лісу дерев поля, і вони задумали задум, і сказали: Ходімо, підемо і вчинимо війну проти моря, щоб від нас відступило, і ми собі зробили інші ліси. І подібно хвилі моря, вони задумали задум і сказали: Ходімо, пішовши, повоюємо проти лісу рівнини, щоб і там захопити собі іншу площу. І задум лісу став даремним, бо прийшов вогонь і пожер його. Подібно і задум хвиль моря, бо став пісок і зупинив його. Бо якщо будеш суддею цих, то кого почнеш оправдовувати або кого осуджувати? І я відповів, і сказав: По правді задумали марний задум, бо земля дана лісові, і місце — морю, щоб носило свої хвилі. І він мені відповів, і сказав: Добре ти розсудив, та чому про себе самого ти не розсудив? Бо так, як земля дана лісові й море — своїм хвилям, так і ті, що живуть на землі, тільки вони можуть зрозуміти те, що на землі, а ті, що на небесах, — те, що на висоті небес. Я ж відповів і сказав: Благаю Тебе, Господи, щоб мені було дано смисл розуміння. Адже я не захотів питати про горішні дороги, а про ті, які щоденно через нас проходять: чому Ізраїль даний у насмішки народам? Чому народ, який Ти полюбив, даний безбожним народам, і закон наших батьків зведений до згуби, і написаних заповідей більше немає? І переходимо від віку, наче сарана, і наше життя, наче пара, і ми не є гідні одержати милосердя. Але що зробить Він для Свого Імені, яке назване над нами? І про це я запитав.

Він відповів мені й сказав: Якщо ти був, побачиш, і якщо житимеш, часто дивуватимешся, тому що вік, поспішаючи, спішиться минути. Не зможе принести те, що в часах праведним обіцяне, бо цей вік сповнений смутку і слабостей. Адже посіяне є зло, те, про яке мене ти питаєш про них, і ще не прийшло його знищення. Отже, якщо не пожате буде те, що посіяне, і не пропаде місце, де посіяно зло, то не прийде поле, де посіяне добро. Тому що зерно насіння зла посіяне в серці Адама від початку, і скільки безбожності зродило аж дотепер і зродить, аж доки не прийдуть жнива. Зваж у собі, скільки зродило плоду безбожності зерно насіння зла. Коли посіяні колосся, яким немає числа, які великі жнива почнуть робити! І я відповів, і сказав: Де і коли це? Чому малі й погані наші роки? І він мені відповів, і сказав: Не спішися духом понад Всевишнього, бо ти поспішаєш задля твого власного духу, а Всевишній — за багатьох. Хіба не запитали душі праведних про це у своїх приміщеннях, кажучи: Доки так надіятимуся? І коли приходить плід наших жнив — винагорода?

І на це відповів архангел Єреміїл, і сказав: Як повним буде число подібних до вас, тому що на вазі Він зважив вік, міркою виміряв часи і числом почислив часи, і не зрушить та не розбудить, аж доки не наповниться сказана вище вага. І я відповів, і сказав: О, Владико Господи! Але і ми всі сповнені безбожності! І, можливо, через нас є перешкода для жнив праведних, через гріхи тих, що живуть на землі. А він відповів мені, мовлячи: Іди і запитай вагітну, чи ще зможе лоно її в собі самій затримати плід, коли сповнилися дев’ять місяців її? І я сказав: Не може, Господи! І сказав мені: В аді помешкання душ є подібні до лона. Адже так, як та, що родить, спішиться уникнути необхідності родів, так і він спішиться віддати те, що йому передане від початку. Тоді буде показано тобі те, що бажаєш бачити. І я відповів, і сказав: Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, і якщо можливо, і якщо я гідний, то покажи мені й це, чи більше від минулого має прийти, чи більше минуло над нами? Адже я знаю, що минуло, а що буде, не знаю.

І він сказав мені: Стань біля правої частини, і тобі покажу пояснення притчі. І я став, і побачив: і ось палаюча піч перейшла переді мною. І сталося, коли полум’я минуло, то я побачив: і ось залишився дим. І після цього перейшла переді мною хмара, повна води, і випустила сильний, великий дощ, а коли минув сильний дощ, то залишилися в ній краплі. І він сказав мені: Подумай собі. Адже так, як дощ зростає більше, ніж краплі, і вогонь більше, ніж дим, так залишаться ті жнива, що минуть, бо залишилися краплі й дим. І я помолився, і сказав: Чи думаєш, що доживу аж до тих днів, або хто буде в ті дні? Він мені відповів і сказав: Частково можу тобі розказати про знаки, про які мене питаєш, — я не посланий говорити тобі про твоє життя, то й не знаю.

Про знаки: ось приходять дні, і охоплені будуть ті, що живуть на землі великим жахом, і сховається дорога правди, і країна буде спорожнілою від віри. І помножиться несправедливість більше від цього, що ти сам бачиш, і більше від того, що ти колись почув. І буде без сліду та країна, яку тепер бачиш, що панує, і побачать її опустілою. Якщо ж тобі Всевишній дасть бачити, то побачиш після третьої бурі, і засяє відразу сонце вночі та місяць вдень. І з дерева капатиме кров, і камінь подасть свій голос, і народи зрушаться, і ходи людей зміняться. І пануватиме та, на яку не надіються ті, що живуть на землі, і птахи переселяться. І Море содомців видасть рибу. І подасть голос вночі той, якого багато не знали, усі ж почують його голос. І хаос буде в багатьох місцях, і вогонь часто вибухатиме, і жорстокі звірі переселяться за межі своєї країни, і жінки породять хворобливих виродків, і в солодких водах знайдуться солоні. І всі друзі завойовуватимуть себе самих, і сховається тоді смисл, і розум відлучиться до свого покою. І шукатиметься багатьма, та не знайдеться, і на землі помножиться несправедливість і нездержливість. І країна запитає свого сусіда, і скаже: Чи через тебе пройшла справедливість, чинячи справедливе? І вона заперечить. І в той час буде, що надіятимуться люди, але не одержать, трудитимуться, і не пощастить їхнім дорогам.

Мені дозволено тобі сказати про ці знаки. І якщо помолишся знову та заплачеш, як і тепер, і попостиш сім днів, то знову почуєш більше такого. І я чував, і моє тіло сильно затремтіло, і моя душа змучилася та ослабла. І вдержав мене той ангел, що прийшов, який говорив до мене, і потішив мене, і поставив мене на ноги.

І сталося на другу ніч, і прийшов до мене Фалтіїл, вождь народу, і сказав мені: Де ти був, і чому смутне твоє обличчя? Хіба ж не знаєш, що тобі довірено Ізраїля в країні їх переселення? Тож устань і з’їж трохи хліба, і не остав нас, як і пастир своє стадо, у руках поганих вовків. І я йому сказав: Іди від мене і не приходь до мене аж до семи днів, а тоді до мене прийдеш. І він послухав, бо я сказав, і відійшов від мене. І я постив сім днів, волаючи і плачучи, як і заповів мені ангел Уріїл. І сталося після семи днів, і знову думки мого серця були мені дуже прикрими.

І моя душа прийняла дух розуму, і я знову почав говорити до Всевишнього слова, і я сказав: Владико Господи! З кожного лісу землі і з усіх його дерев Ти вибрав одну виноградну лозу, і з усіх земель усесвіту Ти собі обрав одну долину, і з усіх квітів світу Ти собі вибрав одну лілею, і з усіх безодень моря Ти собі наповнив одну ріку, і з усіх збудованих міст Ти Собі Самому освятив Сіон. І з усіх створених птахів Ти Собі найменував одну голубку, і з усіх створених стад Ти Собі постарався про одну вівцю, і з усіх народів, що розмножилися, придбав Ти Собі один народ, і всіма схвалений закон дарував Ти цьому народові, якого полюбив Ти. І тепер Господи, чому Ти передав одного численним, і приготував Ти один корінь понад інших, і розсіяв Твого одинокого між багатьма? І потоптали ті, що протистояли Твоїм завітам, також і тих, що вірили у Твої завіти. І якщо Ти, ненавидячи, зненавидів Твій народ, вони мають бути покарані Твоїми руками.

І сталося, коли я сказав ці слова, то до мене був посланий ангел, який раніше приходив до мене минулої ночі, і сказав мені: Послухай мене, і я тебе навчу, і будь уважний до мене, і я тобі додам. Я ж сказав: Говори, Господи мій! І він сказав мені: Чи ти дуже переляканий розумом за Ізраїля? Або чи ти полюбив його більше за Того, Хто створив його? І я сказав: Ні, Господи, але боліючи, заговорив я, бо мене болять мої нирки кожної години, коли шукаю зрозуміти стежки Всевишнього і дослідити частину Його суду. І він сказав мені: Не можеш. І я сказав: Чому, Господи, або навіщо я народився, або чому лоно моєї матері не стало мені гробом, щоб я не бачив болю Якова і знесилення роду Ізраїля? І він сказав мені: Почисли мені тих, що ще не прийшли, і збери мені розсіяні краплі, і зеленими зроби мені сухі квіти, відкрий мені замкнені кімнати і виведи мені замкнені в них вітри, або покажи мені образ слова, і тоді я тобі покажу той труд, який просиш бачити. І сказав я: Владико Господи! Хто ж є той, хто може це знати, хіба що Той, Хто не має оселі з людьми? Я ж — безумний, і як зможу заговорити про те, що ти мене запитав? І він сказав мені: Як не можеш чинити одне із цих, що сказане, так не зможеш знайти «Мого суду, або кінець любові, яку Я обіцяв Моєму народові».

І я сказав: Але ось, Господи, Ти є над тими, що є в кінці, і що зроблять ті, що є переді мною, або ми, або ті, що після нас? І Він сказав мені: Прирівняю Мій суд до вінця; як ти не спізнюєшся відносно останніх, так і відносно попередніх ти не в поспіху. І я відповів, і сказав: Чи не зміг Ти створити тих, що були зроблені, і тих, що є, і тих, що будуть, разом, і швидше показати Твій суд? І Він мені відповів, кажучи: Не може поспішати творіння понад Творця, а вік тримати разом тих, що в ньому створені. І я сказав: Як сказав Ти Твоєму слузі, що оживляючи, оживиш Тобою створене створіння разом? Тож якщо живучи, житимуть разом, і держатиме створіння, то зможе і тепер разом носити присутніх. І Він сказав мені: Запитай лоно жінки і скажеш йому: Якщо народиш десятьох, то чому в часі? Отже, попроси його, щоб дало десять разом. І я сказав: Бо не зможе, але лишень у часі. І Він сказав мені: І Я дав лоно землі тим, що посіяні на ній у часі. Бо як дитину не родить та, що вже зістарилася, так Я вирішив і про Мною створений вік.

І я запитав, і сказав: Оскільки Ти вже дав мені дорогу, говоритиму перед Тобою. Чи наша матір, про яку Ти мені сказав, ще є молода, чи вже наближається до старості? І Він мені відповів, і сказав: Запитай ту, що родить, і тобі скаже. Бо скажеш їй: Чому ті, яких ти тепер породила, не є подібні до тих, що були раніше, але менші ростом? І скаже тобі вона сама: Інші є тими, що народилися в молодості сили, а інші, які народилися в часі старості, коли знемагає лоно. Отже, призадумайся і ти, що менші ростом є ви понад тих, що перед вами, і ті, що після вас, менші, ніж ви, як плід вже старіючого створіння і сили молодості, що минула. І я сказав: Благаю, Господи, якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, покажи Твоєму слузі, через кого відвідуєш Твоє створіння.

