1 Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності,
ніж дурний з нещирими устами.
ніж дурний з нещирими устами.
2 Навіть горливість без знання не добра,
а хто надто поспішає — помилиться.
а хто надто поспішає — помилиться.
3 Безумність людини руйнує її долю,
та й ще на Господа вона серцем гнівається.
та й ще на Господа вона серцем гнівається.
4 Багатство множить друзів,
а бідного покидає й друг його.
а бідного покидає й друг його.
5 Фальшивий свідок не уникне кари;
хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
6 Багато тих, що запобігають у князя ласки;
кожен друг тому, хто дає гостинці.
кожен друг тому, хто дає гостинці.
7 Убогим всі брати нехтують,
тим більше його друзі віддаляються від нього;
у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду,
так само, хто вганяється за чужими справами.
тим більше його друзі віддаляються від нього;
у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду,
так само, хто вганяється за чужими справами.
8 Хто здобуває мудрість, той любить свою душу;
хто розуму пильнує, той знайде добро.
хто розуму пильнує, той знайде добро.
9 Неправдомовний свідок не уникне кари;
хто дихає брехнею, той загине.
хто дихає брехнею, той загине.
10 Не личать дурневі розкоші,
тим менше слузі — панувати над князями.
тим менше слузі — панувати над князями.
11 Розважність людини — бути повільним до гніву;
слава її — переступи забувати.
слава її — переступи забувати.
12 Гнів царський — мов рик лева,
а його милість — як роса на рослину.
а його милість — як роса на рослину.
13 Дурний син — батькові нещастя;
а суперечки жінчині — безупинне води накрапання.
а суперечки жінчині — безупинне води накрапання.
14 Дім і достатки — то по батьках спадок,
але від Господа розумна жінка.
але від Господа розумна жінка.
15 Лінивство глибокий сон наводить;
душа недбала буде голодувати.
душа недбала буде голодувати.
16 Хто береже заповідь, той береже себе самого,
а хто словом нехтує, той помре.
а хто словом нехтує, той помре.
17 Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає,
і він йому відплатить за його добродійство.
і він йому відплатить за його добродійство.
18 Карай твого сина, покіль є надія,
але б'ючи, не бий його до смерти.
але б'ючи, не бий його до смерти.
19 Вельми гнівливий прийме кару:
бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
20 Слухай пораду й приймай навчання,
щоб стати мудрим наостанку.
щоб стати мудрим наостанку.
21 Багато задумів у серці людини,
але воля Господня — вона встоїться.
але воля Господня — вона встоїться.
22 Плід людини — її милосердя;
убогий — ліпший, ніж брехун.
убогий — ліпший, ніж брехун.
23 Господній острах — життєдайний:
насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
24 Ледачий запускає свою руку в миску,
та тяжко йому її до рота донести.
та тяжко йому її до рота донести.
25 Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим;
коли розумного скартати, він набереться знання.
коли розумного скартати, він набереться знання.
26 Хто обдирає батька й проганяє матір,
той син ганебний, безсоромний.
той син ганебний, безсоромний.
27 Кинь, сину, слухати науку,
що відводить від слів розумних.
що відводить від слів розумних.
28 Лукавий свідок глузує з правосуддя,
а уста грішників пожирають беззаконня.
а уста грішників пожирають беззаконня.
29 Готові на насмішників дрюки,
і на спину дурних — удари.
і на спину дурних — удари.