Гнев царя — как рёв льва, а благоволение его — как роса на траву.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Гнів царський — мов рик лева, а його милість — як роса на рослину.
Царський гнїв — як би рик лева, а його ласкавість — мов роса на зелень.
Погроза царя — подібна до розлюченого лева, а його радість — наче роса для трави.