І сказав Він мені: На початку земного круга і раніше, ніж стояли виходи віку, і раніше, ніж віяли зібрання вітрів, і раніше ніж лунали голоси громів, і раніше, ніж світили проміння блискавиць, і раніше, ніж скріплені були основи раю, і раніше, ніж видно було гарні квіти, і раніше, ніж закріплені були сили рухів, і раніше, ніж зібрані були нечисленні війська ангелів, і раніше, ніж підняті були висоти повітряні, і раніше, ніж названі були міри твердей, і раніше, ніж поставлено підніжжя Сіону, і раніше, ніж досліджені були теперішні роки, і раніше, ніж відчужені були вигадки тих, що тепер грішать, і позначені були ті, що збирають віру, як скарб, тоді Я подумав, і це зроблене через Мене Самого, а не через іншого, щоб і кінець через Мене, а не через іншого.

І я відповів, і сказав: Який буде поділ часів, або коли кінець першого і початок наступного? І Він сказав мені: Від Авраама аж до Авраама, тому що від нього народився Яків і Ісав, бо рука Якова тримала від початку п’яту Ісава. Адже Ісав — кінець цього віку, а Яків — початок наступного. Бо кінець чоловіка — п’ята, а початок чоловіка — рука. Між п’ятою і рукою іншого не шукай, Ездро. І я відповів, і сказав: О, Владико Господи! Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, щоб Ти показав Твоєму слузі кінець Твоїх знаків, які частково Ти мені показав у попередню ніч. І Він відповів, кажучи до мене: Підведися на твої ноги і почуєш голос, повний звуку. І буде, якщо здриганням порушиться місце, те, на якому ти стоїш, як в ньому говоритиметься, ти не лякайся, бо слово — про кінець. І основи землі зрозуміють, тому що про них самих мова, — затремтять і порушаться. Адже знають, що треба змінити їхній кінець.

І сталося, коли я почув, то піднявся на свої ноги, і я почув, і ось голос, що говорив, і його звук, наче звук багатьох вод. І Він сказав: Ось приходять дні й буде, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі, і коли почну вимагати від тих, що неправедно заподіяли шкоду неправедністю своєю, і коли сповниться впокорення Сіону, і коли буде позначений вік, який починає минати, то Я вчиню ці знаки: книги відкриються перед обличчям тверді, і всі разом побачать. І однолітні заговорять своїми голосами, і вагітні породять незрілих дітей — три- і чотиримісячних, і житимуть та рухатимуться, і відразу з’являться посіяні місця не посіяними, і повні склади відразу знайдуться порожніми, і труба заголосить звуком, і коли всі почують його, відразу жахнуться. І в той час станеться, що воюватимуть друзі проти друзів, як недруги, і жахнеться земля з тими, що живуть на ній, і русла джерел зупиняться та не побіжать три години. І буде, що кожний, хто залишиться з усіх цих, про яких Я тобі раніше сказав, цей врятується і побачить Моє спасіння і кінець Мого віку. І побачать люди, які є прийняті, які не скуштували смерті від свого народження, і зміниться серце тих, що живуть, і обернеться на інше почуття. Адже усунеться зло, і загаситься біль. А віра заквітне, і тління буде переможеним, і покажеться правда, яка стільки часу була без плоду.

І сталося, коли він мені говорив, і ось поволі рухалося місце, на якому стояв я на ньому. І він сказав мені: Це прийшов я тобі показати і в теперішній ночі. Отже, якщо знову помолишся і знову попостиш сім днів, знову тобі сповіщу в дні більше за цих, тому що слухом почуто твій голос перед Всевишнім. Адже бачить Сильний твоє спрямування, і Він побачив чесноту, яку ти мав від твоєї молодості. І через це Він послав мене тобі показати це все і сказати тобі: Вір і не бійся, і не поспішай думати марне про ранішні часи, щоб ти не поспішив в останні часи.

І сталося після цього, і я знову заплакав і так само попостив сім днів, щоб сповнити три тижні, про які сказано мені. І сталося на восьму ніч, і знову моє серце стурбоване в мені, і я почав говорити до Всевишнього, бо мій дух дуже розпалювався, і моя душа була заклопотана. І я сказав: О, Господи! Говорячи, Ти заговорив від початку створення в перший день, кажучи: Нехай буде небо і земля! — і Твоє слово завершило справу. І тоді був дух, що летів, і темряви носилися довкола, і тиша, — звуку людського голосу ще не було від Тебе. Тоді Ти сказав із Твоїх скарбниць винести світло, що від світла, щоб тоді появилися Твої діла. І на другий день Ти знову створив дух тверді й наказав йому, щоб поділив і зробив поділ між водами, щоб якась частина відійшла догори, а частина залишилася внизу. І на третій день Ти наказав водам зібратися в сьомій частині землі, а шість частин Ти осушив і зберіг, щоб деякі з них були перед Тобою засіяні й оброблені на служіння. Адже Твоє слово пішло, і відразу діло сталося. Бо відразу було безмірне число плоду, різнорідне бажання смаку і не до повторення квіти з барвою та недосліджені аромати запахів. І це сталося третього дня. Четвертого ж дня Ти наказав, щоби було сяйво сонця, світло місяця, розташування зірок, і Ти їм наказав, щоб служили тому чоловікові, що в майбутньому мав бути створений. П’ятого ж дня сказав Ти сьомій частині, де вода була зібрана, щоб створила звірів, птахів і рибу, і так робила німа і без душі вода, як їй і наказувалося, творила звірів, щоб із цього народи розповідали про Твої дивовижні діла.

І тоді Ти зберіг дві душі, ім’я однієї Ти назвав Енох, ім’я другої Ти назвав Левіятан. І Ти відлучив їх один від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла їх тримати. І ти дав Енохові одну частину, яка була осушена третього дня, щоб він жив на ній, де є тисячі гір. Левіятанові ж ти дав сьому частину — водну. І ти їх зберіг, щоби були в їжу тим, кому Ти хочеш і коли хочеш. Шостого ж дня ти наказав землі, щоб створила перед тобою худобу, звірів і плазунів, а над цими — Адам, якого Ти наставив володарем над усіма творіннями, яких створив Ти, і з нього походимо ми всі — народ, який Ти обрав.

Це ж усе я сказав перед Тобою, Господи, тому що Ти сказав, що задля нас Ти створив первородний світ. Про решту народів, які народилися від Адама, Ти сказав, щоб вони не були нічим, і що прирівняні до того, що випльовується, і до каплі з посуду Ти уподібнив їхній достаток. Тепер же, Господи, ось ці народи, що вважалися за ніщо, панують над нами і пожирають нас. Ми ж — Твій первородний народ, якого Ти покликав, одинокий, ревнитель, милий, — видані в їхні руки. І якщо вік створений задля нас, чому ми не посідаємо спадком наш вік? Доки це?

І сталося, коли я закінчив говорити ці слова, то до мене послано ангела, який був посланий до мене в попередніх ночах, і він сказав мені: Встань, Ездро, і послухай слова, які я прийшов говорити до тебе. І я сказав: Говори, Господи мій. І він сказав мені: Море поставлене на широкому місці, щоби було високе і безмірне. А йому поставлено вхід до тісного місця, щоби було подібне до ріки. Адже якщо хтось, бажаючи, захоче ввійти в море, щоби побачити його чи володіти ним, якщо не пройде через тісне місце, то як зможе прийти до широкого? Знову інше: Місто є збудоване і поставлене на місці на рівнині, воно ж сповнене всяким добром. А його вхід — вузький і поставлений у стрімкому, щоб справа був вогонь, зліва — глибока вода. І є тільки одна дорога, поставлена між ними, це є вогонь і вода, щоб стежка не сприйняла, хіба що тільки стопу людини. Якщо ж, даючи, дасться місто чоловікові в спадок, якщо спадкоємець не мине ту небезпеку, що є попереду, як прийме свій спадок?

І я сказав: Так, Господи! І Він сказав мені: Такою є і частина Ізраїля. Бо задля них Я зробив вік, і коли Адам переступив Мої завіти, суджено було те, що сталося. І входи цього віку стали вузькими, болючими і важкими, їх мало — поганих, повних небезпек і підпертих великими труднощами. Бо широкі та певні входи більшого віку і чинять плід безсмертя. Тож якщо, входячи, не ввійшли б ті, що живуть, через ці тісні й марні події, не зможуть одержати те, що покладене. Отже, чому тепер ти турбуєшся, будучи тлінним? І чому ти рухаєшся, будучи смертним? Чому ти не прийняв майбутнє до свого серця, але те, що в теперішньому?

І я відповів, мовлячи: Владико Господи! Ось Ти рішив у Твоєму законі, що праведні це успадкують, безбожні ж загинуть. Праведні ж зносять вузьке, надіючись на широке. Адже безбожно вчинили і утиски терпіли, і широкого не побачили. І Він сказав мені: Ти не є суддею над Господом і розумнішим за Всевишнього. Бо загинуть численні, що тепер є, радше, ніж щоб поставлений Божий Закон був зневажений. Бо Господь, заповідаючи, заповів тим, що приходять, коли вони прийшли, що коли чинитимуть, то будуть жити, і що коли зберігатимуть, то не будуть покарані. Адже вони не були переконані й противилися Йому. І постановили собі задуми марності, і постановили собі обходження злочинів. І сказали, що Всевишнього немає, і Його доріг не пізнали. І відкинули Його закон, заперечили Його обіцянки, до Його завітів віри не мали і діла Його не чинили. Через це, Ездро, порожнє є порожнім, а повне — повним. Бо ось приходить час, і буде, коли прийдуть ознаки, які Я тобі переказав, і з’явиться невіста і місто, що з’являється, і покажеться земля, яка тепер ховається. І кожний, який є вивільнений від раніше сказаних вад, він побачить Мої дива. Бо об’явиться Мій Син Ісус з тими, що з ним, і звеселить тих, що залишилися, — чотириста років.

І буде після цих років, що помре Мій Син Христос і всі, хто має подих людини. І повернеться вік до старої мовчанки на сім днів, як і в попередніх початках, щоб ніхто не залишився. І буде після сімох днів, і збудиться той вік, що ще не відчуває, і тлінний помре. І земля віддасть тих, що в ній сплять, і порох тих, що в ньому мовчазливо живуть, і гробниці віддадуть ті душі, що їм передані.

І об’явиться Всевишній на престолі суду, і мине милосердя, і терпеливість забрана буде, а сам суд залишиться. І стане правда, і віра набере сили, і діло слідуватиме, та винагорода виявиться, і справедливість чуватиме, та несправедливості не спатимуть. І з’явиться озеро муки, а напроти нього буде місце спочинку, і покажеться піч геєни, а напроти неї — приємності раю. І тоді Всевишній скаже до розбурханих народів: Гляньте і зрозумійте, Кого ви відреклися, чи Кому ви не служили, чи Чиї заповіді відкинули! Погляньте напроти і напроти, — тут приємність і спочинок, а там — вогонь і муки. Це ж їм скажеться в дні суду. Це день такий, що не має ні сонця, ні місяця, ні зірок, ні хмари, ні грому, ні блискавки, ні вітру, ні води, ні повітря, ні темноти, ні вечора, ні ранку, ні літа, ні весни, ні спеки, ні зими, ні морозу, ні холоду, ні граду, ні дощу, ні роси, ні полудня, ні ночі, ні світанку, ні блиску, ні ясності, ні світла, хіба що лишень блиск ясності Всевишнього, через що всі почнуть бачити те, що було вирішене. Бо місце матиме, наче тиждень років. Це — Мій суд і його порядок, тобі ж, одинокому, Я це показав.

І я відповів: Тоді я сказав, Господи, і тепер кажу: Блаженні присутні й ті, що бачать те, що Тобою постановлене. Але що з тими, про яких була моя молитва, бо хто з присутніх є, що не згрішив, або хто з народжених, який не переступив Твій завіт? І тепер бачу, що небагатьом належатиме в майбутньому віку мати приємність, а багатьом — муки. Адже в нас зросло погане серце, яке нас відчужило від цього, і звело нас до тлінності, і показує нам дороги смерті, стежки згуби, і зробило нас далекими від життя. І це не декількох, але майже всіх, що створені.

І Він мені відповів, кажучи: Послухай Мене і повчу тебе, і в наступному напоумлю тебе. Через це Всевишній не зробив один вік, але два. Тому що ти сказав, що немає багатьох праведних, але мало, по правді ж намножилося безбожних, послухай це. Якщо матимеш дуже мало вибраного каміння, складеш їх собі за їхнім числом, свинцю ж і глини є в достатку. І я сказав: Господи, як це може бути? Він сказав мені: Не лишень це, але запитай землю, і тобі скаже, пошукай її, і розповість тобі. Тож скажи їй: Ти твориш золото і срібло, мідь і залізо, а також свинець і глину. А срібло множиться більше за золото, мідь більше за срібло, залізо більше за мідь, свинець більше від заліза, а глина більше за свинець. Отже, ти оціни, що із цих є дорогоцінне і бажане, — те, що множиться, або те, що рідко родиться? І я сказав: Владико, Господи, те, чого більше — гірше, бо те, що рідше, більш дорогоцінне. Він відповів мені і сказав: Розсуди в собі те, що ти подумав, тому що той, що має те, що є тяжким, тішиться від того, що має в достатку. Так і Мною обіцяне створіння. Бо милуватимуся декількома, що врятуються, бо вони є тими, що зробили, аби слава Моя тепер панувала, і через них тепер Моє Ім’я називається. І не будуть засмученими численністю тих, що загинули, бо вони є ті, що тепер уподібнені до диму і прирівняні до полум’я та диму: загорілися, розгорілися і погасли.

Я відповів і сказав: О, ти, земле, що вродила! Якщо розум зроблений з пороху, як і інші створіння, то краще було б, щоб сам порох не народився, щоб розум з нього не постав. Тепер же з нами росте розум, і через це ми мучимося, бо, знаючи, гинемо. Нехай сумує людський рід і радіють дикі звірі. Хай сумують усі, що народилися, хай же радіють чотириногі та вівці. Адже їм набагато краще є, ніж нам, бо вони не очікують суду, бо не знають мук, ні спасіння, що обіцяне їм після смерті. А яка нам користь, якщо, спасаючись, врятуємось, але мукою будемо мучені? Адже всі, що народилися, замішані в безбожностях, є повні гріхів і обтяжені злочинами. А якщо б після смерті ми не приходили на суд, може краще нам було б.

А Він мені відповів і сказав: Коли Всевишній, творячи, творив вік, Адама і всіх, що з нього прийшли, раніше приготував суд і те, що належить до суду. Тепер з твоїх слів зрозумій, коли ти сказав, що розум росте з нами. Отже, ті, що живуть на землі, будуть тут мучені, тому що, маючи розум, учинили беззаконня, і одержавши заповіді, їх не зберегли, і одержавши закон, обманули його, який одержали. І що зможуть сказати на суді, або як дадуть відповідь в останніх часах? Бо скільки часу, в який Всевишній мав терпеливість до тих, що замешкують вік, і не задля них, але задля тих часів, які передбачив.

І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість перед Тобою, Господи, покажи і це Твоєму слузі: чи після смерті, чи тепер, коли віддамо кожний свою душу, чи збережені, зберігатимемося в спокою, доки не прийдуть ті часи, в яких почнеш обновляти створіння, чи відразу будемо мучені? І відповів мені, кажучи: Покажу тобі також це. Ти ж не змішуйся з тими, що знехтували, і не зараховуй себе до тих, що мучаться. Оскільки для тебе є скарб діл, відкладений у Всевишнього, але тобі не покажеться аж до останніх часів.

Отже, мова про смерть: Коли піде остаточне рішення від Всевишнього, щоб людина померла, як відходить подих з тіла, щоб повернутися знову до Того, Хто дав, щоб перше пошанувати славу Всевишнього. І якщо відтак буде з тих, що знехтували і не служили дорозі Всевишнього, і з тих, що зневажили Його закон, і з тих, що ненавиділи тих, які бояться Бога, то ці духи не ввійдуть до помешкань, але, блукаючи, будуть відразу в муках, завжди в болях і сумні, на сімох дорогах.

Перша дорога, бо знехтували закон Всевишнього. Друга дорога, тому що вже не можуть учинити доброго навернення, щоб жити. Третя дорога, побачать відкладену винагороду для тих, які повірили завітам Всевишнього. Четверта дорога, застановлятимуться над відкладеною для них мукою на останні часи. П’ята дорога, бачачи помешкання інших, схоронені ангелами при великому мовчанню. Шоста дорога, бачитимуть, як з них переходять на муку. Сьома дорога, яка є більша за всі вищесказані дороги, бо розпливатимуться в замішанні та будуть знищені безчестям і гнитимуть у страхах, бачачи славу Всевишнього, перед Яким, живучи, згрішили, і перед Яким будуть суджені в останніх часах. Бо такий є порядок тих, що зберегли дороги Всевишнього, коли почнуть відділятися від тлінної посудини. У той час, коли жили, служили Всевишньому в труднощах і кожної години терпіли небезпеки, щоб досконало зберігати закон Законодавця.

Задля цього тут про це мова: По-перше, побачать з великою радістю славу Того, Хто їх приймає, бо спочинуть через сім станів. Перший стан, тому що великим трудом боролися, щоб побороти поганий розум, створений з ними, щоб він їх не звів від життя до смерті. Другий стан, коли побачать замішання, в якому мандрують душі безбожних, і кару, яка їм залишається. Третій стан, коли бачать свідчення, яким засвідчив їм Той, Хто створив їх, тому що, живучи, зберегли ту заповідь, що дана через віру. Четвертий стан, коли зрозуміють спочинок, яким тепер спочивають, зібрані у своїх кімнатах з великим мовчанням, бережені ангелами, і ту славу, що їм залишається в останні часи. П’ятий стан, коли радіють, що тепер втекли від тлінного, і, як спадок осягнуть майбутнє, а ще, бачачи утиски і те, що повне труду, від якого вже звільнилися, і починають одержувати широке, радіючи, і є безсмертні. Шостий стан, коли їм покажеться, як їхнє обличчя почне світитися, як сонце, і коли почнуть уподібнюватися до світла зірок, — відразу нетлінні. Сьомий стан, який з усіх вищесказаних є найбільший, коли зрадіють зі сміливістю, і коли будуть упевнені, не замішані й зрадіють без страху, бо спішать побачити обличчя Того, Кому, живучи, служать і від Якого славне починають одержувати. Це стан праведних душ, як тепер сповіщено. Раніше згадано дороги терпіння, які терпітимуть відразу ті, що знехтували.

І я відповів, кажучи: Тож дасться душам час, після того, як були відділені від тіла, щоб побачили те, про що Ти мені сказав? І Він мені сказав: Сім днів буде їхня свобода, щоб в сімох днях побачили раніше сказані слова, і після цього будуть зібрані до своїх помешкань. І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, ще покажи мені, Твоєму слузі, чи в дні праведного суду зможуть виправдати безбожних, чи за них благати Всевишнього, чи батьки за синів, чи сини за батьків, чи брати за братів, чи близькі за близьких, чи приятелі за дорогих? І Він мені відповів, кажучи: Тому що ти знайшов милість перед Моїми очима, покажу тобі й це. День суду — сміливий, і в усьому показує знак правди. Як і тепер не посилає батько сина чи син батька, пан слугу чи приятель наймилішого, щоби за нього розумів, чи спав, чи їв, чи лікувався, так само ніколи ніхто не проситиме за когось. Бо тоді всі понесуть кожний свої несправедливості або справедливості. І я відповів, кажучи: І як же знаходимо, що молився перший Авраам за содомців, а Мойсей — за батьків, що згрішили в пустелі, й Ісус, що після нього, — за Ізраїля в дні Ахара, і Самуїл у дні Саула, і Давид — за знищення, і Соломон — про те, що на освячення, й Ілія — за тих, що одержали дощ, і за мертвого, щоби жив, і Езекія — за народ у дні Сеннахеріва, і численні за численних? Отже, коли тлінне зросло, і несправедливість помножилася, то молилися праведні за неправедних, чому й тоді так не буде? І відповідає мені, мовлячи: Теперішній вік не є кінцем, слава в ньому не на постійно залишається, задля цього молилися ті, що могли, за слабих. Оскільки день суду буде кінцем цього часу і початком майбутнього безсмертного часу, в якому минуло тління, то знищена є непоміркованість, відрізаною є недовіра, зросла ж справедливість, зійшла правда. Тож тоді ніхто не зможе змилосердитися над тим, що на суді буде переможений, і не зможе захопити того, хто переміг.

І я відповів, кажучи: Це моє перше і останнє слово, бо краще було б не дати землю Адамові, або, як вже дана, змусити його, щоб не грішив. Бо що дасть усім у теперішньому часі жити в смутку і мертвим очікувати покарання? О, що ти зробив, Адаме? Бо якщо ти згрішив, не тільки це було твоїм падінням, але й нашим, що з тебе приходимо. Адже яка нам користь, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинимо смертні діла? І якщо нам обіцяно вічну надію, а ми стали дуже марними? І що дадуть відкладені помешкання здоров’я і певності, як ми погано жили? І коли почне слава Всевишнього боронити тих, що чисто жили, ми ж ходили найгіршими дорогами? І що дасть, те що об’явиться рай, плід якого залишається нетлінним, в якому є достаток і зцілення, а ми не ввійдемо, бо жили в невдячних місцях? І як понад зірки світитимуть обличчя тих, котрі мали стриманість, наші ж обличчя — чорніші за темноту? Адже ми не думали, коли жили, коли ми чинили безбожність, що після смерті почнемо терпіти.

І Він відповів, і сказав: Це значення боротьби, якою боровся той чоловік, що народився на землі, аби, якщо буде переможеним, потерпів те, що ти сказав, якщо ж переможе, одержить те, що кажу, тому що це є дорога, про яку до народу промовив Мойсей, коли жив, мовлячи: Вибери собі життя, щоб ти жив. А йому не повірили, але й пророкам також, що після нього, ні Мені, Який до них говорив. Тому-то не буде стільки смутку в їхньому вигубленні, скільки буде радості над тими, яким обіцяно спасіння.

І я відповів, кажучи: Знаю, Господи, що тепер Ти Всевишній, названий милосердним, тому що Він милосердиться над тими, що ще не прийшли у вік, і милосердний, тому що милосердиться над тими, що навертаються за Його законом, і терпеливий, бо виказує терпеливість тим, що згрішили, тому що вони — Його діла, і щедрий, тому що бажає дарувати радше, ніж вимагати, і великого милосердя, бо дуже помножує милосердя тим, що присутні й що минули, і що будуть. Бо якщо б не помножив, то не житиме вік з тими, що живуть у ньому. І Податель, тому що, коли не дав би Свого добра, щоб ті, що вчинили беззаконня, були полегшені від свого беззаконня, то не змогла би десятитисячна частина людей бути при житті, і якщо б Суддя не прощав тим, що створені Його словом, і не викреслив би безліч зневажань, правдоподібно не залишилося би незчисленна кількість, хіба дуже мало.

І Він мені відповів, мовлячи: Всевишній зробив цей вік для багатьох, а майбутній — задля нечисленних. Скажу ж перед тобою притчу, Ездро. Коли запитаєш землю, то вона скаже тобі, що земля видає дуже багато того, із чого виготовляють глиняний посуд, а мало пилу, з якого буває золото, — так і дія теперішнього віку. Адже багато є створених, а мало врятуються. І я відповів, говорячи: Отже, відпусти, душе, розум, і нехай проковтне те, що розуміє. Прийшла ти, не послухавши, і пішла ти, не бажаючи, бо тобі не дано місця, хіба що тільки трохи жити.

О, Господи, що над нами! Хіба дозволиш Твоєму слузі, щоб ми молилися перед Тобою? Ти даси нам насіння серця і мудрості обробляти, із чого буде плід, із чого зможе жити кожний тлінний, який носитиме стан людини. Адже Сам Ти є, і ми є одним творінням Твоїх рук, як Ти і сказав. І через те, що Ти тепер оживив у лоні створене тіло і даєш члени, та зберігається у вогні й воді Твоє творіння, і дев’ять місяців терпить Твоє творіння Твої створіння, які в ній створені. Адже те, що зберігає, і те, що збережене, обоє збережуться Твоїм збереженням. І коли знову віддасть лоно те, що в ньому виросло, Ти наказав, щоби із самих членів, значить з грудей, дати молоко, плід грудей, щоб аж до якогось часу годувалося те, що створене. І Ти пізніше попровадиш його Твоїм милосердям. Ти вигодував його Твоєю справедливістю, і Ти його повчив у Твоєму законі й попровадив його Твоїм розумом, і Ти передаси його смерті, як Твоє творіння, і оживиш його, як Твоє діло.

Отже, якщо легким наказом погубиш того, кого стількома трудами Ти створив Твоїм наказом, то для чого він був? Тепер, кажучи, скажу: Ти більше знаєш про кожну людину, а я говоритиму про Твій народ, це мене болить, і про Твій спадок, задля якого плачу, і про Ізраїля, задля якого я сумний, і про насіння Якова, за яке я тривожуся. Ось почну молитися перед Тобою за себе і за них, тому що бачу наших упалих, нас, які замешкуємо землю, але я почув про швидкість суду, який буде. Тому почуй мій голос і зрозумій мою мову, і говоритиму перед Тобою.

Початок слів Ездри раніше, ніж він був забраний. Я сказав: Господи, Який живеш у віку, очі Якого підняті, а горішні приміщення Чиї в повітрі, престол Якого безцінний і слава неосяжна, перед Яким стоять війська ангелів з тремтінням, яких зберігання закону на вітер і вогонь обертається, Чиє слово правдиве, і, сказане Ним, певне, Чий наказ сильний і постава страшна, вигляд Якого повертає безодні в повітря, а лють розтоплює гори, і правда засвідчена.

Вислухай, Господи, молитву Твого раба і вухами сприйми молитву Твого глиняного посуду, сприйми мої слова. Бо доки живу, говоритиму, і доки роздумую, відповідатиму. Не дивися на злочини Твого народу, але на тих, які Тобі по правді служать. Не зважай на тих, що ревно безбожно діють, але на тих, що з болями зберігають Твої свідчення. Не думай про тих, що перед Твоїм обличчям неправедно жили, але пам’ятай тих, що з Твоєї волі пізнали страх. Не бажай вигубити тих, що мали звичаї овець, але зглянься на тих, що славно навчили інших Твого закону. Не гнівайся на тих, що вважаються гіршими за звірів, але полюби тих, що завжди надіються на Твою славу. Тому що ми і наші батьки діяли смертними звичаями, Ти ж задля нас, грішних, назвешся милосердним. Бо якщо Ти забажав, щоб над нами змилосердитися, тоді милосердним назвешся, для нас, що не маємо діл справедливості. Адже справедливі, в яких є численні діла, відкладені перед Тобою, одержать винагороду з власних діл. Бо чим є чоловік, щоб Ти на нього лютився, або тлінний рід, щоб Ти ним так засмутився? Бо справді немає нікого з народжених, хто не діяв би безбожно, і з тих, що надіються, який не згрішив би. Адже в цьому сповіститься Твоя справедливість і Твоя доброта, Господи, як змилосердишся на тих, що не мають основи добрих діл.

І Він відповів мені, і сказав: Ти дещо правильно сказав, і за твоїми словами так нехай і буде, тому що справді не думатиму про створення тих, що згрішили, або смерть, або суд, або згубу, але радітиму над глиняним посудом праведних, і мандруванням, і спасінням, і одержанням нагороди. Отже, як Я і сказав, так і є. Бо так, як сіє рільник на землі багато насіння і садить багато саджанців, але з часом не все, що насіяне, врятується, але й не все, що посаджене, закорениться, так і ті, що насіяні у віці, не всі врятуються.

І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість, то говоритиму, тому що насіння рільника, якщо не зійде, бо не одержить Твого дощу вчасно, і якщо буде знищене великим дощем, воно гине. Але людина, яка створена Твоїми руками і названа Твоїм образом, тому що подібною є, для якої Ти все створив, то її Ти уподібнив до насіння рільника. Не над нами, але пощади Твій народ і змилосердься над Твоїм спадком, бо Ти помилуєш Твої створіння.

І Він відповів мені, і сказав: Те теперішнє є теперішнім, а майбутнє — майбутнім. Бо багато тобі зостається, щоб ти міг любити Моє створіння більше за Мене. Ти ж часто і себе самого прирівняв до неправедних. Ніколи так не чини. Але й в цьому дивовижним будеш перед Всевишнім, тому що ти себе впокорив, як тобі і годиться, і ти не вважав себе між праведними. Дуже прославлений будеш, бо численні нещастя нещасними вчинять тих, що замешкують вік в останні часи, тому що ходили у великій гордості. Ти ж подумай за себе і питай за славу подібних до тебе. Адже вам відкритий рай, засаджене дерево життя, приготовлений майбутній час, приготовлений достаток, збудовано місто, випробуваний спочинок, удосконалено добро, раніше вдосконалено мудрість. Корінь назначений вами, слабість викоренена вами, і смерть сховалася, ад утік, і тління — в забутті. Минули болі, та в кінці показався скарб нетлінності.

Тож не продовжуй випитувати про безліч тих, що гинуть. Адже вони самі, приймаючи свободу, знехтували Всевишнім, зневажили Його закон і покинули Його дороги. А ще й потоптали Його праведників. І вони сказали у своєму серці, що немає Бога, хоч і знали, що помруть. Бо, як вас очікує те, що пророковане, так їх — спрага і мука, які приготовлені. Адже Всевишній не хотів погубити людину, але самі ті, що створені, осквернили Ім’я Того, Хто їх створив, і були невдячні Тому, Хто їм тепер приготував життя. Через це Мій суд вже наближається. Це не всім Я показав, лише тобі й нечисленним, подібним до тебе. І я відповів, і сказав: Господи, ось тепер Ти мені показав безліч знаків, які Ти почав чинити в останніх часах, але Ти мені не показав, в який час.

І Він мені відповів, і сказав: Міряючи, міряй у тобі самому, і буде, як побачиш, коли мине якась частина пророкованих ознак, тоді зрозумієш, що це час, в який Всевишній почне відвідувати вік, який Ним створений. І коли у віку побачиться зміна місць, замішання народів, задуми народів, непостійність володарів, замішання володарів, то тоді зрозумієш, що Всевишній говорив про це від днів, які раніше були — від початку. Адже так, як усього, що зроблене у віку, початок у знищенні, і знищення явне, так і часи Всевишнього — початки явні в ознаках і силах, і знищення — в дії та в знаках.

І буде, кожний, хто врятується, і хто зможе втекти через свої діла, чи через віру, якою повірив, цей омине пророковані небезпеки і побачить Моє спасіння на Моїй землі та в Моїх границях, які Я освятив Собі у віку. І тоді дивуватимуться ті, що тепер зловживали Моїми дорогами, і в муках житимуть ті, які їх відкинули з презирством. Бо ті, що не пізнали Мене, одержавши добродійства за життя, і які зневажили Мій закон, коли ще мали свободу, і коли ще їм відкрите було місце покаяння, вони не зрозуміли, але знехтували, цим треба по смерті в муці пізнати. Ти ж не будь цікавим, як безбожні мучитимуться, але запитай, як праведні врятуються, — яким належить вік і задля яких вік, — і коли.

Відповів я, і сказав: Колись я сказав, тепер кажу і пізніше скажу, що є більше тих, що гинуть, ніж тих, що врятуються, як і хвиля є більшою за краплі. І Він мені відповів, і сказав: Яка нива, таке і насіння, які квіти, такі й барви, які діла, таке і створіння, і який рільник, такий і тік. Тому що був час віку, і тоді, коли Я приготовляв їм, тим, що є тепер, раніше, ніж їм був вік, в якому житимуть, то ніхто Мені не заперечив тоді, бо не було нікого! Тепер же, створені в цьому приготовленому світі й зі столом без браку і з незбагненним законом, є зіпсуті своїми звичаями.

Я подумав про Мій вік, і ось він був пропащий, і Мій світ, і ось був у небезпеці задля думок, які до нього прийшли. І Я побачив, і їх дуже пощадив, і Я Собі спас гроно з китиці винограду, саджанець з великого племені. Тож нехай загине безліч, що без причини народилася, і нехай збережеться Моє гроно і Мої саджанці, бо з великим трудом Я це звершив. Ти ж, якщо ще даси, щоб минули інші сім днів, але не будеш постити в них, бо підеш у поле квітів, де немає збудованого дому, і їж тільки з квітів поля, і м’яса не скуштуєш, і вина не питимеш, але тільки квіти, і благатимеш Всевишнього безперервно, то прийду і говоритиму з тобою.

І я пішов, як Він і сказав мені, до поля, що зветься Ардат, і я сів там між квітами, і я їв трави поля, і їхня їжа була мені в ситість. І сталося, після сімох днів я лежав на сіні, і моє серце знову було стурбоване, як і раніше. І мої уста відкрилися, і я почав говорити до Всевишнього, і сказав: О, Господи, з’являючись нам, Ти з’явився нашим батькам у пустелі, коли виходили з Єгипту і коли підходили до непрохідної і безплідної пустелі, і, промовляючи, Ти сказав: Ізраїле, слухай ти Мене, і насіння Якова, послухайте Мої слова! Бо ось Я засіваю у вас Мій закон, і він видасть у вас плід, і Я прославлюся в ньому навіки. Але наші батьки, прийнявши закон, не виконали і не зберегли Мої закони. І був плід закону, що не гине, бо не може, тому що він був Твоїм. Адже ті, що прийняли, загинули, не зберігши того, що в них було посіяне. І ось зазвичай буває, що коли земля прийме насіння чи море корабель, чи якась посудина їжу або напій, і коли станеться, що винищеним буде те, що посіяне, чи що поставлене, чи що прийняте, то це гине, а посудини залишаються. А в нас не так сталося! Бо ми, що одержали закон, згрішивши, загинули, як і наше серце, що його прийняло. Адже закон не гине, але залишається у своїй славі.

І коли я це говорив у моєму серці, і поглянув я своїми очима, і я побачив жінку по правій стороні. І ось вона плакала та ридала великим голосом, і дуже боліла душею, а її одяг був роздертий, і попіл на її голові. І покинув я думки, над якими я роздумував, і повернувся до неї, і я їй сказав: Чому плачеш і чому страждаєш душею? А вона сказала мені: Полиши мене, мій пане, щоб я плакала і додала болю, тому що я дуже гірка душею і дуже принижена. І я їй сказав: Що турбує тебе, скажи мені! І вона мені сказала: Я, твоя раба, була неплідною і не народжувала, маючи мужа тридцять років. Але я кожної години і кожного дня впродовж цих тридцяти років благала Всевишнього, вночі та вдень. І сталося, що після тридцятьох років мене, твою рабиню, вислухав Бог. Він зглянувся на моє приниження, прислухався до моєї скорботи і дав мені сина. І я ним дуже зраділа, я і мій чоловік, і всі мої громадяни, і ми дуже вшановували Сильного. І я його годувала з великим трудом. І сталося, коли він виріс, то я прийшла, щоб взяти йому жінку, і справила день бенкету.

І сталося, коли мій син увійшов до свого покою, то впав і помер. І ми погасили всі світильники, і всі мої громадяни встали, щоб мене потішити, і я спочила аж до другого дня, аж до ночі. І сталося, коли всі перестали мене потішати, думали, що я заспокоїлася, то я встала вночі й втекла, і прийшла, як і бачиш, на це поле. І думаю вже не повернутися до міста, але тут залишитись, і не їстиму, і не питиму, але буду безперестанно плакати і постити, доки не помру. І полишив я ще роздуми, якими я займався, і я відповів їй зі злістю, і сказав: Найнерозумніша з усіх жінок, хіба не бачиш нашого смутку і того, що з нами трапилося? Тому що Сіон, мати нас усіх, смутком засмучена і впокоренням упокорена. Плачте сильно і тепер, оскільки всі плачемо, і сумні будьте, оскільки всі сумні. Ти ж засмутилася за одного сина.

Але запитай землю, і нехай тобі скаже, тому що вона та, що має оплакувати стільки живих, що народилися. І з неї на початку всі народилися, й інші прийдуть, і ось майже всі йдуть у погибель, і безліч їх — на вигублення. Тож хто має більше плакати, хіба не ця, що втратила таку велику кількість, радше, ніж ти, що плачеш за одного? Якщо ж скажеш мені, що мій плач не є подібний до плачу землі, тому що я втратила плід мого лона, який я породила зі смутком і народила в болях, а земля — за шляхом землі — відійшла та безліч, що на ній присутня, як і прийшла, то я тобі скажу: Як ти породила з болем, так і земля на початку дала свій плід — людину — Тому, Хто її вчинив. Отже, тепер затримай при тобі той твій біль і сильно зноси ті випадки, що з тобою трапилися. Адже якщо справедливими вважаєш Божі рішення, то одержиш у свій час твого сина, і будеш хвалена між жінками. Отже, увійди до міста до твого мужа. А вона мені сказала: Не зроблю і не ввійду в місто, але тут помру.

І я ще продовжував говорити їй, кажучи: Не чини цього слова, але дай переконатися, яке-бо падіння Сіону — і дай потішитися в стражданні Єрусалиму. Адже бачиш, що наші святощі опустілими оставлені, і наш престол знищений, і наша святиня знищена, і наш псалтир упокорений, і наша пісня замовкла, і наша радість відпущена, і світло нашого світильника погашене, і ковчег нашого завіту пограбований, і наші святощі знищені, і ім’я, яке названо над нами, майже опоганене, і наші діти зазнали впокорення, і наші священики спалені, наші левіти пішли в полон, наші дівчата збезчещені, наші жінки потерпіли насилля, наші праведні схоплені, наші діти видані, наші молоді стали рабами, а наші сильні стали безсильними.

І те, що найбільше з усього, знак Сіону, тому що позбавлений є тепер своєї слави і переданий у руки тих, що нас зненавиділи. Отже, ти відкинь твій великий смуток і відклади від тебе безліч болів, щоб до тебе милосердним був Сильний, і спокій зробив тобі Всевишній — спокій від трудів. І сталося, коли говорив я до неї, і ось її обличчя раптово сильно засяяло, і образ її обличчя ставав блискучим, так що я також дуже її злякався і думав, що це могло би бути. І ось раптово вона подала великий звук голосу, сповнений страху, щоб порушилася земля від звуку. І я побачив, і ось більше жінка мені не являлася, але місто будувалося і показувалося місце з великими основами.
І я злякався, і закликав великим голосом, і сказав: Де є ангел Уріїл, який на початку прийшов до мене? Тому що він зробив, щоб я прийшов до цього великого жаху розуму, і мій кінець був у тлінні, моя ж молитва — у погорду. І коли я це говорив, і ось прийшов до мене ангел, який на початку приходив до мене і мене побачив, і ось я був поставлений, як мертвий, і мій розум був відчужений, і він тримав мою правицю, і мене потішив, і поставив мене на мої ноги, і сказав мені: Що з тобою є, і чому ти замішався, і чому стурбувався твій розум і чуття твого серця? І я сказав: Тому що, оставляючи, ти мене залишив. Я ж учинив за твоїми словами, і я вийшов у поле, і ось я побачив і бачу те, про що не можу розповісти. І він сказав мені: Стань, як чоловік, і я тебе повчу. І я сказав: Говори, мій пане, тільки не покинь мене, щоб не даром я помер, тому що я побачив те, чого я не знав, і чую те, чого не знаю! Але чи моє відчуття помиляється, і моя душа бачить сон? Тож тепер благаю тебе, щоб ти показав твоєму слузі про цей жах. І він мені відповів, і сказав: Послухай мене, і навчу тебе, і скажу тобі про те, чого боїшся, тому що Всевишній об’явив тобі багато таємниць. Я побачив твою просту дорогу, бо ти безперестанно сумував за твій народ, і ти дуже плакав за Сіон.

Це є роз’яснення видіння: Жінка, яка тобі з’явилася перед коротким часом, яку ти побачив, що вона плакала, і ти почав її потішати, а тепер вже не бачиш вигляду жінки, але тобі з’явилося місто, яке будували. І вона розповідала тобі про випадок свого сина, це розв’язка: ця жінка, яку ти побачив, це є Сіон, який тепер бачиш як збудоване місто. І коли сказала тобі, що вона була неплідною тридцять років, тому що були три тисячі років вікові, коли в ньому ще не було принесеної жертви. І сталося, що після трьох років Соломон збудував місто і приніс жертви. Тоді було, коли вона неплідна породила сина. І те, що вона тобі сказала, що «я годувала його з трудом», це було житло Єрусалима. І коли тобі сказала, що «мій син, прийшовши до свого покою, помер, і трапилося йому падіння», це було те, що сталося знищення Єрусалима. І ось ти побачив її подобу, як оплакує сина, і ти почав її потішати в тому, що трапилося. Це було тобі до об’явлення.

І тепер, Всевишній, бачачи, що ти засмучений душею, і що з усього серця терпиш за неї, показав тобі світлість її слави і вродливість її краси. Тому-то сказав я тобі, щоб ти залишався в полі, де немає збудованого дому. Адже я знав, що Всевишній починав тобі це показувати. Тому-то я тобі сказав, щоб ти пішов у поле, де немає основи будови, бо не зможе діло людської будови встоятися на місці, де починало показуватися місто Всевишнього. Ти ж не бійся, і хай не злякається твоє серце, але ввійди і поглянь на красу чи величність будівлі, скільки здатний ти бачити видінням очей. І після цього почуєш, скільки може чути слух твоїх вух. Адже ти блаженний понад багатьох, і ти покликаний Всевишнім, як нечисленні. До ночі, яка буде завтра, залишишся тут, і Всевишній покаже тобі ті видіння снів, які зробить Всевишній тим, що живуть на землі в останні дні. І тієї ночі, і другої я спав, як він мені й сказав.

І сталося другої ночі, і я побачив сон, і ось з моря виходив орел, в якого було дванадцять оперених крил і три голови. І я побачив: і ось він розпростирав свої крила по всій землі, і до нього дули всі вітри неба, і до нього збиралися хмари. І я побачив: з його пер народжувалися протилежні пера, і вони були в малих і дрібних перах. А його голови були спокійні, а середня голова була більша від інших голів, але й вона спочивала з ними. І я побачив: ось орел літав у своєму пір’ї і панував над землею і над тими, що мешкали на ній. І я побачив, як підвладне було йому все, що під небом, і ніхто йому не протистояв, жодне зі створінь, що на землі. І я побачив: ось орел піднявся на своїх кігтях і видав голос своїми перами, кажучи: Усі разом не бійтеся, спіть кожний у своєму місці та вважайте на час, голови ж хай будуть збережені на кінець. І я побачив: ось голос не виходив з його голів, але зсередини його тіла. І я почислив його протилежні пера, і ось їх було вісім.

І я побачив: ось з правого боку постало одне перо і панувало по всій землі. І сталося, коли володіло, і прийшов йому кінець, то зникло так, що пропало і його місце. І наступне постало, і володіло, і воно панувало багато часу. І сталося, коли володіло, і приходив його кінець, то воно зникло так, як і попереднє. І ось голос пролунав у ньому, кажучи: Послухай, ти, що весь час тримав землю, сповісти це раніше, ніж почнеш зникати: Ніхто після тебе не пануватиме твій час, але й половини його. І піднялося третє перо, і тримало володіння, як і попередні, та зникло й те. І так траплялося всім іншим: поодиноко тримати володіння і знову повністю зникати.

І я побачив: ось у часі виходили наступні пера, і вони з правого боку, щоб держали і вони володіння; і з них були ті, що тримали, але однак відразу зникали. Бо й деякі з них підносилися, але не тримали володіння. І після цього я побачив: ось не з’явилося дванадцять крил ні два крильця. І нічого не залишилося на тілі орла, хіба що три голови, які спочивали, і шестеро крилець. І я побачив: ось від шістьох крилець відділилися два і залишилися під головою, що з правого боку, бо чотири залишилися на своєму місці. І я побачив: ось ці підкрильця думали себе поставити і тримати володіння. І я побачив: ось одне піднялося, але відразу зникло. І друге, і це швидше, ніж попереднє, зникло. І я побачив: ось два, що залишилися, і вони самі думали панувати.

І коли вони про це думали, то ось одна з відпочиваючих голів, що була посередині, будилася, бо вона була більша від двох голів. І я побачив, як прилучила дві голови до себе, і ось повернулася голова із цими, що були з нею, і з’їла два крильця, що думали панувати. А ця голова захопила всю землю і з великим пригнобленням заволоділа тими, що жили на ній, і тримала владу над усесвітом більше за всі крила, які були. І після цього я побачив: ось раптово середня голова зникла, — вона так само, як і крила. Залишилися ж дві голови, які так само отримали владу над землею і над тими, що жили на ній. І я побачив: ось голова з правого боку пожерла ту, що з лівого.

І я почув голос, що говорив мені: Поглянь напроти себе і розмірковуй над тим, що бачиш! І я побачив: ось, наче розбурханий лев, що з лісу реве, і я почув, як подав людський голос до орла і сказав, мовлячи: Почуй ти, і говоритиму до тебе, і говорить до тебе Всевишній! Хіба ти не той, який залишився із чотирьох звірів, яких поставив Я, щоб володіли Моїм віком, і щоб через них прийшов кінець Моїх часів? І четвертий, приходячи, переміг усіх звірів, які пройшли, і володіння тримав над віком у великому трепеті, і весь світ — у дуже страшному пригнобленні, і жили стільки часів на світі з обманом. І ти не судив землю правдою. Адже ти турбував лагідних, і ти поранив спокійних, ти зненавидів тих, що говорять правду, і ти полюбив брехливих, і ти знищив оселі тих, що давали плід, і ти впокорив стіни тих, що тобі не робили шкоди. І піднялася зарозумілість до Всевишнього, і твоя гордість — до Сильного. І поглянув Всевишній на твої часи, і ось вони закінчилися, і його віки завершилися. Тому, появляючись, не з’явишся ти, орле, і твої страшні крила, і твої препогані крильця, і твої погані голови, і твої дуже погані кігті, і все твоє марне тіло, щоб уся земля відпочила і піднялася звільненою від твоєї сили і надіялася на суд і милосердя Того, Хто її створив.

І сталося, коли лев говорив ці слова до орла, я побачив: ось та голова, що залишилася, зникла, і два крила, які перейшли до нього, випрямилися, щоб панувати, та їхнє царство було коротким, а замішання — повним. І я побачив: ось вони зникли, і все тіло орла горіло, і земля сильно налякалася. І я пробудився від великого жаху розуму та від великого страху, і сказав своєму духові: Ось ти мені поставив це, тому що досліджуєш путі Всевишнього. Ось я ще змучився душею і став сильно немічний своїм духом, і в мені немає навіть малої сили від великого страху, яким я перелякався цієї ночі. Тож тепер благатиму Всевишнього, щоб мене укріпив аж до кінця.

І я сказав: Владико Господи, якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, і якщо я оправданий перед Тобою понад багатьох, і якщо дійсно моя молитва підноситься перед Твоїм обличчям, підкріпи мене і покажи мені, Твоєму рабові, пояснення і значення цього страшного видіння, щоб вповні Ти потішив мою душу. Адже Ти мене мав за гідного, щоб показати мені кінець часів і останні події часів. І Він мені сказав: Це є пояснення цього видіння, яке ти побачив: орел, якого ти побачив, що він підносився з моря, це є четверте царство, яке бачив у видінні твій брат Даниїл, але не було йому пояснене так, як Я тепер тобі пояснюю чи пояснив.

Ось приходять дні, і повстане на землі царство, і буде страшнішим за всі царства, що були перед ним. Царюватимуть у ньому дванадцять царів, один після одного. А другий, що почне панувати, він триматиме царство більше часу від дванадцятьох. Це є пояснення дванадцятьох крил, які ти побачив. І як ти почув голос, який говорив, що не виходив з його голів, але зсередини його тіла, таким є пояснення: після часу його панування виникнуть чималі непорозуміння, і царство буде в небезпеці падіння, та тоді не впаде, але знову повстане у своєму початку. І як ти побачив вісім крилець, причеплених до його крила, таким є пояснення: бо в ньому повстане вісім царів, яких часи будуть легші та роки швидкі, і два з них загинуть, як наближатиметься середній час, а чотири збережуться в часі, коли почне зближатися його час, щоб закінчитися, а два — на кінець збережуться.

І як ти побачив три голови, що спочивали, таким є пояснення: в його останні дні Всевишній підніме три царства і відновить у них багато, і вони опанують землю і тих, що живуть на ній, з великим пригнобленням, понад усіх, що були перед цими. Задля цього вони названі головами орла. Бо вони будуть тими, що підсумують його безбожності, і тими, що довершать його останні діла. І оскільки ти побачив велику голову, що зникає, то це тому, що один із них помре на своєму ліжку, проте із муками. Адже двох, що залишилися, поїсть їх меч. Бо одного поїсть меч, того що з ним, але однак і цей від меча в останні дні впаде.

І як ти бачив два підкрилки, що виходять на голову, що є з правого боку, таким є пояснення: це ті, яких зберіг Всевишній на Свій кінець, це буде мале царство і повне замішання, як ти і бачив. І лева, якого ти бачив, що збудився з лісу, котрий ричав і говорив до орла, і його звинувачував за його неправди, за всі його слова, як ти і почув, це є помазаник, якого Всевишній зберіг на кінець для цих і для їхніх безбожностей. Він звинуватить їх за їхні безбожності та явними вчинить перед ними їхні гидоти. Адже він спочатку поставить їх на суд живими, і буде, коли звинуватить їх, тоді знищить їх. Бо він звільнить з милосердям Мій народ, що залишився, який збережений у Моїх границях, і потішить їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я тобі сказав на початку.

Це сон, який ти бачив, і це його пояснення. Тож ти єдиний був гідний знати цю таємницю Всевишнього. Але напиши в книзі все те, що ти бачив, і покладеш це в прихованому місці. І навчиш цьому мудрих з твого народу, про яких знаєш, що серця можуть прийняти і зберегти ці таємниці. Ти ж ще потерпи тут інших сім днів, щоб тобі показаним було те, що видалося добрим Всевишньому тобі показати. І він відійшов від мене. І сталося, коли весь народ почув, що минули сім днів, а я не повернувся до міста, то зібрався кожний, від найменшого аж до найбільшого, і прийшли до мене, і сказали мені, промовляючи: Чим ми згрішили проти тебе, і що неправедного ми зробили проти тебе, чому, покидаючи нас, сів ти в цьому місці? Бо ти нам одинокий залишився з усіх пророків, як китиця зі збору винограду, і як світило на темному місці, як пристань для корабля, що врятувався від бурі. Хіба не вистачає нам зла, яке сталося? Отже, якщо ти нас залишиш, скільки було б нам краще, якщо б і ми спалені були в спаленні Сіону. Адже ми не кращі за тих, які там померли. І вони заплакали великим голосом. І я їм відповів, кажучи: Ізраїлю, май надію і не сумуй, ти, доме Якова! Бо пам’ять про вас перед Всевишнім, і Сильний не забув про вас у змаганні. Адже я вас не залишив і не відійшов від вас, але прийшов до цього місця, щоб помолитися за спустошення Сіону і щоб попросити милосердя за впокорення вашої святині. Тепер же йдіть, кожний з вас, до свого дому, і я прийду до вас після цих днів. І народ пішов до міста, як я йому і сказав. Я ж сидів у полі сім днів, як той і наказав мені, і їв лише квіти поля, у ті дні їжу мені зроблено з трав.

І сталося після семи днів, вночі я мав сон. І ось з моря здійнявся вітер, щоб розбурхати всі його хвилі. І я побачив: ось сам чоловік летів з хмарами неба. І куди повертав своє обличчя, щоб подивитися, усе що під ним видно було, тремтіло. І куди тільки виходив голос з його уст, горіли всі, які чули його голоси, подібно до того, як топиться віск, коли зачує вогонь. І я побачив після цього: ось збиралося безліч людей, яким не було числа, із чотирьох вітрів неба, щоб воювати проти чоловіка, який вийшов з моря. І я побачив: ось він самому собі викарбував велику гору і летів понад нею. Я намагався побачити околицю чи місце, звідки викарбовано гору, та не зміг.

І після цього я побачив: ось усі, що зібралися до нього, щоб воювати проти нього, сильно боялися, однак наважувалися на бій. І ось, коли він побачив нападаючу безліч, що підходила, то не підняв своєї руки і не тримав списа, ні якусь воєнну зброю. Я хіба тільки побачив, як він видав зі своїх уст, наче ріку вогню, і зі своїх губ — дух вогню, і зі свого язика видавав грозові іскри. І це все було разом змішане, — ріка вогню, дух полум’я і сила бурі. І воно впало на нападаючу безліч, яка була готова боротися, і спалило всіх, так що відразу нічого не було видно з незчисленної кількості, хіба що лишень порох попелу і запах диму. І я побачив, і жахнувся.

І після цього я побачив самого чоловіка, що сходив з гори і закликав до себе іншу, мирну безліч. І приходили до нього обличчя багатьох людей, — деякі радісні, деякі смутні, деякі сковані, деякі приводили тих, що приносилися в жертву. І я пробудився від безлічі страху, і я благав Всевишнього, і сказав: Ти від початку показав Твоєму рабові ці чуда, і Ти мене мав за гідного, щоб прийняти моє благання. Тепер же покажи мені ще й пояснення цього сну. Адже так, як вважаю в моєму чутті, горе тим, що остануться в ті дні, і набагато більше горя тим, що не залишаться. Бо які не залишаться, будуть сумні, розуміючи те, що покладене на останні дні, і їх не осягнуть. Але й ті, що оставлені, задля цього їм горе, бо побачили великі небезпеки і численні потреби, як і показують ці сни. Однак легше є через небезпеку до цих прийти, ніж минути, наче хмара віку, і не бачити те, що трапиться в останні часи.
І Він мені відповів, і сказав: Я скажу тобі пояснення видіння, але й відкрию тобі те, про що ти говорив. Тому що ти говорив про цих, що залишилися, і про цих, які не залишилися, таким є пояснення: той, хто приносить небезпеку в той час, він обереже тих, що впадуть у небезпеку, які мають діла і віру до Всесильного. Отже, знай, що більш блаженні є ті, що залишилися, понад тих, що померли. Адже таке пояснення видіння: як ти побачив чоловіка, що виходив із серця моря, він той, кого Всевишній зберігає на багато часів, Який через Себе Самого вивільнить Своє створіння, і він розташує тих, що залишилися.

І як ти побачив, що з його уст виходив, наче дух, вогонь і буря, і що не тримав ні списа, ні воєнної зброї, і нищить напад того великого числа, що прийшло воювати проти нього, то це пояснення таке: ось приходять дні, коли Всевишній почне звільняти тих, що є на землі. І надійде жах розуму на тих, що живуть на землі. І одні проти одних задумають воювати, міста проти міст і місце проти місця, народ проти народу і царство проти царства.

І буде, коли це станеться і трапляться ознаки, які Я тобі раніше показав, то тоді об’явиться Мій Син, якого ти бачив, — муж, що піднімався. І буде, коли всі народи почують його голос, і кожний залишить свою околицю і війну, яку мають один проти одного, і збереться разом, як ти і бачив, незчисленна кількість тих, що хотіли прийти і воювати проти нього. А він стане на верхів’ї гори Сіон. А Сіон прийде і покажеться всім готовим і збудованим, як ти і бачив гору, викарбувану без рук. Сам же Мій Син звинуватить ті народи, що прийшли, за їхні безбожності, — тих, що наблизилися до бурі, — і закине їм їхні погані думки і муки, якими почнуть мучитися, що уподібнені до вогню, і вигубить їх без труднощів законом, що уподібнений до вогню.

А як ти бачив, що він збирав до себе інше мирне велике число, то це є дев’ять племен, які були полонені зі своєї землі в дні царя Йосії, якого в полон попровадив Салманассар, цар ассирійців, і переселив їх за ріку, і вони були переселені в іншу землю. Вони ж собі самі дали таку пораду, щоб залишити безліч народів і піти до дальшої околиці, туди, де ніколи ніхто з людського роду не мешкав, щоби хоч там зберігати свої закони, які не зберігали у своїй країні. А ввійшли вони через вузькі проходи ріки Євфрату. Адже тоді Всевишній зробив їм знаки, і зупинив русла ріки, доки вони не пройдуть. Бо крізь ту країну пролягала велика дорога, ходу одного року і половини, оскільки та країна називається Арзар. Тоді вони там замешкали, — аж до останнього часу, а тепер знову почали приходити. Знову Всевишній зупинить русла ріки, щоб могли пройти, через це ти побачив безліч, зібрану з миром. Але ті, що залишились з твого народу, це ті, які знайдуться в Моїх святих границях. Тож буде, коли він почне вигублювати безліч тих народів, що зібрані, то оборонить той народ, що залишився. І тоді покаже їм дуже багато чудес.

І я сказав: Владико Господи, покажи мені це, через що я побачив мужа, що піднімався із серця моря. І Він мені сказав: Як цього ніхто не може ані дослідити, ані знати, — те, що є в глибині моря, — так не зможе ніхто на землі бачити Мого Сина, або тих, що є з ним, хіба що підчас дня. Це є поясненням сну, який ти бачив, і задля чого ти тут єдиний просвічений. Адже ти залишив твоє і Моїм займався, і досліджував Мій закон. Бо ти поклав своє життя для мудрості, і свій смисл ти назвав матір’ю. І задля цього Я тобі це показав, винагорода перед Всевишнім. Адже буде, що після інших трьох днів, скажу тобі інші речі й викладу тобі тяжке й дивовижне.

І я пішов, і пройшов до поля, сильно прославляючи та хвалячи Всевишнього за чудеса, які чинив у часах, і тому що керує часами і тим, що є вкладене в часах. І я там сидів три дні.

І сталося третього дня, і я сидів під дубом, і ось проти мене вийшов голос з куща і сказав: Ездро, Ездро! І сказав я: Ось я, Господи. І я піднявся на свої ноги. А Він мені сказав: Об’являючи, Я об’явив з куща, і Я заговорив до Мойсея, коли Мій народ служив у Єгипті. І Я його послав, і вивів Мій народ з Єгипту, і Я його привів до гори Синай, і тримав його біля себе багато днів. І Я йому розповів багато чудес, і Я йому показав таємниці часів і кінець часів. Я йому заповів, кажучи: Ці слова зробиш явними, а ці скриєш.

А тепер тобі кажу: Знаки, які Я показав, і сни, які ти побачив, і пояснення, які ти почув, склади їх у своєму серці. Адже ти відійдеш від людей, і житимеш далі з Моїм Сином і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи, бо вік втратить свою молодість, і часи наближаються до старіння. Адже вік поділений на дванадцять частин, і з нього десять вже минуло — половина десятої частини. А залишилися з нього два, крім половини десятої частини.

Отже, тепер розпорядися твоїм домом, і повчи твій народ, і потіш їхніх упокорених, і вже відмовся від тлінного життя, і відклади від себе смертні думки, і відкинь від себе людські тягарі, і скинь із себе вже слабку природу, і відклади в один бік твої дуже докучливі думки, і поспіши, щоб переселитися із цих часів. Адже те погане, що ти тепер побачив, що станеться, знову буде гірше від цих, бо наскільки слабким стає вік від старості, настільки помножиться зло на тих, що мешкають. Адже правда ще більше віддалилася, а брехня наблизилася. Бо вже поспішає прийти орел, якого ти бачив у видінні.

І я відповів: Господи, сказав я перед Тобою. Бо ось я піду, як Ти мені й заповів, і повчу присутній народ. А тих, які пізніше народяться, хто повчить? Отже, вік поставлений у темряві, і хто живе в ньому, є без світла, бо Твій закон спалений, через що ніхто не знає те, що зроблене Тобою, або діла, які початі будуть. Отже, якщо я знайшов милість перед Тобою, всели в мене святий дух, і напишу все, що сталося у віці від початку, що було записане у Твоєму законі, щоб люди змогли знайти стежку, і ті, що забажають жити в останніх часах, хай живуть.

І Він мені відповів, і сказав: Пішовши, позбирай народ і скажеш їм, щоб не шукали тебе сорок днів. Ти ж приготуй собі багато таблиць і візьми із собою Сарея, Дабрія, Салемія, Етана і Асієла, цих п’ятьох, які приготовані швидко писати. І прийдеш сюди, і Я запалю у твоєму серці світильник розуму, який не згасне, аж доки не закінчиться те, що почнеш писати. І як зробиш, то одне зробиш явним, а інше скритим передаси розумним. Отже, завтра в цій годині почнеш писати.

І я прийшов, як Він мені й заповів, зібрав увесь народ і сказав: Послухай, Ізраїле, ці слова: Мандруючи, помандрували наші батьки спочатку до Єгипту, і були звідти визволені. І одержали закон життя, якого не зберегли, який і ви після них переступили. І дано вам землю жеребом у землі Сіон, ви і ваші батьки зробили беззаконня і не зберегли доріг, які вам наказав Всевишній. Суддя, будучи справедливим, забрав у вас у часі те, що подарував. І тепер ви є тут, і ваші брати є у вас. Отже, якщо накажете вашому чуттю і повчите ваше серце, то живими будете збережені й по смерті успадкуєте милосердя. Адже суд прийде по смерті, коли знову оживемо, і тоді з’являться імена праведників і об’являться діла безбожних. До мене ж нехай ніхто тепер не підходить і не шукає мене до сорока днів.

І я взяв п’ятьох чоловіків, як Він мені й заповів, і ми пішли в поле, і там залишилися. І було на другий день: ось голос закликав мене, кажучи: Ездро, відкрий свої уста і пий те, що тобі даю пити. І я відкрив свої уста, і ось подано мені повну чашу. Вона була повна, наче води, а її колір подібний до вогню. І я взяв, і випив, і при цьому, як я пив, моє серце прошило розуміння, і в моїх грудях росла мудрість. Бо мій дух зберігав пам’ять, і мої уста відкрилися, і більше не закривалися. Всевишній дав розум п’ятьом мужам, і вони записали те, що за порядком говорилося записами, які вони не знали, і сиділи сорок днів. Вони ж удень писали, а вночі їли хліб; я ж удень говорив і вночі не мовчав. Упродовж сорока днів було написано дев’яносто чотири книги.

І сталося, коли закінчилися сорок днів, то Всевишній сказав, мовлячи: Те, що ти раніше записав, вистав на яв, і хай читають гідні та недостойні. А останні сімдесят збережеш, щоб передати їх мудрим з твого народу. Адже в цих є жила розуму, джерело мудрості та ріка знання. І я так зробив.

Ось говори до вух Мого народу слова пророцтва, які вкладу у твої уста, — говорить Господь, — і вчини, щоб вони записали на папері, бо є вірні та правдиві. Не бійся задуманого проти тебе, і хай не турбує тебе недовірливість тих, що говорять, бо кожний недовірливий помре у своєму невірстві. Ось Я наводжу на всесвіт, — говорить Господь, — зло, меч, голод, смерть і вигублення, оскільки беззаконня накрило всю землю і сповнилися їхні діла. Тому-то говорить Господь: Вже не змовчу безбожності тих, що безбожно діють, і не потерплю тим, що безбожно чинять. Ось кличе до Мене невинна і праведна кров, і душі праведних кличуть безперервно. Мстячи, відімщу їм, — говорить Господь, — і заберу з-поміж них усю невинну кров до Себе.

Ось Мій народ ведуть на смерть, наче стадо. Вже не терпітиму, щоб він жив у єгипетській землі, але виведу його сильною рукою і високим раменом, і поб’ю Єгипет карами, як і раніше, і знищу всю його землю. Нехай плаче Єгипет і його основи, биті й побиті карами, які наведе Господь. Хай плачуть хлібороби, що працюють на землі, тому що їхнє зерно не дасть плоду, і їхні дерева будуть знищені ржею, градом і страшною зіркою. Горе вікові й тим, що живуть у ньому, бо наблизився меч і їхнє вигублення, і повстане народ проти народу на війну, і меч — в їхніх руках. Адже буде неспокій між людьми, одні одних перемагаючи, в їхній силі не дбатимуть за свого царя і володаря своїх вельмож. Бо захоче чоловік іти до міста, та не зможе. Бо міста будуть в замішанні через їхню гордість, дім буде знищений, люди боятимуться. Не пожаліє чоловік свого ближнього, щоби знищити мечем їхні доми, аби пограбувати їхні маєтки через голод хліба і велику скорботу.

Ось Я, — каже Бог, — збираю всіх царів землі, щоб зрушилися ті, які є з півночі, з півдня, зі сходу і з Лівану, щоб повернулися до себе і віддали, що їм дали. Як чинять аж до сьогодні вибраним Моїм, так зроблю і віддам їм у поділ. Так говорить Господь Бог: Моя правиця не пощадить тих, що грішать, і не відступить меч від тих, що проливають невинну кров на землю.

І вийшов вогонь від Його гніву і пожер основи землі та грішників, наче спалений бур’ян. Горе тим, що грішать і не зберігають Мої накази, — говорить Господь, — не пощаджу їх. Відійдіть, сини-відступники, не оскверняйте Мою святиню. Бог знає тих, що грішать проти Нього, тому їх передає на смерть і на вбивання. Оскільки вже зло прийшло на всесвіт, і залишитесь в ньому, адже Бог вас не звільнить, бо ви згрішили проти Нього.

Ось страшне видіння, і його обличчя зі сходу. І вийдуть народи арабських зміїв у численних колісницях, і їхнє сичання носиться по землі від дня ходу, щоб також боялися і тремтіли всі, хто їх чує. Кармонії, божеволіючи, вийдуть у люті з лісу і прийдуть з великою силою, і стануть до бою з ними, і знищать своїми зубами частину землі ассирійців. І після цього дракон стане сильнішим, пам’ятаючи своє народження, і якщо повернуться, зітхаючи великою силою, щоб їх переслідувати. І вони будуть у замішанні, і замовкнуть в їхній силі та повернуть свої ноги до втечі, і з землі ассирійців той, хто є в засідці, засяде на них і пожере одного з них, і на їхньому війську буде страх і тремтіння, а в їхньому царстві нестійкість.

Ось хмара зі сходу і з півночі аж до півдня, і їхні обличчя дуже страшні, повні люті та бурі. І зіштовхнуться між собою, і проллють на землю велику зірку та їхню зірку, і буде кров від меча аж до живота коня і стегна чоловіка, і горба верблюда. А на землі буде страх і велике тремтіння, і жахнуться ті, що побачать ту лють, і їх охопить тремтіння. І після цього рухатимуться великі хмари з півдня і півночі, а інша частина із заходу. І здолають вітри зі сходу і відкриють його і хмару, яку він підняв у люті, і зірку, щоб творити переляк східним вітром, і сильно поженеться на захід. І піднімуться великі та сильні хмари, повні люті, та зірка, щоб перелякати всю землю та її мешканців, і злити на все високе і піднесене страшну зірку, вогонь, град, літаючі мечі й багато води, а також усі поля і всі ріки наповняться повнотою тих вод. І знищать міста, мури, гори, горби, дерева лісів, сіно полів і їхнє зерно. І перейдуть безперервно аж до Вавилону і його перелякають. Зберуться до нього і його оточать, і виллють зірку і всю лють на нього, і досягне порох і дим аж до неба, і всі довкола оплакуватимуть його, а ті, що залишаться, служитимуть тим, що йому завдали страху.

І ти, Азіє, спільниця в роді Вавилону і слава його особи, горе тобі, нещасна, бо ти уподібнилася до нього, прикрасила твоїх дочок у розпусті, щоб подобатися і прославитися серед своїх коханців, які тебе завжди бажали, щоб чинити розпусту. Зненавидженого ти наслідувала в усіх його ділах і його винаходах. Тому говорить Бог: Нашлю на тебе зло, вдівство, бідність, голод, меч і пошесть, щоб спустошити твої доми, на насильство і смерть. І слава твоєї сили засохне, як квітка, коли підніметься спека, що на тебе наслана. І знеможеш, і бідною станеш від пошесті, і будеш покарана ранами, і не зможеш прийняти твоїх силачів і коханців.

Хіба Я так ревнував би за тобою, — говорить Господь, — якщо б ти не вбивала Моїх вибраних у кожному часі, радіючи побиттям рук і говорячи про їхню смерть, коли ти впилася. Прикраси вигляд твого обличчя! Винагорода розпусниці у твоєму лоні, тому-то отримаєш відплату. Так, як вчиниш з Моїми вибраними, — говорить Господь, — так зробить з тобою Бог і видасть тебе на зло. І народжені в тебе помруть від голоду, а ти впадеш від меча, і твої міста будуть знищені, і всі твої поляжуть у полі від меча. А ті, що є на горах, загинуть від голоду, і їстимуть свої тіла, і питимуть кров від голоду хліба та спраги води. Нещасна над усіма прийдеш і знову отримаєш зло. І в переході знищать зненавиджене місто, і вигублять якусь частину твоєї землі, і винищать частину твоєї слави, знову повертаючись з Вавилону. Будеш розбита і знищена ними, наче стерня, і вони будуть для тебе вогнем. І пожеруть тебе, твої міста, твою землю та твої гори, усі твої ліси, і вогнем спалять плодоносне дерево. Полоненими поведуть твоїх синів і захоплять твоє багатство, і вигублять славу твого обличчя.

Горе тобі, Вавилоне і Азіє, горе тобі, Єгипет і Сирія! Підв’яжіться мішковиною і волосяницями, і оплакуйте ваших дітей, і болійте за них, тому що наблизилося ваше знищення. Послано на вас меча, і хто є той, що відверне його? Послано на вас вогонь, і хто є той, що його погасить? Послано на вас зло, і хто є той, що його відсуне? Хіба відіб’є хто голодного лева в лісі або загасить вогонь у стерні, як він уже почав горіти? Чи хто відіб’є стрілу, сильно послану стрільцем?

Господь Бог посилає зло, і хто його відіб’є? Вийде вогонь Його гніву, і хто той, що його погасить? Блисне, і хто не злякається? Загримить, і хто не жахнеться? Господь погрозить, і хто сильно не перелякається від Його обличчя? Тремтить земля і її основи, море бушує від глибини, і його хвилі збурюються, і його риби — від обличчя Господа і від слави Його сили, тому що сильна Його правиця, яка натягає лук, гострі Його стріли, які Ним посилаються; не знеможуть, коли будуть послані в кінці землі.

Ось посилається зло і не повернеться, доки не найде на землю. Вогонь запалюється і не погасне, доки не пожере основи землі. Як не повертається стріла, послана вправним стрільцем, так не повернеться і зло, що послане на землю. Горе мені, горе мені! Хто мене звільнить у ті дні? Початок болів — і багато стогону; початок голоду — і численні загинуть; початок воєн — і жахнуться сили; початок зла — і затремтять усі в них. Що зроблять, коли прийде зло? Ось голод, кара, скорбота і тіснота, послано бичі на виправлення. І в цьому всьому вони не відвернуться від своїх беззаконь і ніколи не пам’ятатимуть бичів. Ось буде дешевизна врожаю на землі, аби думали, що до них скерований мир. І тоді на землі проросте зло, меч, голод і велике замішання. Бо від голоду загинуть численні, які заселяють землю, і меч вигубить інших, які залишилися після голоду. І мертві покинені будуть, наче стерво, і не буде того, хто їх потішив би, бо земля останеться опустілою, і її міста будуть знищені. Не залишиться того, хто обробляв би землю і засівав би її. Дерева дадуть плід, і хто його позбирає? Виноград буде зрілий, і хто його видушить? Бо буде велике спустошення місця. Бо чоловік забажає побачити чоловіка чи почути його голос. Бо з міста останеться десять і два — з поля, які заховаються в густих дібровах і кам’яних щілинах. Як в оливковому саду на поодиноких деревах залишаються три або чотири оливки, або як у зібраному винограднику зостаються китиці після тих, що пильно обшукують виноград, так останеться і в ті дні три або чотири від тих, що обшукують їхні доми мечем. І земля залишиться покинутою, і її поля постаріють, і її дороги і всі стежки породять колючки, тому що по ній не перейдуть вівці. Плакатимуть дівчата, що не мають молодих, плакатимуть жінки, що не мають чоловіків, плакатимуть їхні дочки, що не мають допомоги. Їхні заручені будуть знищені у війні, і їхні чоловіки будуть знищені голодом.

Справді послухайте це і пізнайте це, Господні раби. Ось слово Господа, прийміть його, щоб повірили ви в те, що говорить Господь: Ось наближається зло і не спізниться. Як на дев’ятому місяці вагітна своїм сином, коли наближається година її родів, перед двома чи трьома годинами терпить болі кругом свого живота, і як виходить дитина з утроби, не спізниться на одну мить, так не спізниться і зло прийти на землю, і вік застогне, і його обіймуть болі. Послухай слово, Мій народе! Приготуйтеся до битви серед зла. Будьте, як чужинці землі. Хто продає, наче той, хто втікає; і хто купує, — наче той, хто пропадає; хто торгує, — наче той, хто плоду не одержує; і хто будує, — наче той, що не живе; хто сіє, — наче той, хто не жнивує; і хто обрізує виноград, — наче той, хто не збирає винограду; хто жениться, — так, наче дітей не матимуть; і хто не виходить заміж, — так, наче вдови. Через що ті, що трудяться, без причини трудяться, бо їхній плід пожинають чужоземці, а їхній маєток крадуть і нищать доми, і їхніх синів візьмуть у полон, тому що в полоні й голоді народжують своїх немовлят, і ті, які торгують, торгують на розкрадання. Чим більше прикрашають міста і свої доми, маєтки і свої особи, настільки більше ревнуватиму їх за гріхи, — говорить Господь.

Як розпусниця ревнує жінку хорошу і дуже добру, так і справедливість ревнуватиме беззаконня, коли себе прикрашає і звинувачує його в обличчя, коли прийде той, що обороняє того, хто вишукує всякий гріх на землі. Тому не уподібнюйтеся до неї, ані до її діл, бо ось ще трохи, і забране буде беззаконня із землі, і пануватиме в нас справедливість. Хай не скаже грішник, що він не згрішив, бо вугілля вогню палитиме на голові своїй, хто каже: Я не згрішив перед Богом і Його славою.

Ось Господь знає всі діла людини та їхні винаходи, їхню думку та їхні серця. Він сказав: Нехай буде земля, — і сталося, нехай буде небо, — і сталося. І Його словом створені зорі, і Він пізнав число зірок. Він вивідує глибини і їхні скарби, Він виміряв море і його початок, Він замкнув море посеред вод і Своїм словом повісив землю на водах. Він розтягнув небо, наче помешкання, і заснував його на водах, Він поставив у пустелі джерела вод і озера на верхів’ях гір, щоб видавали ріки з висоти, аби напоїти землю. Він створив людину і поклав серце посеред тіла, і вклав йому дух, життя, розум і подих Всемогутнього Бога, Який вчинив усе і точно досліджує приховане в сховищах. Він певно знає ваш почин і що думаєте у ваших серцях. Горе тим, що грішать і бажають покрити свої гріхи. Через що Господь, досліджуючи, дослідить усі їхні діла і переведе вас усіх. І ви будете засоромлені, коли ваші гріхи вийдуть перед людьми, і це будуть беззаконня, які стоятимуть вашими обвинувачами в той день. Що зробите, або як заховаєте ваші гріхи перед Господом і Його славою?

Ось Бог — Суддя, бійтеся Його і відступіть від ваших гріхів, і забудьте про ваші беззаконня, щоб вже їх назавжди не чинити. І Бог виведе вас, і звільнить з усякої скорботи. Бо ось над вами запалюється вогонь численної юрби, і захоплять деяких з вас, і годуватимуть забитим для ідолів. І хто погодиться з ними, будуть їм на сміх, на погорду і на потоптання. Бо буде по місцях і в сусідніх містах велике повстання проти тих, що бояться Господа. Будуть, наче безумні, не щадитимуть нікого, щоб роздерти і знищити тих, які ще бояться Господа, тож спустошать і роздеруть їхні маєтки, і викинуть їх з їхніх домів. Тоді з’явиться випробування Моїх вибранців, як золото, що випробовується вогнем.

Послухайте, Мої вибранці, — говорить Господь, — ось дні скорботи, та від них Я вас звільню. Не бійтеся і не вагайтеся, тому що Бог є вашим вождем. І ви, — каже Господь Бог, — що зберегли заповіді та Мої приписи, хай не тяготять вас ваші гріхи і не піднімуться вище вас ваші беззаконня. Горе тим, що придавлені своїми гріхами і придушені своїми беззаконнями, як поле, затиснене лісом, і його стежка покрита тернями, якою не перейде людина, тож відкидається, і кладеться, щоб спалити вогнем.